Якщо ви не маєте можливості поливати квітник часто, ліпше адаптувати його до аномальних змін погоди та обрати ті рослини, які здатні витримувати посуху. Які варіанти обрати для свого подвір’я та на що при цьому варто звертати увагу – розповідає «Зелена садиба».
Базовим критерієм пошуку таких рослин є жаростійкість, здатність витримувати спеку. Звертайте увагу на листя і його опушення – сіре, сріблясте, грубо-шорсткувате на дотик, як, до прикладу, у лаванди, вузьке травинкоподібне, як у злаків і гвоздик, чи потовщене, м’ясисте, як у сукулентів.
Придивіться до рослин, що підходять для оформлення залишкових смуг ґрунту, наприклад, по периметру саду, біля доріг, великих асфальтованих ділянок, огорожі, басейну, тераси, а особливо – до видів, за допомогою яких імітують степ, польові насадження, у тому числі американські прерії. Зазвичай такі рослини рекомендують вирощувати на піщаному чи кам’янистому, сухому ґрунті з хорошим дренажем на підвищенні, бо вони бояться сирості.
Злаки та мереживні рослини
Посухостійкі злаки – основа садів-прерій, але є і чимало інших рослин з цікавими текстурами, мереживністю, що створюють ефект марева. Наприклад, молінія (Molinia), костриця (Festuca), та панікум (Panicum), який у нас так не люблять називати просто просом, – обирати є з чого. Навіть ковила при виборі садових сортів з простої фонової рослини перетворюється на справжню зірку з пухнастими, довгими суцвіттями і кольоровим остюками.
Шавлія (Salvia) – красивий та невибагливий рід рослин. Звичайна шавлія лікарська (Salvia officinalis) з її срібними листками, потужними квітконосами, пишними кущами – рослина і декоративна, і корисна, проте й решта видів теж чудово ростуть без поливу. Атмосферними та стійкими до посухи є також валеріана червона (Centranthus ruber), лещиці, або гіпсофіли (Gypsophila), миколайчики (Eryngium).
Особливе місце серед посухостійких рослин займає лаванда (Lavandula), яка навіть у найспекотніше літо не страждає, а цвіте ще краще. Її добре поєднувати зі ще однією середземноморською зіркою – сантоліною (Santolina). Дарма ігнорують в українських садках і Callirhoe involucrata з родини мальв, яка має яскраві фіолетові квіти з білими плямами в центрі.
Яскраві посухостійкі квіти
Гвоздики (Dianthus) – чудові рослини для квітника з мінімальним поливом, достатньо обрати будь-який багаторічний вид. Ще один варіант – армерія морська (Armeria maritima), незрівнянна за рясністю цвітіння та щільністю дернини з вузького темного листя. Цвіте вона більше двох місяців, починаючи з травня, ще й здатна порадувати повторно восени у вдалі роки.
Багаторічні маки (Papaver hybrids) – окраса будь-якого садка. Їх легко виростити із насіння, вибір забарвлення та ступеня махровості дуже великий. І хоча ця рослина просто зникає після травнево-червневого цвітіння, восени знов відростає особливе, яскраве, пухнасте листя. Еремурус (Eremurus) цінується як один з найвищих і найефективніших видів з вертикальними суцвіттями.
Лофант, чи багатоколосник сірий (Agastache cana), у нас зустрічається рідше за більш ароматні види, проте є більш ефективним. Потужні кущі висотою до 90 см з більш темним, ніж у анісового лофанту, листям дивують яскравими, пишними колосками, що забарвленні у всі відтінки темно-рожевих та вишневих барв.
