Чарівні пейзажі, які ніби перенесли з диких гір в власний сад, недаремно настільки популярні. Альпійські гірки та рокарії особливі за атмосферою, завжди різні, створюються виключно для естетичного задоволення і на довгі роки. Кам’янисті ландшафти для саду бувають досить різними, проте незмінне одне – вони повинні наслідувати, відтворювати природні зразки гірських ландшафтів – альпійські луки, гірські схили, урвища, відкоси. Про правила створення таких атмосферних куточків у саду та найкращі рослини для них розповідає «Зелена садиба».
За рельєфом та характером такі куточки розділяють на декілька категорій:
- альпійські гірки (з пірамідальним, випуклим рельєфом та перепадом висот);
- урвища;
- рокарії – пласкі сади з каменю;
- терасовані чи класичні схили;
- альпійські луки або квітники з кам’янистим ґрунтом як мульчею;
- скалки – композиції лише з пласкими, викладеними паралельними рядами на ребро каменями, що відтворюють шаруватість гірської породи;
- японські сади каменю;
- міні-ландшафти з повною імітацією гір зменшеного формату.
Підбір рослин для створення альпійських гірок та інших кам’янистих ландшафтів повинен ґрунтуватися на одній меті – підкреслити непорушність каменю і його красу за допомогою тендітності та вразливості рослин. Листя та квіти мають не лише вдало відтворювати характерну для природи комбінацію форм і текстур, а й своєю текстурою і повітряністю доповнити та відтінити красу каменю.
Принципи підбору рослин
Для альпійських композицій та гірських композицій використовують гірські рослини, проте лише ними обмежуватися не варто. Більшість істинно гірських видів мало пристосовані для садової культури й вимагають особливих умов, як-от едельвейси, делосперма, едрайантус.
Категорії рослин для оформлення альпійської гірки:
- карликові чагарники та хвойні;
- посухостійкі трав’янисті багаторічники із компактні рослини;
- ґрунтопокривні рослини;
- цибулинні квіти та інші мініатюрні акценти.
Композиція не повинна бути лінійною. Рельєф створюють за допомогою чергування високих, середніх та низьких килимкових рослин, розташовуючи їх лінійно чи з візуальними піками та завжди чітко градуючи висоту. Більші рослини розміщують на дальньому плані чи точками, що притягують погляд, а низькі – на передньому чи навколо них.
У підборі рослин не варто нехтувати ескізами і коригуванням плану на місцевості, розставляючи саджанці та оглядаючи їх здалеку, а вже потім висаджуючи. Рослинами кам’янисті об’єкти заповнюють поступово після того, як повністю буде завершено формування основи гірки й розташовано всі великі камені. Відсипку, невеличкі камінці можна досипати вже після посадки чи для мульчування.
Як розміщують рослини
Розміщують рослини, орієнтуючись на їх розмір, роль та площу, яку за їх допомогою планують заповнити, в декілька етапів:
- Розташування «скелетної» основи композиції – чагарників.
- Доповнення заднього плану чи візуального піку композиції – вибір високих акцентів, фону та головних солістів, найбільших рослин.
- Розташування рослин в притінених зонах, щілинах, «розривах» породи.
- Висадка найбільших за площею ґрунтопокривників та рослин, що мають створити великі зелені чи квітучі ділянки з пишною рослинністю.
- Внесення акцентів чи рослин, що створять контрасти і підкреслять стиль – з оригінальним листям чи цвітінням.
- Розташування маленьких рослин для створення квітучих акцентів чи сезонних плям.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»
Чагарники та рослини дальнього плану
Найпростіше підібрати рослини першої категорії. Для альпійської гірки чи рокарію можно використати «звичайні» сланкі бересклети, а можна шукати рідкісні елітні сорти карликових сосен, ялинок, дугласій-псевдоцуг, кипарисів. Чудово виглядають в камянистому ландшафті барбариси, перстач, карликові троянди.
