Сербська художниця, одна із засновниць мистецтва перформансу Марина Абрамович написала сценарій власного похорону. Вона лишила докладні інструкції того, що має стати її останнім перформансом - з живою музикою, барвистим дрес-кодом і чорним гумором, пише The Guardian.
У своїй промові в Сіднеї на виступі Kaldor Public Art Projects Абрамович, яка прекрасно себе почуває у 67 років, заявила, що «художник повинен вмирати усвідомлено, без страху», і що «похорон - це останнє, що художник може залишити після себе перед відходом».
Розкриваючи сценарій власного похорону, Абрамович сказала, що художник має заздалегідь подбати про інструкції: «Тоді все буде зроблено точно так, як ти хочеш».
«Я хочу, щоб було поховано три Марини, - сказала художниця, коли глядачі попросили її поділитися деталями похоронного сценарію. - Звичайно, справжньою буде тільки одна. Дві інших будуть штучними. Я хочу, щоб ці три Марини були поховані в трьох різних містах, де я жила довший час: у Белграді, Амстердамі і Нью-Йорку». Вона додала, що ніхто ніколи не дізнається, де поховано її справжнє тіло.
Абрамович повідомила, що вирішила спланувати власний похорон після смерті своєї подруги, письменниці Сьюзен Зонтаг, і її похорону на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.
Художниця зізналася, що наполягає виключно на яскравих кольорах, включаючи «навіть рожевий».
«Я хочу, щоб Ентоні з Antony and the Johnsons, велика співачка і моя близька подруга, заспівала пісню I Did It My Way. Ми ще не домовлялися про це, але думаю, що коли я помру, вона так засмутиться, що все-таки заспіває».
Своїм шанувальникам в Сіднеї вона сказала: «Зараз у мене позаду 45 років кар'єри, і я не озираюся назад. Я дивлюся тільки вперед, тому що коли я озираюся назад, я думаю, що повинна бути вже мертвою».
Марина Абрамович народилася в 1946 році, в Белграді. Вона володарка премії «Золотий лев» Венеціанської бієнале за роботу «Балканское бароко» в пам'ять про жертви війни в Югославії.
У 2010 році в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва відбулася виставка художниці, де Абрамович провела перформанс «У присутності художника». Він тривав 716 годин і 30 хвилин, під час яких вона подивилася в очі 1500 людям.
Найбільший успіх приніс їй перформанс «Ритм 0», влаштований художницею у 1974 році. Протягом шести годин художниця сиділа нерухомо та дозволяла використовувати глядачам будь-які з виставлених нею предметів, у тому числі колекцію ножів, хлист, ножиці, скальпель і навіть пістолет з одним патроном.
Ззгідно із рейтингом ArtReview, який визначив топ-100 осіб у сучасному мистецтві Марина Абрамович - найвпливовіша жінка. У загальному рейтингу вона - на п'ятому місці.