Тішить те, що в Україні ще досі діє така корисна і важлива річ, як талон технічного огляду. Багато несвідомих громадян можуть сказати, що цей клаптик паперу потрібний лише як додатковий засіб заробітку для ДАІ і що його наявність на лобовому склі не завжди засвідчує про справність автомобіля. На мою думку, так можуть думати лише невдячні скептики, які не здатні оцінити велике благо для автомобіліста, яке несе у собі талон техогляду.
Що маємо?
Талон – це далеко не бутафорний вицвілий на сонці папірець із державними символами, а надзвичайно важливий документ, який покликаний убезпечити кожне авто від можливих несправностей. Тільки наявність талону техогляду дасть змогу автомобілісту відчувати себе впевнено за кермом. Адже насамперед від цього важливого документу, а не від стану дорожнього полотна, залежить безпека на дорогах України. До того ж талон техогляду має унікальну властивість з періодичністю у два роки нагадувати кожному українцю, у якій чудовій державі він живе.
Переконаний, заради такого чудо-документа зовсім не шкода взяти на роботі тижневу відпустку і провести її у чергах та спілкуванні із інспекторами ДАІ. Звичайно, задоволення поспілкуватись із розумними людьми не може коштувати дешево, тому справжній українець також має бути готовий із розумінням потратити майже половину своєї місячної зарплатні. Але ж кошти будуть використані не намарно. Зрозуміло, на ремонт доріг вони не підуть, адже значно важливіше, щоб у кожного українця на автомобілі був новенький пластиковий талон технічного огляду, а працівники ДАІ мали можливість отримати невеличку премію до своєї мізерної зарплатні.
Зрештою, хіба може бути щось шкода для ДАІ, яка у своїй турботі про громадян України пішла настільки далеко, що не лише переживає про технічний стан наших авто, але й про стан нашого здоров’я? Адже це настільки важливо бути впевненим, що за останні два роки проживання у їхній державі ти бува не став наркоманом і що з психікою у тебе все гаразд!
Що робити ?
Ідея проводити обов’язковий огляд технічного стану автомобілів з метою профілактики їхніх несправностей не нова. Свої корені вона бере ще з 30–х років 20 сторіччя. Саме в цей період у Радянському Союзі було впроваджено цю процедуру. Можна припустити, що таке нововведення насамперед було викликано незадовільним технічним станом державного автопарку.
У що за останніх 70 років перетворився обов’язковий техогляд автомобілів, який проводить ДАІ, яскраво проілюстрував старенький Запорожець, довший час припаркований біля готелю Жорж у центрі міста. Власники авто без двигуна зуміли успішно отримати новенький талон техогляду. Думаю, питання, чи потрібен нам такий техогляд, доволі риторичне…
Проте виникає інше питання, що ж нам насправді потрібно?
Переконаний, що у вирішенні цієї проблеми та й у цілому ряді планованих реформ, держава має виявляти більше довіри до своїх громадян. А це значить, що ДАІ не повинна шукати у кожному водієві потенційного маніяка чи наркомана, а навпаки бачити чесну та відповідальну особистість, яка насамперед сама зацікавлена у тому, щоб їздити у технічно справному автомобілеві. Також чиновники мають собі чітко закарбувати, що продукування довідок не належить до реального сектору економіки, тому ріст їхньої кількості лише забирає час та кошти, які можна було потратити на справді суспільно корисні речі. Таким чином, за будь-яких обставин, отримання довідок, а-ля “я не верблюд” однозначно мають відійти в минуле і жодним чином не можуть використовуватись як приховані статті надходжень до бюджету.
Принципову відповідь на шекспіровське ”бути чи не бути” для талону техогляду мала б дати не держава, а приватний сектор, зокрема компанії, які надають послуги у сфері авто- та цивільного страхування. Адже якщо проходження техогляду справді знижує для водія ризик потрапити в ДТП, то страхові компанії стовідсотково будуть це враховувати або навіть вимагати при укладанні договору страхування. Якщо ж техогляд – це проста формальність, то жодна страхова компанія не буде нав’язувати своїм клієнтам непотрібних послуг.