– Я їду на Форум видавців до Львова за читачем, навіть не стільки за новим читачем, як за своїм читачем. Мені треба, щоб читач був людиною, яка завжди буде вибирати українську книжку.
Київське видавництво «Факт» - очікуваний гість на Форумі видавців у Львові. У «Факту» - особливий стенд: до книжок відвідувач спокійно підходить і гортає, розглядає новинки, спілкується з працівниками «Факту», які розповідають про книгу, сюжет, автора. Керує видавництвом Леонід Фінкельштейн, який завжди радий поділитися думками з журналістами.
Отже, про сучасну книгу, українську літературу, Форум та видавництво у ексклюзивному інтерв'ю для ZAXID.NET.
- Що для вас Форум видавців у Львові, як відвідувача, читача, видавця?
- На превеликий жаль, на перші дві позиції я відповісти не можу, тому що на Форумі я не читач і не відвідувач, я - видавець, який приїхав сюди працювати. Форум для мене - це можливість працювати з насолодою. Я працюю завжди, але тут - із насолодою, тому що тут є ті, кому я потрібен.
- Чи було таке, що на Форумі ви знайшли письменників, художників для видавництва, цікавих людей, з якими співпрацювало, співпрацює видавництво?
- За великим рахунком - ні. Можливо, хтось і був, кого я зараз не можу пригадати, але не це моя мета: я приїжджаю сюди не шукати, а знаходити.
- Кого знаходите?
- Я знаходжу читача. Їду сюди за читачем, навіть не стільки за новим читачем, як за своїм читачем. Мені треба, щоб читач був моїм, щоб він не просто читав мої книжки, щоб він був зі мною (може занадто пафосно скажу) одного ідеологічного забарвлення, щоб це була людина, яка завжди буде вибирати українську книжку. Мені читач допомагає зробити так, щоб наше, українське, стало дійсно кращим...
- На вашу думку, які проблеми має Форум?
- Жодної. Це моє особисте враження. Чому? Це не моє питання, я не боюся відповісти: я приїхав сюди, у мене є стенд. Дадуть мені полички своєчасно - я буду щасливий, не дадуть - вкраду. Які проблеми? Я замовив місце - мені його дали. Мені треба його якось обладнати - якщо треба, я привезу з Києва. Я все одно везу 5 тонн книжок, то ще 300 кг обладнання привезу. Мені щиро боляче за організаторів, що вони не мають нормального приміщення для проведення Форуму, мені боляче, що вони повинні відмовляти видавництвам. Я би хотів, щоб вони мали можливість наступного року не відмовляти.
- Чи є проблеми в української книжки?
- В української книжки є багато проблем. Вони різні, але в більшості вони пов'язані не з тим, що є погані автори, видавництва, книгарні, виставки, вони пов'язані з тим, що поки що, на жаль, наша Україна не є українською, вони пов'язані з нашими можновладцями. Я вважаю, що всі проблеми української книжки йдуть зверху, а не зсередини чи знизу.
- Тобто, бракує певних законів, які б захищали українську книжку?
- Перш за все, бракує протекціоністських законів щодо української книжки, мови. Дивно говорити в Україні про захист української мови, а ми про це говоримо. Дуже цікавий момент: Україна - єдина країна в Європі, де немає державних курсів опанування мовою. Крапка. Кінець цитати. Що далі говорити? Якщо сьогодні з Грузії до нас приїдуть емігранти, вони свої останні гроші повинні витрачати, щоб наймати репетиторів на вивчення української. Але ж легше сказати: «Ми знаємо рускій язик, будєм говоріть по рускі». А я не хочу, щоб до нас приїжджали емігранти, які будуть говорити російською мовою. Я хочу, щоб їм моя держава допомогла опанувати мою мову. Якщо цього нема, про які книжки можна говорити? Гасло нашого видавництва, до речі, пристосоване до нашого часу: «Російськомовний - україночитаючий». Мене дійсно не турбує, якою мовою дівка та хлопець в ліжку розмовляють. Мене турбує, щоб хороша дитина вийшла в результаті. Ще мене турбує, якою мовою людина читає. Я з російськомовної родини, але я не буду перевчати батьків розмовляти іншою мовою. Однак коли я їм розповідаю про свою українську книжку - вони щасливі, і це нормально в білінгвістичній країні. Але на першому місці повинна бути українська мова і проукраїнські закони. Я не кажу, що треба російським книжкам збільшувати податки, я кажу, що українським книжкам треба їх зменшувати.
