Переважна більшість російськомовних людей у Галичині не є носіями російської культури. Для цього вони не мають доступу до модерної культури Росії, а якщо і мають, то не є її ретрансляторами, популяризаторами. Таку думку висловила культуролог Ірина Магдиш під час чергового засідання Галицького дискусійного клубу «Митуса».
„Звичайно, що йдеться, наголошую, на модерній культурі Росії, а не на класиці совкових підручників на зразок Дємяна Бєдного чи композиторів Могучєй кучкі. На жаль, вони навіть не є носіями чистої російської мови, тобто це не російськомовні, а радше суржикомовні люди», - зазначила вона, пояснюючи власну тезу про те, що існують складнощі із самою дефініцією «росіян у Галичині».
Ірина Магдиш висловила низку очікувань, які, на її думку, українці Галичини виставляють місцевим росіянам:
1. Усвідомлення спільної відповідальності за територію спільного проживання. Не за принципом «Ви тут титульні, ви і відповідаєте» а за принципом «Ми тут разом живемо і ми разом відповідаємо».
2. Відкритості, а не життя за принципом «Чим нам тут гірше, або чим більше ми показуємо, як нам тут погано, тим більше отримуємо підтримки чи дивідендів (до слова, чисто умовних, політичних, на відміну від інших материнських держав національних меншин, які шлють «апельсини бочками») від Росії чи проросійських сил.
3. Взаємного збагачення кращими зразками модерних культур наших народів. У тому числі і політичних, і культур бізнесу. Ключове слово -модерних. Це не георгіївські стрічки, не хор ім. Пятницкого і не стиль роботи Газпрому.
4. Взаємної поваги, як би банально це не звучало. Не за принципом «добро должно быть с кулакамі», а за принципом «моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого».
5. Почуття національної і людської гідності, що породжує повагу і нівелює почуття меншовартості чи шовінізму.
6. Відритих і щирих проявів солідарності, що породжує такі ж відкриті і щирі прояви солідарності з іншого боку.
7. Самоутвердження, але збудованого не на ностальгії за втраченим домінуванням, а на розумінні рівноправності у виборі самовизначення і ідентичності.
Водночас Ірина Магдиш зазначила, що галицькі росіяни, скоріш за все, аналогічні очікування плекають і щодо українців.
Тим часом відомий львівський журналіст Володимир Павлів під час обговорення зазначив: «В умовах взаємної недоброзичливості ми ніколи не створимо спільноту. А для нас усіх важливо, щоб ми були однією спільнотою, щоб ми діяли спільно. Лише таким чином ми зможемо досягнути тим, щоб цей край був квітучим, а всі його громадяни, незалежно від національного походження досягли добробуту. Цього не вдасться досягнути, якщо ми розмежуємося за національними, релігійними чи іншими ознаками».