За чистотою пурпурових барв важко зрівнятися з вербеною прямою (Verbena stricta). Потужні кущі висотою до 1,5 м, сірувате густе листя – яскравий фон для бузкових квіточок, що знизу догори розпускаються на довгих паличкоподібних колоскових суцвіттях. Це один з найулюбленіших видів метеликів.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»
Якщо ви досі вважаєте деревій нецікавим, варто поглянути на сучасні гібридні сорти. Величезні різнобарвні щитки сортового деревію звичайного (Achillea millefolium) підкорюють не лише вибором білих, жовтих, помаранчевих, кремових, рожевих, червоних відтінків, а й пишним філігранним листям. Це чудові партнери для будь-якого багаторічника. Також варто придивитися до ехінацей (Echinacea) і делосперми Купера (Delosperma cooperi). Є й інші види з суцвіттями-кошиками, що добре ростуть без поливу: дівочі очка, або кореопсис (Coreopsis), рудбекії (Rudbeckia), геленіум (Helenium), гайлардія (Gaillardia).
Цибулинні теж надстійкі до посухи. Акценти можна вдало розставити за допомогою мускарі, також відомих як гадючі цибульки чи мишачий гіацинт (Muscari), нарцисів, видових тюльпанів, весняних та осінніх крокусів, ерантісу та всіх декоративних алліумів (декоративної цибулі).
Сукуленти
Здатність запасати вологу у стеблах і листках, м’ясиста текстура забезпечує садові сукуленти чималою стійкістю до спеки та посухи. Очиток килимовий та молодило можуть прикрасити навіть кам’янисті ґрунти, а також тріщини й прогалини в кам’яній кладці. Інші види теж обходяться без поливів, зокрема, заяча капуста, або очиток видний (Sedum spectabile).
Посухостійкі декоративно-листяні рослини
Для заповнення проміжків між квітучими багаторічниками, оформлення переднього плану чи пустот, введення контрастів можна використати рослини з ефектним листям. Без жодного поливу чудово розростається чистець візантійський (Stachys byzantina). Він не залишає шансів бур’янам і дуже довговічний, хоч трохи й агресивний.
Журавець, чи герань темна (Geranium phaeum), з великими сизуватими зимуючими листками та дрібними темними квітами росте при будь-якому освітленні. Можна використовувати й інші журавці, наприклад, журавець великокореневищний (Geranium macrorrhizum). Відмінні сріблясті плями, схожі на казкові мережива, створює полин. Абсолютний фаворит – полин Стеллера (Artemisia stelleriana), але будь-які декоративні полини всіх розмірів та форм доречні. Чебрець (Thymus) чудово виглядає під час цвітіння. І звичайний чебрець, і різноманітні різнобарвні сорти – надійне ароматне доповнення посухостійкої композиції.
Рослини для тіні
У затінку потреба у волозі і так значно нижча, ніж на палючому сонці. Проте є чимало проблемних ділянок з сухим ґрунтом біля будівель чи огорож, де не можуть рости звичайні тіньові рослини. Для поєднання затінку та дуже сухої землі є свої, особливі зірки.
Серед високих рослин в першу чергу потрібно згадати про унікальні лісові види, наприклад, вербозілля конвалієподібне (Lysimachia clethroides) або купину запашну (Polygonatum odoratum). Папороть теж не завжди вологолюбна. У сухому ґрунті чудово ростуть два види – яскраво-зелений багаторядник верхоплодний (Polystichum acrostichoides) та пурпурово-срібна папороть японська (Athyrium brevisorum).
Серед пишних багаторічників особливо вирізняється айстра розчепірена (Aster divaricatus) висотою до 75 см з дрібними розчепірено-пелюстковими білими кошиками. Чи ще більш розгалужений, бузковий, рясноквітучий вид – айстра серцелиста (Symphyotrichum cordifolium). Пишною подушкою серцелистного листя з акварельним поєднанням яскраво-зеленого та червоно-коричневого кольорів приваблює горянка різнокольорова (Epimedium x versicolor). Не варто забувати і про хосту, конвалію, пахізандру притиснуту (Pachysandra procumbens), копитняк канадський (Asarum canadense) та підмаренник духмяний (Galium odoratum).
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»