ZAXID.NET продовжує новий, спільний із українськими видавництвами, проект. Ми публікуємо уривки книжок, які щойно побачили світ.
Цього разу пропонуємо уривок з видання найвідомішого роману Міленка Єрґовича, за який він отримав літературну премію Меші Селімовича. У видавництві Folio книга у перекладі Н. Чорпіти вийшла у серії «Карта світу».
«Події відбуваються у провінційному багатонаціональному хорватському містечку Загребі у період між двома світовими війнами. Прототипом головної героїні Рути Танненбаум стала талановита дівчинка Лея Дойч, вбита під час Холокосту. Письменник змалював життя звичайної єврейської родини, і перед очима читача наче оживає заплутана і трагічна історія переслідувань євреїв у Хорватії... », -йдеться у передмові до книги.
***
Навесні 1943го принцеса з вулиці Гундуличa, номер будинку значення більше не має, навела чари, невідомо, за допомогою якого і чийого бога, щоб стати невидимою.
Такі були часи, коли принцеси не могли бажати нічого більшого за невидимість. І, мабуть, не варто навіть нагадувати, скільки зарозумілості потрібно було для такого бажання.
Рута Танненбаум була примою Гундуличевої вулиці в зарозумілості.
Стелі мали чотири метри у висоту і були закіптюжені від тютюнового диму. Тато курив перед тим, як його забрали, щоб відправити у подорож. Мама курила перед тим, як її забрали, щоб відправити у подорож. Навіть дідусь курив, але його не забрали, він помер ще до подорожі.
Рута Танненбаум мала п’ятнадцять років і не була винна в тому, що стелі закіптюжені. Але вона шість місяців жила під ними сама, страшенно боялася і тому захотіла стати невидимою.
Ох, якою ж вона була зарозумілою!
Коли по неї прийшли, щоб відправити у подорож, від Рути Танненбаум залишилася тільки права ступня. Все інше вже було невидимим.
Але це також щось, ще й яке щось, сказали люди з туристичного агентства і повели праву ступню Рути Танненбаум до товарної станції. Під білою сукнею принцеси йшла маленька боса ступня.
Кажу вам, це треба було бачити.
Її посадили у вагон для худоби. Ми їдемо в Індію, подумала Рута Танненбаум, туди, де корови є священними тваринами. Вона відчула вологий коров’ячий язик, що злизує сіль з її правої підошви. Так вона посміхнулася востаннє.
Вона була зарозумілою і не дуже розумною, та принцеса, аджехто б це навесні 1943го міг подумати про поїздку до Індії.
Ні, потяг їхав до Польщі. Було темно, і смерділо, тож невидимість не надто допомагала проти страху. Зрештою, що принцесі до того, що вона невидима у своїй білій сукні, коли всі бачать її маленьку праву ступню.
Можна сказати, що так вона жила аж до своєї смерті.
І це не було б помилкою. Рута Танненбаум не прибула до Індії, тобто, насправді, до Польщі. Зникла десь по дорозі, уявляючи собі вологий коров’ячий язик, що облизує її праву підошву.
Якою ж усетаки зарозумілою була та принцеса.
Подивись на цю сукню, може, вона все ще в ній. Де ж сховалася Рутина права ступня?
Рута Танненбаум: роман / Міленко Єрґович; пер. з хорватської Н. Т. Чорпіти. - Харків: Фоліо, 2014. (Карта світу).