Дезінформація означає навмисне введення когось в оману і використовується багатьма суб'єктами на міжнародній арені. Її російський варіант – особливо загрозливий, оскільки це систематична, добре організована дезінформація, що діє безперервно. Упродовж десятиліть це була сфера діяльності радянських, а згодом російських спецслужб, які проводили скоординовані кампанії з дестабілізації ситуації в інших країнах, щоб спричинити заворушення, хаос та паніку. Сьогодні ця діяльність є більш розпорошеною, адаптованою до мережевого характеру сучасних суспільств, але, як і раніше, координується Кремлем.
Антисистемники
Як демократичне суспільство ми були і є сприйнятливими до російської дезінформації, оскільки в основі нашої політичної системи лежать дебати, діалог і відкритість до чужої думки. Мета російської дезінформації на Заході, включно з Польщею, – підірвати віру в демократичні інститути, в ЄУ та НАТО, поляризувати суспільство та вплинути на суспільні дебати, наприклад, про вакцини, аборти або біженців.
Росіяни рідко переконували нас у своїх доводах, натомість вони застосовували іншу тактику. Протягом багатьох років журналісти, які працюють на RT (державне багатомовне телебачення, орієнтоване на іноземців, яке раніше називалося Russia Today), зазвичай «тільки» ставили запитання, адже що може бути демократичнішим за дебати? (Символом цього був слоган RT – Question more, тобто «Питай», але також «Підважуй щонайбільше»). І в цьому полягав їхній успіх – бути поза мейнстримом, рівнятися на антисистемників і вигнанців. Найчастіше вони приймали позу людей, стурбованих станом західних країн, змальовували Європейську Унію як «Гейропу», а росіян – як пригноблених, скривджених «глобальними елітами» у США та Європі, які взяли під контроль світ, у якому Росія є одним із багатьох маргінальних суб'єктів. Між рядків росіяни плели наратив про антиросійські настрої, які вони іноді прирівнювали до антисемітизму, й уявляли себе жертвами. У підсумку глядач мав зробити висновок, що весь світ налаштований проти Росії, що всі (читай: США, поляки та українці) – русофоби і що нападки на Росію є частиною одвічної змови.
Російська агресія в Україні в поєднанні з безпрецедентною пропагандою дозволила Європейській Унії усвідомити, що RT та портал Sputnik (який є теж польською мовою) мають бути закриті. У березні обидва ЗМІ були заблоковані у країнах-членах ЄУ. YouTube своєю чергою заблокував канали «60 минут» та «Россия24». Отже, росіянам у Європі залишили тільки суспільні медіа.
Війна абсурдів
Після 24 лютого кількість російської брехні просто приголомшує. Кремль множить подальші звинувачення в тому, що, наприклад, американці досліджували в Україні збудник хворіб для слов'ян, щоб потім розробити спеціальний вірус, який нібито був використаний спеціально проти росіян. Звідси одним із численних виправдань росіян було, що вони завдали так званого «запобіжного удару» по Україні, щоби ліквідувати військові біологічні та хімічні лабораторії, які, як вони стверджували, збудовані там американцями. 10 березня офіційний представник Міністерства оборони Росії Ігорь Конашенков в урочистій заяві повідомив, що США використовують диких птахів для перенесення небезпечного патогену на територію Росії. Пояснень щодо нібито використання хімічної та біологічної зброї під американським керівництвом в українських лабораторіях зажадав представник Росії в ООН. Російська делегація скористалася моментом, коли вона головувала в Раді Безпеки, та внесла цей пункт до порядку денного 11 березня.
Про це написав сайт Sputnik.pl, і хоча його незабаром заблокували, розповідь про те, що біологічні та хімічні лабораторії США використовуються у військових цілях, охоче підхопили китайці. На польськомовному сайті Міжнародного радіо Китаю написали, що «у них зберігається велика кількість небезпечних вірусів». Це свідчить про те, що китайські ЗМІ, урядовці та аналітичні центри відтворюють російську дезінформацію про причини та перебіг конфлікту в Україні. Більше того, в Африці, Азії та Південній Америці RT і Sputnik, як і раніше, є важливим джерелом інформації, оскільки вони є вільними, досить актуальними ЗМІ та представляють антиамериканську точку зору.
Нічого нового?
Російська влада керується принципом, що брехня, повторена багато разів, стає правдою. У випадку з Україною маємо справу з переробкою брехні, яка повторюється більш-менш з 2014 року, тобто з часу анексії Криму. Це стосується як гасел боротьби з вигаданими нацистами й фашистами в Україні, так і нібито геноциду на Донбасі. Це підтверджує дослідження East StratCom Task Force, інституції Європейської Унії, створеної 2015 року для боротьби з російською дезінформацією, яке підрахувало, що за останні три місяці в російських прокремлівських ЗМІ на 290% побільшало використання слова «нацисти» та на 509% – слова «геноцид». Це означає, що, з погляду пропаганди, війна була підготовлена заздалегідь, і вона не створює нових наративів, а розкопує старі.
