Чесно кажучи, я не захоплююся Бандерою. Але я дуже хотів, щоб він переміг у «Великих Українцях» – оскільки це був би черговий крок до розвалу штучного державного утворення під назвою «ґасударства УкраІна».
Схоже, лише після такого розвалу самоцензуровані нині «націоналісти» наважаться згадати, що один із важливих кроків на цьому шляху зробив сам Бандера в лютому 1940 року. Організований ним розкол ОУН і подальша братовбивча війна «бандерівців» і «мельниківців» позбавила Україну (принаймні, її західну частину, де позиції ОУН до того були надзвичайно сильними) навіть примарних шансів на проголошення державності під німецьким протекторатом - за прикладом Хорватії чи Словаччини. Адже скільки б не називали ту ж Словаччину 1939-45 років «маріонетковим фашистським режимом Тісо», самі словаки відверто іменують її «першою словацькою державою».
Тому не дивно, що у «Слові до українських націоналістів-революціонерів за кордоном» (Мюнхен, 1948), Бандера виправдовується перед нащадками: «Спершу, на час війни, Берлін плянував грати на облуду: з одного боку, обіцяли державність, а з другого - викручуватись воєнними обставинами, українською непідготовленістю і т. п. Одним із головних аргументів гітлерівської облудної політики був закид, що українці не підготовлені (до державотворення - прим.), не об'єднані, розсварені, нема з ким говорити і т.д.» Запитання - а хто ж влаштовував сварки і руйнував об'єднання - видається в цій ситуації риторичним.
Так само риторично хочеться запитати екс-редактора телепроекту Вахтанга Кіпіані: суміщення посади редактора і «адвоката» одного з Великих - це етично? А істерична медійна активність на захист Бандери - часом не спроба виправдатися перед справжніми спонсорами фільму про провідника ОУН-р, які платили не лише за ефір, але й за перемогу? І які досі сповідують не так ідеї Степана Бандери, як методи Миколи Лебідя?
З іншого боку, хочу Вахтангові щиро подякувати. Зусиллями Кіпіані навіть третє місце Бандери перетворилося на його, за влучним висловом Дмитра Табачника, «коронацію». Не знаю, що це дасть Україні в нинішніх кордонах, а для України Західної - це згуртування активної частини громадськості навколо хоч якогось власного символу. Тому що черкащанин Чорновіл, сумчанин Ющенко і дніпропетровчанка Тимошенко - це, звичайно, добре, але хочеться нарешті визнання Великим когось із західноукраїнців. А те, що ним не став Іван Франко, - це не лише наслідок деінтелектуалізації народу останніх років. У доктора наук та депутата Сейму Франка і за часів «бабці Австрії» були проблеми зі «свідомими українцями». А свідомість, як зазначав сучасник Франка доктор Фрейд, - штука тонка: працюєш начебто заради Великої України, а фактично підігріваєш сепаратистські настрої в Західній Україні. Адже прочитає галицький юзер опус Кіпіані на «Українській правді» - і подумає: нащо мені жити в одній країні з такими брутальними фальсифікаторами?
І наостанок - кілька слів про Дмитра Табачника. Чи не вперше з часів роботи в адміністрації Кучми цей досвідчений ідеолог провернув вдалу «контрпропагандистську операцію». Вдало вибраний персонаж, вдало вибраний час для завдання вирішального удару (останні години голосування), та й із каналом «Інтер» теж пощастило (все-таки 30% російської власності - і це лише офіційно). Та ще й ідеологеми - суто державницькі: Ярослав створив велику і могутню державу (з територіями, що простягалися до Новгороду і Уралу включно), запровадив прогресивну для тогочасної Європи «Руську правду»... От тільки я не здивуюся, що Ярослав Мудрий, який зараз перебуває в лідируючій частині персонажів подібного до «Великих Українців» проекту «Имя России», переможе і в наших північних сусідів (там, до речі, про маніпуляції з голосами жоден редактор не напише). Про можливе використання подібного «співпадіння» російськими та частиною українських політиків можете пофантазувати самі...
За останні кілька днів я прочитав коментарі десятків українців (деякі з них цілком заслуговують на статус Великих) щодо результатів інтерівського ток-шоу, і майже всі вони констатували: програма не об'єднала, а вчергове розділила країну. Проте майже ніхто не сказав, що робити далі - якщо не рахувати пропозиції самого В.Кіпіані фактично переглянути результати голосування. «Сподіваюсь, що власник ліцензії - ВВС - зацікавиться обставинами виборів українського «великого» №1» - публічно «стукає» він на колишніх роботодавців у вищезгаданому матеріалі на УП.
Вахо, у мене є інша пропозиція - скористатися досвідом Бельгії, у якій організовували два окремих шоу, «Великі фламандці» і «Великі валлони». І тоді у «Великих Західноукраїнцях» точно переможе Бандера.
Хоча я голосуватиму за Франка.