Кожен сам вибирає, як йому ставитися до цих питань. Але вибір варто робити усвідомлено, будучи належно поінформованим.
Останнім часом у Львові відчувається стурбованість питаннями, пов’язаними із легалізацією одностатевих шлюбів, усиновленням дітей, ювенальною юстицією, тощо.
Протидіють таким загрозам багато громадських організацій, які стверджують, що ігнорування цих питань може призвести до значних проблем у близькому майбутньому. Вони збирають підписи і проводять роз’яснювальну роботу, використовують інші цивілізовані методи громадянської активності. Зокрема на кінець квітня цього року було зібрано більше 17 тисяч підписів під відповідним зверненням до депутатів ВР України, Львівської обласної та міської рад. Це звернення також підтримали всі християнські конфесії нашого міста.
Однак на цих проблемах галасливо спекулюють і сіють паніку екстремістські релігійні групи, серед яких найактивніше поводяться т.з. «підгорецькі».
Зокрема «підгорецькі», які ще себе називають Українською правовірною греко-католицькою церквою чи Візантійським католицьким патріархатом, інспірують у суспільстві тривогу, що зближення України з Європою, а тим більше – прагнення членства в ЄС, несе величезну моральну загрозу нашому народові та призведе до його деградації.
При цьому «підгорецькі» самовільно вважають своїми союзниками і послідовниками всі громадські організації, які намагаються чинити опір запровадженню відповідних норм.
Розібратися у цьому всьому досить складно. З одного боку хочеться бути добрими християнами і слідувати церковним канонам. Але в той же час ми є сучасними, цивілізованими людьми і людські права та демократичні цінності не є для нас порожнім звуком. Як тут бути, як отримати належне розуміння і вибрати для себе правильну позицію?
Проблема в тому, що представники християнських конфесій себе поводять досить пасивно, не ведуть широкої роз’яснювальної роботи, щоб чітко довести до широкого загалу позицію церкви щодо цих делікатних і важливих питань.
Найкраще пояснення, на нашу думку, дає Декларація Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, прийнята у 2007 році. На жаль, вона не стала добре відомою у суспільстві, не було зроблено належних зусиль для її розповсюдження.
Цей екуменічний документ є спільною позицією представників всіх світових монотеїстичних релігій.
Це позиція віруючих людей, котрі в основу своєї віри ставлять Боже Откровення, подане у Священних Писаннях, а не власні забаганки чи примітивне розуміння демократичних свобод.
Кожен сам вибирає, як йому ставитися до цих питань. Але вибір варто робити усвідомлено, будучи належно поінформованим.
Цьому можуть допомогти тексти двох наступних документів:
ДЕКЛАРАЦІЯ
Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
«Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації
так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)»
З метою засвідчити спільну позицію Церков і релігійних організацій щодо проблеми гомосексуалізму та легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств), Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, до складу якої входять представники християнських, мусульманських та іудейських конфесій, декларує наступне:
1. Людина створена Богом і наділена Творцем як правами, так і обов’язками, які тісно взаємопов’язані та покликані спрямовувати людину до добра і застерігати від зла. Кожна людина має свободу в своїх діях, але ця свобода сполучена з відповідальністю за наслідки дій. Ніхто не повинен використовувати свободу з метою творити і поширювати зло.
2. Життя – дар від Бога, який має визначену мету. Тому людина не повинна вважати власне тіло, своє життя у різних його проявах, а також взаємовідносини з іншими людьми предметами приватної власності, якими можна розпоряджатися як завгодно. Власне тіло, життя у різних його проявах, взаємовідносини з іншими людьми, суспільство і його інституції не повинні розглядатися тільки як інструменти для отримання задоволення або використовуватися для розповсюдження зла.
3. Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю. Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.
4. Одним з елементів сімейного життя є сексуальні відносини, як вияв любові між чоловіком і жінкою та спосіб продовження людського роду. Сексуальні відносини не можуть бути безвідповідальними та не повинні розцінюватися тільки як спосіб задовольнити свої потяги. Священні Писання наших релігій однозначно свідчать, що сексуальні відносини між представниками однієї статі протиприродні та є злом.
5. Дехто намагається переконати суспільство, що одностатева сексуальність є вродженим варіантом норми. Насправді ж такий гріховний потяг не є ні вродженою особливістю певної людини, ні варіантом нормальної статевої поведінки. З релігійної точки зору одностатева сексуальність є наслідком особистого вільного, але помилкового, вибору людини та проявом глибоко вкоріненого у ній гріха. Тому, як і всякий гріх, цей гріх, з Божою допомогою, людиною може бути подоланий. І першим кроком до цього має бути визнання неприродності й гріховності одностатевих сексуальних відносин. Віруючі не мають ненависті або упередженого ставлення до осіб, які мають гомосексуальні схильності, але релігійні люди не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя.
