У Сільпо Василь з якоюсь недовірою і навіть відразою придивляється до вітрини:
- Тату, що це?
- Це сало. Засолене під шаром солі. Он бачиш - покрите перцем, а це - засипане сіллю.
- А ти коли-небудь в магазині сало купував?
- В магазині мабуть ні.
- Ну, і добре. Таке тільки Путіну на день народження подарувати можна.
Колись другий номер російського генконсульства в Стамбулі (а у них за посадою - це представники ФСБ) пробував "діставати" мене темою сала: де зустрінемось на прийняттях - після пари компліментарних фраз завжди переходив на тему, "какоє у вас сала". Я раз віджартувався, другий промовчав, але "калєга" не заспокоювався.
Тоді дочекавшись моменту, коли навколо була уся "есенгешна" тусовка генконсулів, і коли таваріщь знову взявся за своє я підкреслено голосно відповів:
- Ну, вот как Вы представляете наш дальнейший разговор о сале?!!
- ???
- Вот Вы ведь наверняка скажете, что любите искусство?
- Ну, да.
- Но ведь искусство может быть разных жанров и видов. Может быть литература, кинематограф, изобразительное. Ведь только гениальных художников сколько - Рафаель, Моне, Пикассо! И Ваши попытки обсудить со мной тему сала, это как обывателю обсуждать творчество Пикассо с профессором!
Першим не витримав вірменин і заіржав на повні груди: Богдан, сало, как Пикассо, такого я еще никогда не слышал! Росіянин більше не пробував заговорити зі мною про сало. Але навіть поганого сала я би Путіну не подарував.