Саме так – Сашко – всі його називали, ніхто не казав: Олександр; принаймні я ніколи не чув. Познайомився я із Сашком десь на початку другої половини вісімдесятих на пероні Львівського головного вокзалу. Наші старші брати (у Сашка – Віктор, у мене – Тарас) саме почали навчатися в аспірантурі київського Інституту літератури, тож жили там в академмістечку у Святошині.
Ми ж саме водночас відпроваджували своїх братів до Києва, так і познайомилися. Здається, Сашко при тій першій зустрічі мав при собі гітару, але не гарантую; можливо, то було при якійсь наступній зустрічі. А після знайомства і братської посадки на поїзд ми з Сашком доволі довго простояли на трамвайній зупинці, чекаючи транспорту, тож і розбалакалися; він ще вчився у школі, але виявляв невластиву для школярів ерудицію, орієнтувався в музиці, в поезії.
Цим пасажем починається мій спогад про Сашка Неборака, з яким я мав щастя товаришувати і навіть деякий час співпрацювати на телебаченні. Книжка «Сашко Неборак. Простір польоту» є зібранням спогадів і матеріалів про цю неординарну талановиту особистість. Своєрідним камертоном до видання слугує тепле слово Андрія Содомори, чий син Павло разом із Сашком, Святославом Козаком і Андрієм Альфавіцьким створили в період зміни формацій музичний гурт «Неборак-рок-бенд». Вражають глибинні за своєю суттю спогади Сашкового брата Віктора, його роздуми про народження та смерть. Чимало людей, кого доля звела з Сашком, написали свої спогади про нього. Кожен із них цінний і цікавий по-своєму, кожен вимальовує якийсь штришок до образу Сашка.
Сашко Неборак був напрочуд багатогранним у своєму творчому польоті. Тож упорядники дуже вдало вибрали формулювання простір польоту для назви видання. Творча енергія буквально фонтанувала з Сашка. Він був генератором і продуцентом ідей, фаховим журналістом, неординарним музикантом. Мав чудовий художній смак. Був людиною, привітною до світу й оточуючих.
У додатку після спогадів наведені тексти пісень, що їх співав Сашко зі своїм бендом; це вірші переважно Сашкового брата Віктора, а теж Юрія Андруховича. Пригадується, з яким захопленням Сашко на самісінькому початку 90-х років хвалився щойно написаною піснею на вірш Андруховича «Амалія Неборака», читав сам вірш і наспівував його на свіжу щойноспечену мелодію. Це було в тодішньому Жовтневому проїзді (колишній пасаж Гавсмана, а теперішня Крива Липа) за стаканом кави; так, саме в гранчаки до половини тоді там наливали каву по-турецьки.
Дуже цікавими й майстерними є фотороботи Сашка, репродуковані наприкінці книжки. До книжки додається також DVD-ROM, на якому записано відео та пісні «Неборак-рок-бенду». Дуже ретельна коректа книжки, комар носа не підточить, як кажуть. Справді, коли занурюєшся в цю книжку, виникає таке враження, наче Сашко Неборак оживає, посміхається десь поруч.
Сашко Неборак. Простір польоту / упорядники В. Неборак, Я. Сенчишин, І. Лонкевич. – Львів : Вид-во «Срібне слово» ; ПП «Інформація. Поступ. Перспективи», 2011. – 200 с. : іл. + DVD-R.