Розум - найменш помітний гравець на нашому політичному фронті, - Івшина

16:55, 20 травня 2011

Розум – це поки що найменш помітний гравець на нашому політичному фронті, зокрема під час виборів. Про це 20 травня у вступному слові на круглому столі «Моє майбутнє у незалежній Україні: виклики і перспективи» у Львові сказала головний редактор щоденної всеукраїнської газети «День» Лариса Івшина.

«Багато в чому ми втомилися один від одного, від внутрішніх непорозумінь, від нераціонального обговоренням проблем, які стоять перед українським суспільством зокрема, перед українською журналістикою, яка чимало доклала, щоб цей хаос в головах тривав, щоб зміщення систем координат, які відбулися колись, набули більших спекулятивних форм. Треба дивитися і говорити глибше: про Україну в конкурентному світі, про внутрішній стан і, чому він такий, про журналістику, як про один з інструментів, яким можна допомагати, не все вирішити, але трошки змінити інформаційний фон хоча би. І змінити порядок денний в Україні для обговорення, який нам постійно нав’язують, а ми постійно багато в чому ведемося на цей, сформований не нами, порядком денним. І мусимо відбиватися, і захищатися», - сказала вона.

«Наш порядок денний має бути вироблений українськими інтелектуальними колами і прийнятий до виконанням журналістами. Про владу можна говорити тоді, коли за допомогою українського журналіста, громадянського суспільства сформуємо контекст, в якому під час виборів буде набагато більше шансів пройти розуму… Це поки що найменш помітний гравець на нашому політичному фронті. В будь-яких силах немає константи, що ми будемо вибирати розумних успішних людей, з ідентичністю. Завжди це була емоційна складова, завжди це було гостре відчуття, «наші» - «не наші». З певних причин. Ми не будемо казати, що це випадково. Це все-таки історичний шлейф не відрубаних проблем, який останнім часом подовжився», - продовжила Лариса Івшина.

«Якщо говорити про це відверто, то треба сказати, що за роки нагромадилося багато речей, які я назвала тупиками лицемірства. Це стосується точного питання: чого ми насправді хочемо? І чи робимо те, що ми декларуємо?», - додала редактор.