Думаю, не перебільшенням буде стверджувати, що стабілізація ситуації на фронтах російсько-української війни ввела багатьох українців у стан апатії. Адже ми так сподівалися, що попередні оптимістичні новини про «бавовну» в Криму, про руйнування Антонівського і Каховського мостів за допомогою HIMARS, знищення цими ж реактивними системами залпового вогню ворожих складів зі зброєю, паливних баз, командних пунктів забезпечать якісний стрибок у війні. А саме – потужний контрнаступ зі звільненням Херсона щонайменше.
Утім поки що потужних наступальних дій не проглядається. Диванні стратеги обурюються: як же так, але всі підстави для наступу (в їхньому розумінні) забезпечені. Час уже, мовляв, рухатися через Херсон до Криму, де всі вже перелякано очікують приходу ЗСУ.
Насправді ж наразі наступ був би невиправдано передчасним. Бойового кулака для того, щоб пробити потужну ешелоновану оборону росіян, ми ще не сформували.
Однак є й добрі новини, які мають нівроку підняти настрій українцям. І надходять вони з-за меж нашої держави. Одним із таких оптимістичних меседжів є стаття в авторитетній американській газеті The Wall Street Journal. У ній йдеться про нову військову допомогу Україні майже аж на три мільярди доларів.
За словами Пентаґону, пакет охоплює передові системи протиповітряної оборони, 24 протиартилерійські радіолокаційні системи, майже 250 тисяч артилерійських боєприпасів, безпілотники та запасні частини тощо. Він також передбачає фінансування для навчання українських військовиків використовувати зброю, надану Заходом.
Але це ще не все. Журналісти з покликом на свої джерела в Білому домі повідомили, що адміністрація президента Сполучених Штатів Джо Байдена планує найближчими тижнями надати своїй військовій місії з підтримки України офіційну назву.
На перший погляд це може видатися чимось несуттєвим, навіть сміховинним. Насправді ж це має велике значення. І не тільки тому, що «по-перше, це красиво». Це означатиме перехід від разових зусиль з надання допомоги ЗСУ до багаторічних і на постійній основі.
«Назва операції офіційно визнає зусилля США в армії, схоже на те, як Пентаґон назвав місії в Іраку та Афганістані “Іракська свобода”, “Незмінна свобода” та “Вартовий свободи”. Надання назви місії навчання та допомоги має велике бюрократичне значення, оскільки передбачатиме довготривале цільове фінансування та можливість спеціальної оплати праці, нагород для військовослужбовців, які беруть участь у цих зусиллях. Призначення відповідальним за координацію зусиль генерала, який, як очікується, матиме дві або три зірки. Відхід від здебільшого разових зусиль щодо забезпечення навчання та допомоги українцям до багаторічної програми», – зазначається в статті. Фактично йдеться про перетворення американців з партнерів на майже союзників.
Оптимістичні сигнали надходять і з Німеччини. Канцлер Олаф Шольц нарешті, після пів року війни, поділився деталями своєї зустрічі з Владіміром Путіним напередодні широкомасштабного вторгнення. Кремлівський диктатор тоді уявив себе Сталіним, а Шольца, очевидно, Гітлером, і намагався переконати свого візаві в доцільності поділу Східної Європи, як 1939 року. Що цікаво, тоді Путін заявив, що не тільки Україна, а й Білорусь не повинні бути окремими державами. Цікаво, як на це тепер зреагує бацька Лукашенко.
Шольц, звісно, відповів відмовою. Нині ж він висловив готовність відчутно наростити військову допомогу Україні. Берлін вже анонсував передачу нового пакета, згідно з яким Україна має отримати ще три зенітні самохідні установки Gepard (загалом ЗСУ матимуть 15 таких установок). Також до нового пакету увійдуть 11 бронетранспортерів M113 (загалом їх має бути 44). Крім того, снаряди для артилерії калібру 155 мм, ракетні установки на пікапах з лазерним освітленням цілей, підйомно-транспортні машини, ремонтно-евакуаційні машини Bergepanzer 2 тощо.
У продовження німецької теми варто зазначити, що військові аналітики ФРН стверджують, що російські окупаційні сили чимраз слабшають і незабаром в української армії з’явиться чудова нагода для контрнаступу.
«Через пів року військових дій російська армія перебуває в стані глибокого шоку», – заявив у коментарі для Deutsche Welle співробітник аналітичного центру Бундесверу GIDS, професор Буркгард Майснер. За його словами, армія РФ не змогла взяти під контроль повітряний простір України, хоч у РФ сподівалися, що це станеться вже на другий день війни. «Ця армія виявилася не спроможною ні в блискавичній, ні в піврічній військовій операції окупувати Україну, хоча від неї теж цього очікували», – зазначає експерт.
Співробітник берлінського фонду «Наука і Політика» Вольфганг Ріхтер вважає, що в російському керівництві був неправильний початковий розрахунок. Там очікували, що українська армія поводитиметься, як у 2014 році, коли лише деякі частини були готові до бойових дій, а частина армії та флоту взагалі перейшла на бік супротивника. «Цей сценарій, можливо, спричинив хибні висновки, проте він не повторився. Українська армія веде бої з великою згуртованістю та гарною тактичною підготовкою. Цей неправильний розрахунок у початковій фазі війни призвів до поразки російської армії під Києвом», – зазначив Ріхтер.
У цьому контексті доречно пригадати слова прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, сказані ним під час перебування в Києві на День Незалежності: «Зараз дуже очевидно, що завдяки відданості українського народу наступ Росії на Донбасі зазнає невдачі. Саме зараз ми бачимо момент, в який ви, друзі, повинні завдати удару росіянам, коли вони вже почали хитатися».
І вишенькою на торті стала заява Ібрагіма Калина, який є не просто речником президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, а й його найближчою довіреною особою, науковцем, дипломатом, державним діячем. Так-от, 24 серпня він в етері американського каналу CNN International заявив, що анексія Криму Росією є незаконною й Анкара ніколи її не визнає. Ну, в цьому немає нічого сенсаційного, Туреччина завжди дотримувалася такої позиції, й сам Ердоган неодноразово її озвучував. Проте Калин продовжив цю тезу далі, додавши, що умовою мирної угоди між Україною та Росією має бути повернення Криму під українську юрисдикцію. Оце вже, як то кажуть, щось новеньке.
Відомо, що саме Ердоган мріє про лаври миротворця в російсько-українському протистоянні. Досі були підозри, що він готовий замирити сторони за рахунок територіальних поступок з боку України, що нас аж ніяк не влаштовувало. Але тепер ми бачимо, що позиція Анкари значно більш проукраїнська, ніж ми вважали. І те, що Калин не висловив би її без санкції Ердогана, це безсумнівна істина.
Не менш цікавою є й реакція російських ЗМІ на слова Ібрагіма Калина, вони проковтнули їх, не особливо огризаючись. Тобто новину про це в російській пресі можна прочитати без жодного обурливого коментаря. Чи значить це, що й Росія готується до втрати Криму? Чому б і ні? А відповідно, щоб втратити Крим, росіяни спершу мають втратити новоокуповані території Херсонської і Запорізької областей. Тож, продовжуючи думку, можна припустити, що й до цього вони морально готові.