То що ж є нового в російській дезінформації на цьому етапі війни проти України? Є дві відмінності. Перша полягає в тому, що тепер наративи про нацистів та геноцид множаться з новою силою, і вони збагатилися новим символом – літерою Z. У повсякденному сприйнятті в Росії її значення дуже широке, воно означає «демілітариZація», «Za победу», «Zа Путина». Російська влада розпочала так звану операцію з денаZифікації України, і на відеороликах, розміщених в Інтернеті, солдати, діти та прості росіяни вишиковуються буквою Z. Щоб послання було незаперечним і доходило «до нутрощів», Кремль запровадив цензуру воєнного часу. Залишки незалежних ЗМІ було знищено. Під тиском влади рішення про зупинення діяльності ухвалили радіостанція «Эхо Москвы» та телеканал «Дождь».
Друга відмінність, і, можливо, важливіша, полягає в тому, що в масі брехні стала з’являтися відверта правда. Третього квітня на офіційному сайті Ria.ru була опублікована стаття, в якій Тімофєй Сєргєєв, кремлівський політехнік, закликає до знищення українських еліт в ім’я денацифікації, перевиховання українського суспільства через примусові роботи тривалістю не менше ніж 25 років та стирання назви України з мапи світу.
«Нас не догонят»
Що робить російську дезінформацію дедалі більше орвелівською, то це те, що її практикують люди, які посідають найвищі посади в державі. Це можна проілюструвати на прикладі Бучі, де після відвоювання українцями було викрито воєнні злочини та злочини проти людяності, вчинені російськими солдатами протягом кількох тижнів окупації міста.
Перший механізм – це відкидання звинувачень. Міністерство оборони РФ опублікувало заяву, в якій звинуватило українців та назвало трагедію провокацією. Воно стверджувало, що коли там були російські солдати, ніхто з мешканців не постраждав. Брехливість цих слів засвідчили, зокрема, журналісти New York Times завдяки супутниковим знімкам, на яких видно, що мертві тіла лежали на вулицях, коли ще росіяни стаціонувалися в Бучі.
Наступним етапом було судове переслідування. Міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров назвав операцію в Бучі «фейковою атакою». Офіційна речниця МЗС Росії Марія Захарова також перейшла в наступ, облаявши американські ЗМІ не лише за поширення fake news та дезінформації, але навіть звинувативши їх у співучасті «у злочині в місті Бучі»: «Так, [американські] газети, телебачення, спостерігачі теж винні, і це не вперше, така ж операція була 1944 року». На цьому абсурди Захарової не закінчуються. Під час одного з виступів вона, мабуть, перебуваючи «під впливом», звинуватила українців у тому, що вони не дозволяють росіянкам в Україні готувати борщ. «Не можна було ділитися борщем. Бо він мав належати тільки одному народу, одній нації (…) Так це і є те, що ми говоримо – ксенофобія, нацизм, екстремізм у всіх видах».
Проте найефективнішим механізмом дезінформації є накидання аудиторії маси альтернативних сценаріїв, покликаних підірвати ту чи іншу версію подій. Росіяни роблять це під прапором боротьби з фальшивими новинами. У Telegram функціонує канал War on Fakes, де стверджують, що жодних трупів не було, просто актори, які встають, щойно машини проїжджають вулицями Бучі. У своїй програмі відомий російський пропагандист Владімір Соловйов закликає до закриття Вікіпедії через те, що хтось створив статтю «Різанина в Бучі». До літанії звинувачень долучився Дмітрій Мєдвєдєв, заступник голови Ради безпеки Російської Федерації та колишній президент Росії, який на своєму каналі в Telegram звинуватив українців у тому, що вони, як «скажені тварини націоналістичних батальйонів та територіальної оборони, готові вбивати своїх громадян», бо «сама суть українства, що живиться антиросійською отрутою та брехнею про свою ідентичність, є одним великим фейком». Це повторення колишніх гасел про те, що українці самі розстрілюють своїх громадян, щоб звинуватити росіян чи домогтися запровадження додаткових санкцій проти Росії.
А що на те росіяни?
Масова пропаганда, яка спотворено репрезентує суспільству російську агресію проти України, зміцнює позиції Путіна. Як виходить, що росіяни настільки відірвані від реальності? За даними опитування, проведеного Левада-центром у березні цього року, 83% росіян заявили, що довіряють своєму президентові. Хоча опитування громадської думки в тоталітарній державі не дають відповіді на запитання, що насправді думають його громадяни, факт залишається фактом: 64% росіян отримують інформацію з телевізора, в якому картина ситуації в Україні виглядає інакше, ніж у нас. Біле – це чорне, агресор – це жертва.
Однак, незважаючи на обмеження, російські громадяни, як і раніше, мають доступ до Інтернету. Вони мають змогу дізнатися, що відбувається в Україні. Але їм важко вийти з ролі жертв нацистів та переможців Великої Вітчизняної війни, щоб подивитися правді у вічі: вони агресори, які вбивають та ґвалтують безневинних жертв війни в Україні. На жаль, ефект витіснення настільки сильний, що пропаганда і надалі знаходитиме благодатний ґрунт. Ті небагато, хто виступає проти її наративів, стикаються з репресіями та соціальним остракізмом, тому більшість сидить тихо.
Переклад з польської
Текст опубліковано у межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.
Оригінальна назва статті: Rosjanie kłamią i dezinformują