У Львові майже 50 років працює музей народної архітектури та побуту просто неба. Тут можна побачити давні хати, у яких жили українці кілька століть тому, тогочасний побут та культуру. Працівники музею, що стали господарями цих садиб, вчать відвідувачів стріляти з лука, пекти хліб, грати на давніх музичних інструментах, плести вироби з соломи…
ZAXID.NET відвідав музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького, який у народі відомий як Шевченківський гай, та розповідає своїм читачам про його найцікавіші експонати.
Цим текстом ZAXID.NET продовжує проект «Пішли в музей!», у рамках якого щовихідних публікуватиме тексти про музейні скарби, які лежать у нас перед носом, але ми їх часто не помічаємо.
Почнемо з бойків
Переступивши поріг музею, відвідувачі потрапляють на Бойківщину. Цей регіон у музеї є найчисельнішим за кількістю представлених експонатів. Саме на Бойківщині розташований перший експонат музею – церква Премудрості Божої з села Кривка, яку спорудили у 1763 році, також тут є і найдавніший експонат – хата з села Лужки 1749 року.
Дізнатись про те, що хата з села Лужки збудована у 1749 році, можна, поглянувши на одну з балок будівлі. Там кирилицею вирізьблено, що у тому році цю хату звів Стефан Пович із своїми синами.
Гуляючи поміж хатами, складається враження, що ти приїхав у село до бабусі. Хоча й у селах зараз рідко можна побачити дерев’яні хати з солом’яними дахами.
За підтримки родини Шептицьких у 30-х роках сюди перевезли церкву Премудрості Божої
Музей народної архітектури у Львові створили майже 50 років тому, хоча перший експонат на цій території встановили ще перед відкриттям музею. За підтримки родини Шептицьких на територію сучасного Шевченківського гаю у 30-х роках перевезли церкву Премудрості Божої. У Львові її використовували для студитського монастиря. До слова, студити досі живуть на території музею та опікуються цією церквою.
Музейники жартують, що усі дороги у Шевченківському гаю ведуть до цієї церкви. Поруч розташоване озеро, у якому плавають лебеді та качки, а також зоокуток, де оселились лелеки, віслюк, сарна та ін.
Поруч із церквою розташоване озеро, у якому плавають лебеді та качки
Часто відвідувачі приходять у Шевченківський гай не стільки як у музей, а радше просто на прогулянку. Гуляючи поміж давніми хатами, які розташовані на 36 га музею, можна відчути атмосферу минулих століть.
Площа музею просто неба становить 36 га
Для тих, хто хоче не лише подивитись на давні хати, а й дізнатись більше про їхню історію, пропонують взяти екскурсію. Для цього не обов’язкового витрачати додаткові гроші, оскільки послухати її можна безкоштовно через свій смартфон на платформі izi.TRAVEL.
Так можна дізнатись, що, окрім житлових будинків, у музеї є стайні, пивниця, школа, олійня, водяний млин, кузня, пасіка... Ці споруди привезли з Львівщини, Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття.
Школа 1880 року з Старосамбірського району Львівщини
Більшість цих будівель є відкритими, у них є свої господарі, які радо розповідають відвідувачам про якесь ремесло, а також проводять майстер-класи.
Коли музейні експонати оживають
П’ять днів на тиждень, окрім понеділка та вівторка, музейники відкривають для відвідувачів двері до своїх садиб. На початку експозиції пан Любомир показує музичні інструменти та проводить майстер-класи для охочих опанувати мистецтво гри на якомусь із них.
Пан Любомир грає на трембіті
Тут можна побачити і карпатську трембіту, сопілки, дуду (духовий інструмент схожий до волинки), цимбали…
Через кілька хат пан Ігор, місцевий олійник, розповідає, що рослинну олію у минулих століттях використовували не лише як продукт харчування, а й як медичний засіб та складову деяких обрядів. Окрім соняшникової, колись була поширена лляна олія. У льоні є багато кислот Омега-3, які покращують роботу серцево-судинної системи.
Олійня з села Головецько другої половини ХІХ ст.
Щоб виготовити таку олію, спочатку зерна льону перемелювали на муку, яку потім розігрівали на пічці. Теплу муку збирали у мішки, які клали під спеціальний прес та вичавлювали олію. До слова, у будинку олійні ХІХ ст., яку привезли у музей з Сколівщини, є прес, концепцію якого придумали ще 3 тис. років тому.
На майстер-класі з соломоплетіння відвідувачі вчать робити ангеликів
Навпроти олійні є будиночок, де відвідувачі можуть навчитись плести ангелів із соломи.
Також у музеї народної архітектури та побуту є кузня, де ковалі розповідають нюанси свого ремесла, поруч дітей вчать стріляти з лука, тримати у руках дерев’яну шаблю та пропонують покататись на коні.
У козацькій слободі показують як правильно стріляти з лука
Навпроти козацької слободи у хаті з села Синевирська Поляна пані Алла випікає хліб та булочки. До її будинку важко не потрапити, адже запах свіжої випічки швидко поширюється довкола садиби. Зараз господиня дістає з печі ще гарячу випічку та пропонує нею частуватись.
У хаті з села Синевирська Поляна пані Алла готує домашню випічку. (Фото музею народної архітектури та побуту)
Розповідає, що для випічки завжди купує сільське молоко та яйця, адже переконана, що так випічка дійсно смакуватиме по-домашньому.
Загалом у музеї протягом чотирьох років «оживили» приблизно два десятки експонатів. За задумом дирекції, у такий спосіб люди мають відчути себе частиною експозиції.
***
Графік роботи: музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького розташований на вул. Чернеча Гора, 1. Він працює з 09:00 до 17:00 (огляд інтер’єрів садиб проводиться з 10:00), однак у понеділок та вівторок садиби зачинені.
Вартість: квиток для дорослих коштує 30 грн, пільговий – 20 грн, діти дошкільного віку, діти-сироти, військові, інваліди І та ІІ групи за наявності посвідчення можуть відвідувати музей безкоштовно.
Фото авторки