6. За зло Бог карає не тільки тих, хто особисто його звершує, але й тих, хто вголос чи мовчки його схвалює. Як вся людина страждає від хвороби одного органу, так і все суспільство страждає від зла, яке чинять окремі його представники. Тому релігійні організації не можуть відсторонено спостерігати за тим, як в українському суспільстві, під виглядом боротьби за права людини й демократію, пропагується терпиме й навіть схвальне ставлення до самого явища одностатевих сексуальних відносин. Одним з проявів такої пропаганди є спроби легалізувати так звані одностатеві шлюби або зареєстровані партнерства.
7. Передбачені законами права й пільги, якими користуються традиційні подружжя, серед іншого є й способом заохочення громадян до утворення сім’ї, як фундаментального суспільно корисного інституту. Легалізація так званих одностатевих шлюбів або зареєстрованих партнерств є способом заохочення державою своїх громадян до одностатевого сексуального життя. Прирівнюючи такі «союзи» до звичайних сімей, надаючи їм навіть право усиновлення дітей, проти чого ми категорично виступаємо, держава спотворює саме поняття про суспільну мораль та стає на дуже небезпечний шлях.
8. Шлях віддалення закону від суспільної моралі веде у прірву. Про це свідчить як історія багатьох країн у минулому, так і сьогодення. Досвід багатьох країн, у тому числі економічно розвинених, у яких спостерігається ослаблення або нівелювання інституту традиційної сім’ї, свідчить, що ці країни стикаються з такими проблемами, як катастрофічне падіння народжуваності, демографічна криза, критичне зниження суспільної моралі. Вже у найближчому часі корінному населенню цих країн загрожує повне зникнення. У свою чергу все це має не тільки духовні, але й відчутні економічні наслідки. Там, де легалізовано проституцію й наркоманію, одностатеві шлюби й евтаназію, вже зараз ставиться питання про легалізацію педофілії. Україна не повинна йти таким згубним шляхом.
9. У світлі цього ми виступаємо категорично проти законодавчого встановлення у нашій державі одностатевих шлюбів чи реєстрованих одностатевих партнерств, проти пропагування одностатевої сексуальності. Ми не виступаємо за дискримінацію осіб, які вважають себе гомосексуалістами, але ми категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості. Ми проти того, щоб гомосексуалізм пропагувався, як варіант норми статевого життя і щоби держава заохочувала своїх громадян до одностатевих сексуальних стосунків.
10. Ми готові у відкритій дискусії обстоювати погляди, викладені у цій Декларації. Ті, хто бажають побороти будь-які гріховні потяги й пристрасті, завжди знайдуть допомогу в наших конфесіях.
Декларацію підписали учасники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (за списком):
В’ячеслав Нестерук – Президент Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн – баптистів (ВСО ЄХБ);
Михайло Паночко – Голова Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської-п'ятидесятників (ВСЦ ХВЄП);
Еміралі Аблаєв – Муфтій Духовного управління мусульман Криму (ДУМК);
Ахмед Тамім – Муфтій Духовного управління мусульман України (ДУМУ);
Руслан Абдікєєв – Муфтій, голова Духовного центру мусульман України (ДЦМУ);
Ґеорґ Ґюнч – Єпископ Німецької євангелічно-лютеранської церкви України (НЄЛЦУ);
Якоб Дов Блайх – Головний рабин м.Києва та України Об'єднання іудейських релігійних організацій України (ОІРОУ);
Маркіян Трофим'як – Єпископ, Заступник Голови конференції єпископів Римсько-католицької Церкви в Україні, керуючий Луцькою дієцезією (РКЦ);
Василь Райчинець – Старший пресвітер Союзу вільних церков християн євангельської віри України (СВЦ ХВЄ);
Мефодій (Кудряков) – Предстоятель Української автокефальної православної церкви, митрополит Київський і всієї України (УАПЦ);
Анатолій Глуховський – Президент Українського Біблійного Товариства (УБТ);
Любомир (Гузар) – Глава Української греко-католицької церкви, Верховний Архієпископ (УГКЦ);
Григоріс Буніатян – Архієпископ, глава Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви (УЄ ВАЦ);
В'ячеслав Горпинчук – Єпископ Української Лютеранської Церкви (УЛЦ);
Володимир (Сабодан) – Предстоятель Української Православної Церкви, митрополит Київський і всієї України (УПЦ);
Філарет (Денисенко) – Предстоятель Української Православної Церкви – Київський патріархат, Патріарх Київський і всієї Руси-України (УПЦ КП);
Володимир Крупський – Президент Української Уніонної Конференції церкви адвентистів сьомого дня (УУКЦ АСД);
Леонід Падун – Старший Єпископ Української Християнської Євангельської Церкви (УХЄЦ).
