Самбір – одне з найдавніших міст Галичини, яке існує ще з літописних часів Русі. Його віхи історії зазнали різних подій – і трагічних, і курйозних. Кожна вуличка міста пам’ятає різні епохи його розквіту і занепаду. Тут народилися актор і режисер Лесь Курбас, письменник Андрій Чайковський, композитор Микола Колесса та лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко. Зараз це симпатичне затишне місто, в якому можна гарно провести день.
Нещодавно ZAXID.NET розповідав про палаци дорогою на Самбір, а сьогодні – зосередимось на самому місті та на що варто звернути в ньому увагу.
Туристам слід розрізняти два Самбори, які розташовані на відстані 18 км один від одного. Коли монголо-татарська орда у 1241 році зруйнувала давній Самбір, його мешканці переселились на нову ділянку біля давньоруського поселення Погонич з укріпленим замком, що входив так званої Карпатської лінії оборони. Перший Самбір став називатися Старим Самбором. А нове місто – Новим або просто Самбором. Тоді ж фіксується і перша літописна згадка про нього. З 1390 року це місто має магдебурзьке право. Герб із оленем свідчить про густі ліси, які оточували місто на березі Дністра.
Цікавинки історії
Про княжий замок у Самборі зараз нагадує площа Замкова, де він стояв. Дерев’яну фортецю спалили татари у 1498 році і після цього його вже не відбудовували. У XVI ст. в іншому місці звели новий міцний оборонний замок. У ньому часто зупинялись королі Речі Посполитої, він був їхньою літньою резиденцією. Але до кінця XVIII ст. він втратив своє значення і почав занепадати. На сьогодні від замку залишились рештки оборонних ровів, валів та бастіонів біля Самбірської районної лікарні. А мисливський будиночок Стефана Баторія переобладнали на лікарняну церкву Св. Пантелеймона.
Із самбірського замку відбувся похід на Москву. Сюди, до самбірського старости Єжи Мнішека, у 1604 році його зять Костянтин Вишневецький привіз російського монаха Григорія Отреп’єва, який видавав себе за сина московського царя Івана Грозного і відомий в історії як Лжедмитрій І. Єжи Мнішек допоміг самозванцю захопити московський трон і видав за нього свою дочку Марину. У 1604 році із самбірського замку військо Лжедмитрія, польської і української шляхти, до якого доєдналися запорозькі козаки, вирушило в похід на Москву. У 1605 році вони захопили там владу, а Лжедмитрій посів царський престол. Так Марина Мнішек із Самбора стала московською царицею, хоча й ненадовго: самозванця невдовзі стратили, а її з батьком ув’язнили.
У часи Австро-Угорської імперії, наприкінці XVIII ст. у місті діяла масонська ложа, яка увійшла до першого об’єднання з п’яти осередків масонських лож на українських землях. Ложу «До Надії» (1777-1779 рр.) у Самборі створив Йозеф Клеменс, швейцарець за походженням, військовий австрійського гарнізону, що розташувався у Львові, та керівник львівської ложі «Трьох білих орлів» виключно для представників нової австрійської влади.
Що подивитися у Самборі
Як і кожне місто, Самбір має давню ратушу з сорокаметровою вежею, куди можна піднятися. Це вже третя ратуша, з XVII століття, дві попередні згоріли. В умовах воєнного стану час виходу на самбірську ратушу обмежений. Піднятися на її вежу можна щодня з 17:00 до 19:00. Вартість квитка 20 грн для дорослих, 10 грн для дітей.
Самбір має велику кількість церков різних конфесій. Але найвідомішим є храм Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Церковна, 5). Перший храм згорів, а новий звели у XVIII ст, його кілька разів перебудовували, а інтер'єр розписав Кирило Устиянович. У церкві вже кілька століть зберігаються мощі святого Валентина – того самого, який вважається покровителем закоханих. Тому щороку 14 лютого тут відбувається справжнє паломництво. Також віруючі приїжджають до цієї церкви помолитися біля чудотворної ікони Самбірської Богоматері, коронованої папською короною. Вона одна з найдревніших українських ікон – з XII ст. Хоча місцеві мешканці люблять переказ про те, що її на кипарисовій дошці намалював євангелист Лука, а грецькі купці привезли її на Галичину у XVII ст.
