Tри роки тому вістка про безоглядну страту наших найкращих, невинних, які духом йшли на зустріч кулям, стрепенула країну. Їхня Христо-подібна жертва нас змінила. Тепер, коли до сотні приєдналися тисячі, залишається питання – Що сталося? Що змінилося? Чи ми змінилися? Як бути? Що робити? Що робити сьогодні? Як відповісти на непроглядні парадокси політики в Україні, війни агресора, глобального сум’яття і простої біди і нужди?
Річниця розстрілів - день пам’яті. Сьогодні кожен з нас знає когось, хто за ці три роки віддав своє життя. Наші друзі, що віддали найцінніше сьогодні заслуговують нашого зосередження перед таїнством їхньої жертви. А ми цього зосередження потребуємо.
Увага до таїнства нас робить людьми. Адже людина, створена на образ і подобу Божу, є таїнственною. Це сакральне пережиття збирало мільйони на Майданах в столиці, містах України та всього світу. Усвідомлення нашої Богом даної гідності знаменувало нашу Революцію, яка характеризувалася правдивим братолюбством, дієвою солідарністю і певністю в перемозі правди. Усі ці риси «м’які», не агресивні, але настільки потужні, що об’єднали і мобілізували глобальне українство як ніколи досі. Протягом трьох місяців феномен української гідності був в центрі світової уваги.
Три роки тому завершальним акордом декларації гідності стала жертва сотні людей, яких супроводжували тисячі, які вірили і були готові для ближнього віддати все. Відкритість на іншого, стосунки з іншими, жертвенність були суттю Революції Гідності. Духовне життя буває лише у стосунках, у любові до Бога і ближнього ми знаходимо повноту духовного життя.
Сила свідчення Небесної Сотні потрясла країну і стрясла з нашого національного тіла лукавих демонів, але не всіх і не до кінця. Боротьба за гідність триває. Ворог є і ззовні, і небезпека зсередини; і з одним, і другим треба надалі зосереджено і мужньо змагатися. Пам’ятаючи Небесну Сотню і все переможне та правдиве, молімося і підтримуймо наших захисників, молімося і працюймо над своїм особистим наверненням. Ми ніколи не помилимося, коли чинитимемо діла милосердя. Робім добро.Добро - це не абстракція. Це конкретне щось, з кимсь і для когось.
Чи не найважливіший урок останніх трьох років у тому, що ми всі покликані до відповідальності. Ми всі можемо бути вільними і відповідальними. Кожен з нас на своєму місці, у своєму малому житті, на своєму відрізку фронту може давати відсіч ворогові людського роду, національним немочам і власній схильності розчаровуватися і опускати руки.
Зосередження і увага на таїнстві – це тонка дисципліна. Спекуляції і маніпуляції провокують пристрасті, відволікають від глибшої правди, від справжнього. Щоб з таїнством зустрітися, потрібен подвиг духа, душі. Саме в момент зустрічі ми відчуваємо, що правдиве, а що фейк; що дає життя, а що губить; що веде, а що підводить. Не даваймо нікому і нічому влади над собою, яка їм не належить.
Якщо хочемо зустрічі з таїнством Небесної Сотні та жертви тисяч, присвятімо час тиші і молитві, бодай кілька хвилин – правдивих, повних, без галасу, претензій і декларацій. Послухаймо уважно, що говорить Господь через їхні очі та обличчя. Зосередьмося у ці дні на правдивому – на чистій жертві, яку вони принесли заради нашого життя у гідності. Не відволікаймося на штучний шум і метушню.
Збіг річниці розстрілів з ювілеєм патріарха Йосифа Сліпого допомагає нам відповісти на запитання як бути і що робити. Йосиф Сліпий - зразок для Президента і влади, воїнів і посполитих, віруючих і тих, хто в пошуку, особливо для тих, хто терпить.
Після перших 12 років поневірянь, сталінського гулагу, з перспективою загинути в неволі, правдивий провідник свого народу мав достатньо сили і віри на натхненні слова: «Великого бажайте! ...Одушевлятися великим, високим і мати перед очима гідну мету – само собою підносить людину. …Людина росте зі своїми задумами і своїми плянами. Високі пориви її підносять, а низькі і грішні похоті руйнують…кожному дано бажати «великого», молити Бога про те, помагати посильно у великих духовних будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є і велике…” Після мільйонних жертв, геноцидальних 30-тих і 40-их знеможений страдник життєдайно, з надією і впевненістю кличе до нас сьогодні. Жертви великі, терпіння немалі, але ваші попередники, які вилонювали новий український народ, який таки став незалежним, запевняють нас сьогодні – Правда переможе! Будьте її свідками! І нехай пам'ять про великі жертви керує нашою працею сьогодні.
Що робити?
Годувати голодних.
Надати притулок тим, хто втратив дім під час обстрілів…
… І дім відбудувати.
Лікувати покалічені тіла та душі.
Потішати засмучених.
Підіймати дух розчарованих.
Багато співати.
Зберігати гумор. Сміятися злу у вічі.
Бути активним у захисті нашої гідності.
Кожен може чинити добре, а в доброму є велике. Треба у це повірити. Ми сьогодні спроможні на добро. Зосередьмося, помолімося і подумаймо – яке добро ми можемо вчинити сьогодні. І завтра...