У повітрі засмерділо Третьою світовою війною? Принаймні її можливість активно обговорюють завсідники соціальних мереж, автори популярних блогів, навіть модератори на деяких телеканалах. Зразу знімемо інтригу: підстав для такого розвитку подій немає жодних. Адже всі розмови про ймовірну війну базуються на загостренні риторики між Вашингтоном і Москвою. Насправді ж ця риторика однаково легко і загострюється, й згладжується. Десь як у того ільфо-петровського вахтера, котрий при вході суворо вимагав показати перепустку, а коли не показували, то пускав і так.
Причиною останнього американсько-російського напруження стало чергове використання хімічної зброї в Сирії. Сьомого квітня війська, вірні сирійському президентові Башарові Асаду, вчинили повітряний напад на місто Думу. Тоді сирійсько-американське медичне товариство (SAMS/САМО) повідомило, що Дума зазнала хімічної атаки. «Загинули десятки людей, багато з них – діти. Місцеві шпиталі прийняли понад 500 осіб, в основному жінок і дітей, з симптомами хімічного отруєння. У пацієнтів було утруднене дихання, спостерігалося посиніння шкіри, піна з рота, опіки рогівки і запах, що нагадує хлорний», – йдеться в заяві товариства.
Це далеко не перше використання хімічної зброї в Сирії. Хімічні атаки армії Башара Асада були зафіксовані ще в грудні 2012 в місті Хомсі. У серпні 2013 року використання хімічної зброї відбулося під час атаки в Гуті, де, за різними оцінками, загинуло більше тисячі осіб.
Тодішні хімічні атаки в Гуті й Хомсі неймовірно обурили західне суспільство. Натовські союзники вже готувалися зробити потужний крок у відповідь, включно з наземною військовою операцією. Тобто, вже тоді режим Асада тримався на волосинці. Навряд чи за таких умов Москва б наважилася захищати свого союзника – сирійського президента.
Утім тодішній президент Сполучених Штатів Барак Обама не виявив достатньої твердості. Він піддався на вмовляння Кремля й в останній момент відмовився від силового вирішення проблеми. Заходу довелося обмежитися напівзаходами. У вересні 2013 році Башар Асад підписав Конвенцію по забороні хімічної зброї та погодився віддати на утилізацію весь хімічний арсенал. І що найсмішніше: Росія стала гарантом процесу хімічного роззброєння Сирії та утилізації зброї.
Чи могло когось здивувати, що режим Асада використовував хімічну зброю і в подальшому? Наприклад, як стало відомо, хімічні атаки було вчинено в квітні 2014 року під час бомбардування міста Талменеса і в березні 2015 року під час бомбардування Сарміна. А приблизно рік тому – четвертого квітня 2017 року війська, вірні сирійському президентові, вчинили повітряну атаку на місто Хан-Шейхун, внаслідок якої загинули щонайменше 100 людей (з них понад 20 дітей), іще понад 300 отримали отруєння різного ступеню. Дані американської розвідки засвідчили, що під час атаки використовувалися військові отруйні речовини.
Знову ж варто нагадати, що останній зі згаданих інцидентів трапився вже за президентства Дональда Трампа, котрий нібито анонсував своє прагнення покращити взаємини з російським колегою Владіміром Путіним. Проте це не завадило главі Білого дому у відповідь на хан-шейхунську хімічну атаку Путінового друга Асада обстріляти крилатими ракетами Tomahawk сьомого квітня 2017 року авіабазу Шайрат. Два есмінці американського флоту, які базувалися у Середземному морі, USS Porter та USS Ross, випустили по сирійській авіабазі 60 ракет.
Цей прецедент засвідчив, що чинний президент США, на відміну від свого попередника, надає перевагу рішучим і швидким діям. Погляньмо, як розвивається актуальна ситуація. Ще якийсь тиждень тому Дональд Трамп заявляв про намір вивести американські війська з Сирії. Однак щойно з’явилася інформація про Думу, глава Білого дому здійснив різкий поворот. Він скасував турне до Латинської Америки, під час якого мав взяти участь у досить важливому саміті країн Північної і Південної Америки в Лімі. Трамп, довго не розсусолюючи, наказав відправити есмінці й авіаносця USS Harry S. Truman в східне Середземномор'я до узбережжя Сирії.