Найдавніша споруда у Самборі це римо-католицький костел Мучеництва Святого Йоанна Хрестителя (вул. Сагайдачного, 7), його у 1530 році збудували на місці згорілого дерев’яного костелу. У ньому можна помилуватися оригінальними готичними елементами архітектури, пізніша перебудова храму має ознаки стилів ренесанс і бароко. За легендою, тим, хто хоче одружитися, потрібно торкнутися до замка (колодки) біля вхідних дверей.
Поруч з костелом у колишньому парафіяльному будинку зараз працює музей «Бойківщина» (пл. Чайковського, 4). Там можна ознайомитися з культурою і спадщиною етнографічної групи бойків. Музей проводить квести, майстер-класи, до яких активно залучає переселенців, що зараз живуть у місті. Скоро музей розшириться новим відділом – там створюється експозиція давньої аптеки «Під зіркою».
Малі міста Галичини дуже тішать гостей своїми чарівними віллами. У Самборі багато зразків такої житлової і адміністративної забудови XIX- XX століть. Серед них виділяється будинок у закопанському стилі, де зараз працює Школа декоративно-ужиткового мистецтва. Зразок українського модерну архітектора Івана Левинського є на площі Ринок. Також гарний будинок Козакевичів, де зараз працює бібліотека. Візитівкою міста є споруда дирекції Скарбу.
Свого часу у місті було чотири монастирі, хоча зараз всі вони виконують функції навчальних закладів чи навіть швейної фабрики. Майже без перебудов зберігся єзуїтський, а згодом бернардинський монастир, де зараз працює коледж культури та мистецтв. А в бароковому костелі св. Станіслава – концертний зал органної та камерної музики. До війни у цьому органному залі щосуботи організовували концерти, зараз вони відбуваються періодично для збору коштів на ЗСУ.
Якщо ви ще не були у Львівському театрі імені Леся Курбаса, то треба це швиденько надолужувати. А народився геніальний режисер та актор, чиє ім’я носить театр, у Самборі. У будинку, де він народився, на вул. Курбаса, 1 облаштували музей, що є філією львівського Нацмузею Шептицького.
За 7 км від Самбора є село Кульчиці. Це батьківщина двох героїв – гетьмана війська запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного і героя визволення Відня, який привіз на наші терени екзотичний напій – каву – Юрія Кульчицького. У селі є музей і кав’ярня, яка готує цей напій за особливим рецептом. Тел. музею 0673755873
Де відпочити
І якщо ви вже втомилися від історії, можна нарешті відпочити біля води. Біля Самбора є три локації, які пропонують такі послуги.
У самому Самборі є відпочинкова зона з басейном та розвагами на вул. Шашкевича, 78. Там є надувна гірка, футбольне, волейбольне поля, гойдалки.
Працює щодня з 11:00 до 21:00. Вхід для дорослих: 130 грн, діти до 14 років – 70 грн, до чотирьох років безкоштовно. Альтанки: закриті – 200 грн; відкриті – 150 грн. Тел: 096 919 72 55, 096 102 62 20.
У с. Дубрівка готельно-відпочинковий комплекс «Діброва» біля озера для купання та будиночками. Він розташований у сосновому лісі, має футбольний, баскетбольний, волейбольний та дитячий майданчики. Контактний телефон: 0677598250.
А у с. Рудня на виїзді з Самбора є відпочинковий комплекс «Озеро». Там можна забронювати альтанки за 500/900 грн, порибалити. Тел. для бронювання 0683684288.
Можна відвідати страусину ферму. На виїзді з Самбора у західному напрямку є господарство «Білаки». Раніше там був великий звіринець із ведмедями і левами. Зараз тварин перевезли у більш комфортні умови проживання, а тут залишилися страуси, олені, дрібна птиця. Вхід безкоштовний. Поруч є кав’ярня і готель.
Де поїсти у Самборі
Заклади харчування можна вибрати за власним смаком. Але самі містяни рекомендують такі:
- Old City Pub (вул. Бандери, 15);
- «Стефані» (Міцкевича, 12, біля органного залу);
- Ресторан «Palermo» (пл. Ринок, 27);
- «Каштан» на території міського парку Франка, біля залізничного вокзалу.
Для охочих дізнатися про Самбір більше і замовити екскурсію слід звернутися у туристично-інформаційний центр Самбора, що у ратуші (Галина Мартинович, 0972897466).
фото ZAXID.NET