Мікрорайон Рясне розташовується у Шевченківському районі на північно-західній околиці Львова та складається з двох житлових масивів – Рясне-1 та Рясне-2. Раніше це було село, яке у середині минулого століття почали активно забудовувати багатоповерхівками і приєднали до Львова лише у 1988 році.
«Фотографії старого Львова» розповідають, як розвивався один із найвіддаленіших мікрорайонів Львова.
1. Мікрорайон Рясне розташований у межах колишнього села Рясна Польська, що було засноване 1433 року львівським римо-католицьким архієпископом. Римо-католицьку парафію заснували тут при костелі Святих апостолів Петра і Павла ще раніше. У 1614 році до римо-католицької парафії у Рясній Польській увійшли Брюховичі, Рокитне та Рясна-Руська.
2. Храм Святих апостолів Петра і Павла неодноразово відбудовували. Оригінальний дерев’яний костел зруйнували під час турецько-татарських навал. У 1895 році за проектом Яна Каєтана Яновського звели муровану церкву, яка існує і досі на вул. Лукасевича, 15. Після Другої світової війни вона перейшла до УГКЦ, поруч з нею розташовується цвинтар.
3. До Другої світової війни у селі переважали поляки, які брали активну участь в українсько-польській війні 1918-1919 років. Тут утворили збройний загін для підтримки антиукраїнського повстання у Львові. Для вшанування полеглих у 1914-1920 роках поляків у 1932 році в центрі села збудували пам’ятник авторства Броніслава Маріана Солтиса та Вітольда Вінцента Равського. Навпроти, при вул. Брюховицькій, місцеві римо-католики збудували костел Божого Милосердя.
Після закінчення Другої світової війни більшість місцевих поляків виїхали на свої історичні землі, а у Рясній Польській оселилися родини етнічних українців, яких виселили із Закерзоння. Невдовзі село перейменували на Рясне.
4. Східна частина земель приміської громади Рясна Польська під назвою Баторівка (на честь польського короля Стефана Баторія, також існує версія, що назва походить від слова «батяр») увійшла до Львова у 1930-х роках. Колишня Баторівка зберегла переважно приміську індивідуальну забудову 1930-1950 років.
На Баторівці розташований парафіяльний костел Найсвятішого Серця Ісуса, який збудували в рекордні терміни. 25 вересня 1938 року освятили пам’ятний камінь під будову, а вже 3 вересня 1939 року відбулося урочисте освячення костелу архієпископом Болеславом Твардовським, яке через початок Другої світової війни було скромним. Храм належав римо-католицькій громаді до 1946 року. За радянських часів його використовували як склад, а зараз тут греко-католицька церква Пресвятого Серця Христового.
5. На захід від Баторівки розташована Кам’янка (по вулиці Шевченка, від вулиці Брюховицької до Бузинової) – частина села Рясне, що увійшло в межі Львова у 1958 році. Забудована Кам’янка в основному садибними будинками 1930-1950-х років. Село Рясне приєднали до Львова 9 березня 1988 року указом Президії Верховної Ради УРСР «Про розширення меж міста Львова».
6. При вул. Брюховицькій, 35-37 розташований Львівський фанерний комбінат, який збудували у 1917 році за проектом та безпосереднім керівництвом відомого львівського архітектора Михайла Маковича. Він входив до складу Акціонерного товариства Oikos разом з тартаком в Сільці Беньковому (колишній Кам’янко-Бузький ЛПК), фабрикою форнірів та клеєних плит у Пйотркуві, паровою столярною фабрикою на вул. Замарстинівській у Львові (нині – цех № 1 ДП «Фабрика по виготовленню і ремонту м’яких меблів ВАТ “Карпати”»).
Обладнаний «Ойкос» був сучасним німецьким устаткуванням і спеціалізувався на виробництві клеєної фанери сухим гарячим способом. Із 1934 року фірма «Ойкос» займалася виготовленням віконних рам, дверей та товарів для будівництва. Акціонерне товариство переважно працювало на експорт: до Бельгії, Швеції, Чехословаччини, Англії, Голландії, Греції, Іспанії, Португалії, Італії і навіть Малої Азії.
Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР у вересні 1939 року підприємство «Ойкос» націоналізували і перейменували на фанерний, а потім – Львівський фанерно-меблевий комбінат. Під час німецької окупації завод частково був зруйнований, а обладнання – вивезене. У цей час підприємство виготовляло деталі до німецьких літаків. Після війни завод відновив свою роботу, пік виробництва припав на 1970-ті роки.
7. На вул. Шевченка, 205 розташована церква Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ. До Другої світової війни на її місці стояла невелика капличка. Після війни її закрили, а у 1950-х переробили під житловий будинок. Тут розташувався штаб народної дружини, а потім аптека. У 1990 році будівлю передали православній громаді, яка перебудувала її під церкву.
8. На заході Кам’янки, у районі вул. Прокоповича і Ковалика, проходила межа між містом і Яворівським районом. У 1960-1970 роках тут щонеділі функціонував промтоварний ринок – знаменита львівська «Барахолка», де можна було купити все, що було недоступним в умовах вічного радянського товарного дефіциту.
9. Перед мостом над об’їзною залізничною колією в 1970-1980-х роках виник житловий масив Рясне-1, а за мостом через колію вже у 1990-х роках збудували мікрорайон Рясне-2. На відміну від Сихова, де забудова проводилася за продуманою концепцією, яку, щоправда, так і не довели до кінця, Рясне будувалося хоча й за затвердженим планом, але окремими фрагментами – силами промислових підприємств. Більшість з них встигли поставити по кілька житлових будинків, однак так і не довершили розбудову інфраструктури мікрорайону.
10. На південь від вул. Шевченка за залізничною колією була болотиста місцевість, на якій ще до 1990-х років видобували торф. Ці болота, що тягнуться до Левандівки, помережані меліоративними каналами, між якими раніше пролягали рейки вузькоколійки, якою вивозили торф. Неподалік перед Першою світовою війною збудували форт «Рясне», який входив до зовнішнього кільця австрійського оборонного поясу Львова.
11. На вул. Рясненській у 1999 році встановили пам’ятник воїнам УПА, які загинули тут в 1949 році, – сотникові Василеві Панасу та Івану Кухарчуку.
12. У 2000-х роках у мікрорайоні Рясне почалося активне зведення храмів. Церкву Пресвятої Трійці ПЦУ на вул. Шевченка, 311 освятили 17 травня 2015 року, греко-католицьку церква святого Василія Великого і блаженного Олексія Зарицького на вул. Шевченка, 388 збудували впродовж 2016-2017 років. Також у цей період на вул. Величковського звели церкву Пресвятої Євхаристії УГКЦ та православну церкву святих Йова і Амфілохія Почаївських.
13. У межах мікрорайону Рясне діють дві залізничні станції – «Клепарів», який обслуговує переважно вантажні потяги, і «Рясна», а також зупинний пункт «Батарівка».
14. За межами Львова залишилася частина села Рясного – нині село Рясне-Руське.