Високі рослини для альпійської гірки варто обирати серед найтекстурніших, пишних та виразних видів чи рослин з незвичним цвітінням, яке відразу притягне увагу. У кам’янистому саду чудово виглядають лаванда, пенстемон, таволжник, юкка, пижмо, гіпсофіла, гірчак, айстри й дубочки, всі види сонцелюбивих злаків, сантоліна, жовтозілля, вероніки, котяча м’ята, еріки, асфоделіна, агалик, меконопсіс, анемона корончата, сонцецвіт, чемерник, нечуйвітер, деревій, мініатюрні лілійники й безліч інших рослин.
Посухостійкі баготорічники та ґрунтопокривники
У цій категорії особливо виділяються арабіси (Arabis), що утворюють подушки висотою від 5 до 20 см з мілкими овальними листками насиченого кольору та зібраними в щитки білими квітами. Їх можна вирощувати і великою, і малою групою.
Прихильникам великих парасолькових суцвіть також сподобається маренка (Asperula), середземноморський іберіс (Iberis), етіонеми (Aethionema), гутчинзія (Hutchinsia). Одиночні трубчасті квітки формують піщанка (Arenaria), мильнянка (Saponaria) та переломник (Androsace). Своїми суцвіттями чудово прикрасять альпінарії та рокарії також класичні королиці (Leucanthemum vulgare) чи ромени (Anthemis), а також схожий на подушку з темних гілочок анаціклюс (Anacyclus) чи незмінно витривала злинка, або пушняк (Erigeron).
Сині та блакитні барви на фоні каменю здаються особливо цінними й яскравими. Особливо вирізняються тирлич (Gentiana), літодора (Lithodora), обрієта (Aubrieta), цимбалярія (Cymbalaria), фітеуми (Phyteuma). Контрастні барви можна додати за допомогою крупки (Draba), котули (Cotula) і флоксу (Phlox).
Гвоздики (Dianthus) – безумовні фаворити серед класики для альпінаріїв, як і низькі дзвіночки (Campanula). Їм заміну можна підібрати серед більш яскравих армерій (Armeria), карликових орликів (Aquilegia), журавців (Geranium), фіалок (Viola), дріади (Dryas), родогіпоксісу (Rhodohypoxis).
На пухнасті кульки схожі темно-червоні суцвіття ацени (Acaena), що майже повністю ховають ошатні мереживні килимки. Такий же екзотичний ефект характерний і для кулівниць (Globularia) та колючих миколайчиків (Eryngium).
Прихильникам сріблястих текстур варто звернути увагу на антенарію, чи котячу лапку (Antennaria), роговик (Cerastium), низькі полині (Artemisia), чистець (Stachys) чи приноготовник (Paronichia). Серед сукулентів все більше садівників схиляються до оростахісу (Orostachys), хоча завжди модними залишаються молодило (Sempervivum), розулярія (Rosularia), очитки (Sedum). Моховинка, чебрець, мазус, мокричник завжди доречні біля доріжок чи між великими каменями.
Притінені ділянки
Притінені чи частково затінені ділянки, наприклад, щілини, також є чим оздобити. У особливо прохолодних місцях можна висадити навіть деякі папороті (листовики, безщитники). У таких місцях, де рослинам не буде заважати спека, чудово виглядатимуть також приворотні (Alchemilla vulgaris), копитняк (Asarum europaeum), бруннера (Brunnera), горянка (Epimedium).
Приживуться на гірках і безліч інших прихильників затишного затінку – від яснотки до ломикаменю, печіночниці, первоцвітів, сангвінарії. Не варто забувати й про міні-сорти хост, що додадуть орнаментальності й різнокольоровості.
Маленькі акценти
В підборі квітучих акцентів серед сезонних зірок можна дати собі волю, адже майже всі цибулинні чудово ростуть у таких умовах – ботанічні (видові) тюльпани й нарциси, цибулинні півники, ерантіс, шафран, ряст, брандушка, рястка, хіонодокса, мускарі, еритроній, галантус, каратавська та спіральна цибуля. На альпінаріях можна виростити навіть сон-траву (Pulsatilla patens), а якщо ви можете забезпечити ідеально сухе літо – і едельвейси.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»