Майже квадратна і майже червона книжечка із дивною назвою «Рожевий і ще раз рожевий» і малюнком, на якому, всупереч навіяним алюзіям, він і вона застигли в цілунку, - проситься до рук… Нова повість львівської письменниці Христини Лукащук сповнена думками і відчуттям жінки-персонажа. Вона змушує аналізувати власний досвід в питаннях любові, почуттів, світу пристрасті та еротики.
В основі повісті – історії кохання, теперішнє і те, що минуло. І все це подано через внутрішній світ героїв, їхні хвилинні міркування, їхню довіру і задоволення ніжних потреб.
Але спочатку був біль. Біль головної героїні, що залишилась на одинці з собою. Вона сама. «Вона летить. Вперше у житті. Вперше летить і вперше сама». Поїздку на острів профінансував він – чоловік, який має дружину, що закохана в нього. На острові вона згадує різні періоди свого життя, ділячи їх на «до нього» та «з ним». Потік свідомості, який веде від одного чоловіка до іншого. І перший, і другий хоче чи не хоче, але руйнує її єдиний ідеальний світ з ним, коханим чоловіком.
Три розділи книги ніби ділять книгу на етапи. «Подорож» - розділ перший – на острів ознайомлює зі світом оповідача-сповідальника, чи то пак сповідальницею, через її внутрішній світ і думки, описи навколишнього, через пізнання себе, через доторки стандартних процедур (огляд-обмацування в аеропорту, масажі у SPA-салоні на острові).
Для авторки є тільки він і вона. І в цілій повісті це – не два персонажі. Головні герої не мають імен. У книзі немає географії: є населений пункт, у якому все відбувається, і острів з першої частини. І геть все закручується навколо цих він і вона, вона і він (тільки іншими) у наступному розділі - «Все має свій початок». Тут з’являються інші герої зі своїми сім’ями і думками, переживаннями, відчуттям радості і щастя. У цьому розділі читач розгублюється найдужче, бо бажає впорядкувати сюжет: хто кого кохає, кому приносить задоволення, хто страждає, чому всі разом, і чому з таких різних причин???
Та й третій розділ «Кінець історії» зовсім не закінчує остаточно увесь цей кольоровий почуттєвий калейдоскоп. Хіба що бажання головної героїні-сповідальниці приїхати на острів із коханим здійснюється.
Після прочитання книги виникають запитання, основні з них – чи повинні бути такими стосунки у чоловіка і жінки? Невже такий кінець має бути у жінки, що вміє кохати і створювати затишок для того чоловіка, який поруч?
Сама ж авторка Христина Лукащук на презентації цієї книги запевнила, що ця повість є сповіддю щасливої жінки.
"Я починала з того, що писала для жінок свого віку. Хоча відгуки на мої книги в основному пишуть чоловіки. "Рожевий і ще раз рожевий" - без топоніміки, тут відчуття зосереджені на внутрішньому світі. У жінки все починається зсередини. Коли вона щаслива, то чоловік, діти будуть щасливі, дім буде осяяний світлом, - зауважила Христина Лукащук. - Кожен знаходить у книзі щось своє. Іван Лучук назвав цю книгу зразком чуттєвої сповідальності. А якось мені сказали, що це проза для жінок старшого віку, спраглих кохання... До речі, чоловіки рекомендують цю книгу дружинам. А щодо еротики у тексті, то кохання не може складатися тільки з еротики. Інакше це вже не кохання… Такою розповіддю я хотіла, щоб людина читала книгу, а згадувала про свій досвід, щоб сюжет вів читачів до власного внутрішнього».
Залишається нагадати, що за цей роман авторка отримала відзнаку від Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова" - "Вибір видавців - 2008".
Христина Лукащук. Рожевий і ще раз рожевий. - Львів, ЛА «Піраміда», 2009.