- Які успіхи вашого видавництва?
- Видавництво працює дуже добре, тому що ми врешті зрозуміли, що повинна бути правильна стратегія, і що треба видавати нормальні книжки. Ми дуже часто говоримо і думаємо, що російський ринок піднявся завдяки «попсі». Це брехня. Російський ринок піднявся завдяки Цвєтаєвій, Ахматовій, Пастернаку, Маканіну, Довлатову і російській класиці також. А потім вже хлинула попса... А ми в Україні вирішили провести цікавий експеримент - і вважаємо будь-яке фуфло, написане українською, справжньою літературою і подаємо на ринок. А української класики в українській книгарні нема. І справжньої літератури бракує.
От візьмемо, для прикладу, «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» Оксани Забужко. Ми за рік продали 15 тис. примірників, і скажіть після цього, що «обалванєна» Україна. Це більше, ніж продається попсової книжки. Треба, щоб на книжковому ринку за якістю пішла кількість, а не навпаки.
Тому видавництво не боїться працювати з якістю. Серія «Висока полиця» - це вершина літературознавства. Українського і світового. Ми цілеспрямовано видаємо поезію, і будемо її видавати. І вона стане прибутковою, я в цьому впевнений. Я впевнений, що стане прибутковою українська класична література. Потрібно, щоб наша класика потрапила в бізнесові країни.
- Що дає Форум - Україні?
- Форум дає те, що повинен давати. Форум не може бути більшим за Україну. Як то кажуть: яка сім'я, таке й сонечко, що маємо, то маємо. Форум охоплює нас всіх разом. І це потрібно Україні так само, як будь-яка нова виставка, нова книгарня. Слава Богу, що є Форум.
Форум - це ніби консолідація сил. За моїми підрахунками, в Україні 8 книгарень, які серйозно працюють з україномовною книжкою, ще 20 книгарень, які розташовані в таких місцях, де їм доводиться працювати з українською книжкою, і 25 книгарень, які до української книжки ставляться лояльно. Крапка. І це на всю Україну. Що може дати в цьому випадку Форум? Доки не буде книгарень, не буде розвитку. Розмови про те, що вони відкриваються - лише розмови. Пройдіться Хрещатиком і побачте скільки книгарень закрито. І після цього говорити, що хтось із влади дає гроші на книжку? Мені немає де продавати книжку, я викручуюся. Але ж я хочу працювати, а не викручуватися.
І приватна книгарня у цій ситуації не врятує. Тому що бізнесмен - людина нормальна, вона спочатку продає українську книжку, потім бачить, що це не вигідно, продає російську, знову бачить, що не вигідно, продає снікерси, тампакси, інші речі. Держава повинна взяти відкриття книгарень на себе. Тоді кожна нова книгарня буде, перепрошую, ляпасом «сєвєрному сосуду».
- Чи економічно вигідно привозити книжки на Форум і тут на продавати?
- За великим рахунком, ми не заробляємо. Витрати великі. Звичайно, ми компенсуємо те, що вклали, але ж треба рахувати рентабельність події, а не сьогоднішні копійки, які ми поклали в кишеню. Але це й не імідж. Бути на Форумі - це набагато більше, аніж заробітки й імідж, - це спілкування. Це спілкування для того, щоб відчувати свою затребуваність, без цього просто не можна. Форум дає не поштовх, а якусь пролонгацію майбутнього прориву. І спілкування - це перше завдання Форуму, яке він виконує бездоганно.
Фото зі сайту www.telekritika.ua