Служба безпеки України офіційно підтвердила в суді, що незадовго перед затриманням російських бойовиків у Білорусі збирала щодо них докази. Раніше спецслужба заперечувала підготовку операції стосовно «вагнерівців».
Як повідомила увечері в середу, 23 вересня «Українська правда», суд у Києві заочно заарештував «вагнерівців» у кінці липня. Жодне з цих рішень досі не оприлюднене. Водночас у публічному реєстрі з’явились два рішення із засідань Київського апеляційного суду, де адвокати бойовиків намагались оскаржити арешт. В одному із цих документів містяться деталі справи, які підтверджують, що СБУ працювала над доказами проти «вагнерівців» перед самим їх затриманням у Білорусі.
Це рішення стосується уродженця російського селища Ільїнка, який має сина 2007 року народження. Згідно з документами, які є в розпорядженні «Української правди», такі дані має один із «вагнерівців» Денис Харитонов.
У рішенні йдеться, що підозру чоловіку оголосили 29 липня – в день, коли стало відомо про затримання бойовиків у Білорусі. Наступного дня підозрюваного оголосили в міжнародний розшук і заочно арештували в суді.
Водночас, у суді СБУ посилалась на низку доказів, отриманих у період 13-25 липня.
Це, зокрема, повідомлення оперативного підрозділу, датовані 13 і 21 липня. У них йшлося, що «починаючи з 2020 року на території Російської Федерації створено незаконне збройне формування».
Крім того, серед доказів є протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем від 24 липня, а також протокол огляду від 25 липня. Останній документ, за твердженням СБУ, підтверджує участь Харитонова у бойових діях на Донбасі на боці бойовиків.
Також серед доказів є протокол огляду сторінок підозрюваного у соцмережах, однак його дата не вказана.
Видання опублікувало кілька документів, ймовірно, з матеріалів справи щодо «вагнерівців». Один із них має назву «Протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем» і датований 24 липня, як і доказ, на який СБУ офіційно посилалася в суді.
У документі фігурує ім’я слідчого СБУ, який згадується у публічному судовому рішенні. Також документ має печатки Департаменту контррозвідки СБУ. Протокол мав гриф «таємно», однак згодом був розсекречений. Але, враховуючи, що документ не є публічним, «Українська правда» приховала його вихідні дані, які містяться на печатках, імена та підписи слідчих СБУ.
У протоколі йдеться, що слідчий Служби безпеки зняв інформацію з електронної скриньки «info@office-rosneft.org», яким користується особа на ім’я «Сергій Петрович».
Співробітник СБУ зробив це, спираючись на доручення від 20 липня та ухвалу суду від 17 липня.
Раніше російські пропагандистські ЗМІ повідомляли, що бойовиків вербували з пошти «info@office-rosneft.org». Самі «вагнерівці» стверджували, що їхній куратор представлявся «Сергієм Петровичем». Це також чутно на записах вербування, оприлюднених раніше українськими ЗМІ.
Що відомо про ймовірну спецоперацію України проти «вагнерівців»
Нагадаємо, 29 липня у Білорусі затримали 33 бойовиків ПВК Вагнера, багато з яких воювали проти України на Донбасі. Пізніше журналіст Юрій Бутусов повідомив, що затриманих «вагнерівців» завербувала СБУ, аби у рамках спецоперації доставити їх до Києва. 25 липня вони мали вилетіти з Мінська до Туреччини, а звідти – до Венесуели для охорони нафтових вишок, але у процесі польоту літак повинні були екстрено посадити в Києві через нібито серцевий напад в одного з пасажирів.
Коли про спецоперацію дізнався голова Офісу президента Андрій Єрмак, то попросив її відтермінувати, щоб не зірвати запланованого обміну полоненими і перемир’я на Донбасі. Президент України Володимир Зеленський закликав відтермінувати спецоперацію на 30 липня, але вона зірвалася, оскільки 29 липня усіх «вагнерівців» затримали білоруські спецслужби. Зрештою, 14 серпня Білорусь передала затриманих бойовиків Росії, проігнорувавши відповідні прохання України.
Голова Офісу президента Андрій Єрмак, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов і президент Володимир Зеленський спростували цю інформацію. Попри це, у ЗМІ вийшло інтерв’ю з куратором спецоперації, після якого його авторка, журналістка Любов Величко заявила про те, що за нею стежать невідомі.