Четвертий день фестивалю Alfa Jazz Fest виявився сповненим контрастів. По-перше, львівська погода нарешті змилосердилася над меломанами і повернулася до свого звичного температурного режиму. Це дозволило організаторам вчасно розпочати виступи фестивального вечора, втім, значна частина публіки, вже певне по інерції, почала сходитися пізніше. І втратила дуже суттєвий фрагмент першого сету, котрий шведські виконавці своїм звичаєм розпочали пунктуально.
Втім, скандинавського походження виявилися фактично лише двоє учасників квартету : власне його засновник і рушій, контрабасист Ларс Даніельсен та перкусист Магнус Острем.
Ларс Даніельсен
«Музика повинна виходити з серця, не з голови», - таким, здавалося б, непопулярним сьогодні кредо Даніельсену вже давно вдалося завоювати собі європейських слухачів. Вишуканий баланс класичної школи та джазової свободи, щирість та елегантність, мелодична витонченість без натяку на банальність зробили Liberetto II, як і попередні роботи Даніельсена, фаворитом критиків і публіки у Західній Європі, а віднедавна – щонайпізніше після виступу у Львові – і в Україні. Дещо прохолодна емоційна палітра в поєднанні з професіоналізмом найвищого рівня якнайкраще відповідали настрою літнього джазового вечора.
Принаймні, першої його частини. Бо потім, немов за принципом контрасту або пригадуючи про основні напрямки джазового мистецтва – cool та hot – знову стало гаряче. Принаймні на сцені, після виходу тріо Мішеля Каміло.
«Думаю, що для прослави Бога існують різні літургії. Я зараз слухаю фантастичну групу Lars Danielson на Alfa Jazz Fest. Чекає на нас Michel Camilo Trio», - коментував концерт на своїй сторінці в Facebook відомий релігійний і громадський діяч Михайло Димид, знаний меломан і прихильник цілковито різних стилів.
Навряд чи отець Димид мав на увазі той факт, що з духовних пісень-спірічуелс значною мірою власне й народжувався джаз, і ще менш імовірно, що слухав Фортепіанний концерт Мішеля Каміло, виданий 2002 року класичним мейджором Decca, де перша частина має назву «Релігійної». Але те, що для одного із культових джазових піаністів сучасності музика є чимсь значно вищим від звичайної професійної зайнятості, стало відчутним із перших звуків його виступу у Львові.
Мішель Каміло
На своїй батьківщині, в Домініканській республіці, Мішель Каміло вже став живим класиком і національним героєм. Слухачі ж у цілому світі цінують його за природнє, невимушене й водночас запальне поєднання класичних стандартів із афрокарибською традицією. А ще за те, що не зміг передати жоден запис багаторазовго лауреата Греммі – неймовірне музичне почуття гумору і, як подекуди видавалося, понадзвукову піаністичну техніку, якими мала змогу вповні насолодитися публіка Alfa Jazz Fest.
Попри поважний перелік регалій, серед яких навіть відзнака «Еммі» за гімн Ігор доброї волі, Мішель Каміло та його блискучий ансамбль, басист Чарльз Флорес і ударник Кліф Елмонд, виявилися щедрими на «біси», тож завершився вечір приблизно в тій же точці кипіння емоцій, що й попередній.
28 червня шостий Alfa Jazz Fest завершиться виступом Джамали. Тим часом стали відомі переможці Street Music by Alfa Jazz. Цього року ним став гурт Тетяни Гончарової, який набрав 454 голоси. Приз глядацьких симпатій і сертіфікат на 15 тис грн отримав гурт HeartBeat Brass Band.
Фото: Alfa Jazz Fest