Декларація ухвалена у м. Києві на засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій від 15 травня 2007 року.
Інший важливий документ:
19 квітня 2010 р. № 022/10
Президентові України
ЯНУКОВИЧУ В.Ф.
Вельмишановний пане Президенте!
Згідно повідомлень ЗМІ до порядку денного другої у цьому році сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) включено питання щодо дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентифікації, яке заплановано до розгляду на 28 квітня 2010 року у Страсбурзі.
Слід зауважити, що згідно опублікованих матеріалів ПАРЄ в ході розгляду даного питання на голосування буде поставлений проект резолюції та рекомендації (документ №12185), який вимагає від усіх країн – членів Ради Європи гарантувати юридичне визнання одностатевих партнерств та розширити права представників гомосексуальної спільноти до такого рівня правового забезпечення, який має визнаний в українському суспільстві шлюб – між чоловіком і жінкою. Крім цього, зазначена резолюція закликає забезпечити не дискримінувати нікого за сексуальною орієнтацією під час усиновлення нерідних дітей.
Звертаємо Вашу увагу, що під гаслами боротьби з дискримінацією та забезпечення прав сексуальних меншин фактично має місце зазіхання на традиційні моральні та родинні цінності, які визнано нормою життя більшістю українського суспільства. Проте ухвалення згаданого проекту резолюції ПАРЄ в подальшому вимагатиме від України зміни національного законодавства задля запровадження в нашій державі подібних аморальних ініціатив.
Не дискримінуючи самих прихильників гомосексуального способу життя, усі 19 релігійних об’єднань, які входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, репрезентуючи переконання та світогляд абсолютної більшості українського суспільства, у травні 2007 року одноголосно ухвалили Декларацію «Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)» (додається). У цьому документі наголошується на тому, що віруючі люди “не можуть миритися з гомосексуалізмом, іншими аморальними діями та їхньою пропагандою, як явищами духовного й суспільного життя”.
Переконливо наголошуємо на тому, що українська громадськість та віруючі громадяни, які згідно соціологічних даних складають 90% населення України, виступають категорично проти пропозиції ПАРЄ щодо юридичного визнання одностатевих партнерств та надання їм широких прав, на рівні з традиційним шлюбом.
Зважаючи на це, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій висловлює своє глибоке занепокоєння та очікує пояснення офіційної позиції України у зв'язку з підтримкою керівництвом МЗС України рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про заходи по боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності», що був ухвалений 31 березня 2010 року.
Особливо дивним є те, що українська сторона у Раді Європи в особі МЗС України підтримала цей документ, не зважаючи на звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій до Президента України та Міністра закордонних справ України від 18.01.2010 року, в якому глави Церков категорично заперечили підтримку Україною на міжнародному рівні та впровадження в нашій державі будь-яких ініціатив, спрямованих на пропаганду гомосексуалізму та спроб легалізації одностатевих відносин.
На нашу думку, з метою уникнення подібних контраверсійних рішень все більш актуальним стає питання про створення при МЗС України громадської ради з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.
Враховуючи зазначене, вельмишановний пане Президенте, просимо Вас:
1) надати доручення МЗС України та Послу України в Раді Європи однозначно виступити проти пропозиції щодо юридичного визнання одностатевих партнерств та розширення прав сексуальних меншин під час квітневої сесії ПАРЄ та у майбутньому;
2) рекомендувати членам Постійної делегації від України в ПАРЄ у ході розгляду згаданого проекту резолюції ПАРЄ (документ №12185) чітко висловитись та голосувати «проти» цієї ініціативи;
3) доручити Міністру закордонних справ України ініціювати створення громадської ради при МЗС України з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.
Переконані, що така позиція Української сторони на міжнародному рівні засвідчить про високі моральні стандарти в нашій державі та убереже майбутнє України від свавілля розпусти, аморальності та від руйнування інституту сім'ї.
Нехай Боже благословення звернеться на Ваші добрі справи!
Додаток: копія Декларації Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій від 15.05.2007 р.
З глибокою повагою,
За дорученням Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
Єпископ Маркіян Трофим’як
Головуючий у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій,
Відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-Католицької Церкви в Україні.
P.S. Ще трохи про «підгорецьких» - https://risu.org.ua/ua/index/blog/~Bohdan+Pankevych/43447/