Отже слід очікувати чергової американської ракетної атаки в Сирії. Причому тепер США будуть не самотніми, їх підтримають також Велика Британії та Франція, а також ізраїльська авіація. Зрештою Ізраїль зробив свій хід, не чекаючи на союзників. Ізраїльські літаки F-15 здійснили ракетне бомбардування сирійського військового летовища Тіфор, що недалеко від міста Хомса. Його наслідком стала загибель 14 сирійських та іранських солдатів.
Отже «ракетна відплата» Дональда Трампа – вже практично неминуча. Але Москва все ж намагається зупинити побиття свого союзника. Кремль, як завжди, вдається до блефу, чи як прийнято говорити в Росії, «бере на понт». Цікаво, що перешим засторогу Трампові артикулював російський посол у Лівані Олександр Засипкін, причому в коментарі для телеканалі al-Manar, що належить угрупованню «Хезболла», яке вже десятиліттями тероризує Близький Схід. «Якщо станеться американський удар, тоді... ракети будуть збиватися, і навіть носії, з яких випускалися ракети», – грізно застеріг Засипкін. Тобто, фактично Кремль устами свого посла в Лівані залякує Сполучені Штати, що готовий обстрілювати американські кораблі. Схожих заяв не лунало з Кремля з часів карибської кризи 1962 року, яка, нагадаю, ледь не завершилася обміном ядерними ударами, фактично – Третьою світовою.
Та ще колоритніше пролунала відповідь Трампа Москві на його сторінці в Twitter. Загалом це джерело комунікації американського лідера вже стало культовим, його пости спокійно можна видавати книжкою, яка без сумніву стане бестселером. «Росія обіцяє, що збиватиме всі та кожну ракети, випущені по Сирії. Готуйся, Росіє, бо вони прилетять, гарні, нові й "розумні". Ви не маєте бути партнерами з твариною, яка вбиває газом своїх людей, насолоджуючись цим», – написав Трамп у Twitter. Під твариною (animal) Трамп має на увазі сирійського президента Башара Асада.
Які засоби для реалізації своїх погроз має Росія в Сирії? Після збиття російського бомбардувальника турецьким літаком наприкінці 2015 року в Сирію були переправлені новітні російські комплекси протиповітряної оборони С-300, С-350, С-400, «Панцирь-С1» и «Панцирь-С2». Загалом – не найгірший захист… але не у випадку протистояння зі США. Новітні американські крилаті ракети використовують технологію «стелс» і найновіші засоби РЕБ (радіоелектронної боротьби). Тому більшість військових експертів висловлюють сумнів, що їх хтось може збити.
Окрім того, треба усвідомлювати ще такий аспект. Наскільки розумно було б для Росії збивати ракети противника, котрий володіє позаконкурентно найпотужнішою армією світу? Щоб захистити свого союзника Башара Асада? Чи аж такий він важливий для Кремля? От вже точно не настільки, аби починати через нього Третю світову.
Тому, трохи «попонтувавшись» Путін увімкне задню передачу. Можливо йому вдасться виторгувати в Трампа умову, що руйнування військової інфраструктури Асада будуть не аж таким фатальними.
Тим більше, Кремлю слід не забувати, що він перебуває у надзвичайно кепській зовнішньополітичній ситуації, до якої призвело отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля та його доньки в британському місті Солсбері. Адже у відповідь на хімічний атентат у Великій Британії фактично всі країни західного світу відреагували вигнанням російських дипломатів.
Ще цікавішим є той момент, що західні політики нарешті вивчили тактику російських колег і взяли її на озброєння. Тобто на всіх міжнародних майданчиках американці, французи, британці тощо, розмовляючи з росіянами, застосовують щодо них презумпцію провини. Мовляв, хай Росія, якщо зможе доведе, що не труїла Скрипалів, що не була причетною до хімічної атаки в Думі, що «іхтамнєт». Жорстко? Так, але ж інша тактика не діє.
А серйозного воєнного протистояння дійсно не буде. Вже хоча б тому, що в Заходу є значно дієвіші та значно безпечніші важелі впливу. Свідченням цьому стало те, як за одну добу з часу запровадження Сполученими Штатами чергових санкцій півсотні російських олігархів з так званого «кремлівського списку» збіднішали на 12 мільярдів доларів. Може оце і є ті «розумні ракети», якими нахвалявся Дональд Трамп. Хоча Tomahawk – теж не погано.