22 січня в українському прокаті стартує стрічка «Сайлент Гілл. Повернення», на яку фанати інтелектуальних горорів чекали майже два десятиліття. Це не просто чергова історія про монстрів у тумані, а глибоке занурення в лабіринти людської підсвідомості від режисера, який колись вперше оживив Всесвіт гри Silent Hill на великому екрані. Ми зібрали пʼять вагомих причин, чому цей візит до покинутого містечка може стати найбільш незабутнім кінодосвідом цієї зими.
Культовий ігровий Всесвіт
Містечко Сайлент Гілл відоме навіть тим, хто ніколи не тримав в руках геймпад. Завдяки кіно Сайлент Гілл асоціюється у широкого загалу із густим туманом, завиванням сирен і лязкотом металу. Але для ігрової індустрії Silent Hill – це не просто ще одна гра-«страшилка», а справжній інтелектуальний переворот, який розпочався ще у 1999 році. Саме тоді японська компанія KONAMI випустила першу частину, довіривши розробку внутрішній команді під назвою Team Silent.
Поки інші горори лякали глядачів вистрибуючими монстрами та ріками крові, Silent Hill залізла нам прямо під черепну коробку. Розробники з Team Silent, натхненні сюрреалізмом Девіда Лінча та картинами Френсіса Бекона, зробили ставку на психологізм. Вони зрозуміли, що найстрашніше – не те, що ховається в темряві, а те, що ховається всередині нас. У цьому всесвіті монстри – це візуалізація прихованих страхів, почуття провини чи заборонених бажань героїв. Це «розумний» горор, де кожна деталь – від кольору шпалер до звуку кроків – має свій підтекст.
За роки існування франшиза Silent Hill розрослася до двох десятків ігор, але багато геймерів вважають найкращою частиною Silent Hill 2, яка вийшла 2001 року. І саме вона лягла в основу фільму «Сайлент Гілл. Повернення».
Глибока психологічна історія
Усе починається з випадкової зустрічі на мальовничій гірській дорозі під час грози. В цю особливу мить, що ніби вирвана з часу, молодий художник Джеймс Сандерленд (Джеремі Ірвін) зустрічає свою долю – дівчину Мері (Ганна Емілі Андерсон), з якою він розділить життя. Але вже наступної миті Джеймс прокидається від цього п’янкого сну-спогаду в якійсь забігайлівці, звідки його невдовзі викидають на купу сміття. Повернувшись додому у свою майстерню, згорьований через втрату коханої, він припиняє пиячити, коли під його двері підсовують записку, написану почерком Мері: жінка благає його повернутися туди, де колись був їхній дім, у містечко Сайлент Гілл. Щось трапилося, і він їй потрібен.
Джеймс негайно вирушає в дорогу на машині, але виявляє, що в’їзд у тунель до міста давно занедбаний. Наступного ранку він вирушає пішки, спускаючись лісовою стежкою через міське кладовище. Так починається подорож Джеймса в порожнє постапокаліптичне пекло – потойбічний лабіринт його власного розуму, його особистий нічний жах. Оточений смертю та занепадом на кожному кроці, він просувається вперед, щоб знайти свою кохану Мері.
«Як і всі великі історії кохання, ця частина франшизи розгортається навколо стосунків, що пішли не так. Полотно сюжету нагадує вічні міфи. Згадайте Орфея, змушеного спуститися в підземне царство, щоб знайти свою дружину Еврідіку. Джеймс, наш головний герой, нічим не відрізняється. Йому потрібно вижити в Сайлент Гіллі, щоб знайти Мері, і паралельно – зіткнутися зі своїми внутрішніми демонами, яких він раніше уникав: демонами, що втілюються у гротескних істот, які населяють місто», – каже режисер Крістофер Ганс. І наголошує, що «Сайлент Гілл. Повернення» – це не просто екранізація гри, а глибока психологічна історія, що доповнює і розширює традиційний горор-наратив.
Режисер, який зняв перший «Сайлент Гілл»
Саме французький режисер Крістоф Ганс зняв і першу екранізацію гри Silent Hill – однойменний фільм, що вийшов ще 2006 року, і назавжди залишився в топах поціновувачів горору завдяки своїй моторошній атмосфері і справді вражаючим монстрам, які наче вийшли з кошмарного сну.
У «Сайлент Гілл. Повернення» режисер зберіг всі фірмові прийоми, які зробили перший фільм культовим, але зробив занурення у Всесвіт Silent Hill ще глибшим. «У «Сайлент Гілл. Повернення» ми, завдяки новим технологічним розробкам у сфері спецефектів, ще детальніше досліджуємо цей Всесвіт і істот, які його населяють. Проте, першою чергою ми все одно зосереджені на психологічному аспекті гри, адже саме він є головним у тому, щоб розповісти захопливу історію. Містечко Сайлент Гілл – це не лише фізична пастка, в якій потрібно вижити, але це також дзеркало, яке викриває наші власні недоліки, страхи та психологічні травми», – наголошує режисер.
А поки цей фільм не вийшов у прокат, не варто нудьгувати! Адже в онлайн-кінотеатрі SWEET.TV можна знайти світові та українські новинки кіно, перевірену часом класику, культові серіали та інші унікальні кінопропозиції. Зі SWEET.TV вечір гарантовано буде цікавим!
Вражаючі монстри та спецефекти
Сюрреалістичні істоти, які населяють світ Сайлент Гілл, – Пірамідоголовий, Безрука, Медсестри та інші, – це чи не найвпізнаваніші монстри з кіногорорів. Всі вони виглядають абсолютно химерно – і при цьому навдивовижу реально. Крістофу Гансу вдалося досягти такого ефекту завдяки тому, що у першому фільмі він відмовився малювати монстрів на комп’ютері і натомість залучив фантастично загримованих реальних – і надзвичайно пластичних – виконавців: професійних танцівників і акробатів.
«Я зберіг цей підхід і у новому фільмі, – розповідає режисер. – Ставити сцени з цими неймовірними виконавцями – справжня насолода. Один із моїх улюблених моментів – епізод із Медсестрами: було дивовижно бачити, як усі ці чудові танцюристки одночасно починають рухатися у своїй химерній манері, формуючи єдину сцену, поставлену італійським хореографом Роберто Кампанеллі, який також був хореографом – і грав Пірамідоголового – у першому фільмі».
А за фантастичний грим, який перетворив танцівників на моторошних монстрів, відповідала британська компанія Millenium FX, спеціалісти якої креативно втілювали в реальність оригінальні дизайни ветерана франшизи Патріка Татопулоса.
Можливість «подвійного занурення» у Silent Hill 2
2024 року компанія Konami випустила римейк Silent Hill 2 для PS5 – і гра знову стала супергітом. Перший мільйон копій був проданий вже за чотири дні після релізу, а згодом Silent Hill 2 отримала безліч профільних нагород: зокрема, нагороди у категоріях «Гра року», «Найкраща акторська гра», «Найкращий саундтрек» та «Найкраща гра у жанрі Survival Horror» на премії The Horror Game Awards, а також здобула п’ять призів на The Game Awards та вісім – на GameFest Game Awards.
Але найбільше цікаво те, що робота над римейком гри і над її екранізацією велася паралельно, що фактично є першим таким випадом в історії ігрової та кіноіндустрії. Як каже Крістоф Ганс, «команда фільму і команда розробників гри опинилися в безпрецедентній та захопливій ситуації, розповідаючи паралельно одну й ту саму історію у двох різних вимірах. І тепер на аудиторію чекає подвійний досвід – повне занурення у світ Сайлент Гілл і в грі, і в кіно».