Сюжет фільму Кшиштофа Зануссі можна переказати у трьох реченнях, але ми навмисне розтягнемо це задоволення. Отож, головні герої стрічки – два антиподи: старий і молодий, багач і бідняк, один з них любить життя, а другий хоче з ним якнайшвидше покінчити. Перший герой – це успішний бізнесмен Константин (Богдан Ступка). Він, напевно, має українське походження, бо часами балакає по-нашому, і біля ліжка у нього міститься цілий іконостас. Константин, як і всі українці, любить собі добряче гульнути: куриво, горілка й дівки у нього стоять на порядку денному.
Якось цей старий гуляка заявив, що якби він вірив у Небо і вищі сили, то йому б треба було змінити все життя. І ось Бог (читай Зануссі) почув молитви запеклого грішника і зупинив йому стимулятор серця. Тепер Константину за 48 годин треба знайти донора серця, або всій ідилії настане кінець.
І тут доля всміхається старому - він зустрічає у шпиталі молодого чоловіка на ім'я Стефан (Марек Куделко). Цей нещасний хлопчина втратив все - роботу, гроші, дівчину, тому і вирішив покінчити з життям, але навіть тут йому не пощастило: його швиденько врятували і повезли до клініки. І тут Константину прийшла до голови чудова ідея - допомогти хлопчині вбитися і отримати його серце. Групи крові у них, звичайно, однакові, тому діло майже у капелюху, залишилося тільки довести Стефана до самогубства. Але Бог (тобто режисер) має інші плани, і все обертає так, що і вівці залишаються цілі, і вовки ситі.
Зануссі назвав фільм «чорною комедією», від цієї назви можна залишити хіба що перше слово, бо смішного в цій чорнусі мало. Ти сидиш і чекаєш, коли ж буде смішно, і чекаєш, і чекаєш, поки не побачиш кінцеві титри. У самому сценарії гумористичних моментів мало, можливо, режисер робив ставку на Ступку, але той останнім часом не дуже вживається в ролі і грає у всіх фільмах однаково - що Константин, що Тарас Бульба (це, однак, не перешкоджає йому здобувати призи на міжнародних кінофестивалях). Потішить глядача хіба що наївний романтик Стефан. Марек Куделко об'єднав у цій ролі дитячу невинність і простакуватість, що зразу робить героя симпатичним на тлі його антипода.
До речі, образ молодого чоловіка, який став жертвою обставин, дуже часто використовують у польському кіно, але Зануссі у своїй «чорній комедії» не збирається веселити глядача масними жартами, як у «Ранку койота» чи «Хлопці не плачуть». Як порядний католик, він намагається навернути аудиторію на шлях істинний, для цього навіть запросив до фільму польську співачку і секс-бомбу - Доду Електроду, яка спочатку виступає у Константина на «корпоратіві», а в кінці вже, як порядна виконавиця, виспівує класичні арії. Один із помічників Константина-Ступки, що врешті стає хорошим і пухнастим, прокоментував це, мовляв, от бачите, шефе, усі можуть змінитися, як Ви.
За допомогою «Серця на долоні» Зануссі, напевно, хотів змінити світ на краще, проте подав притчу так прямолінійно і несмачно, що навертатися після неї аж ніяк не хочеться. За п'ятибальною шкалою цей фільм можна було б оцінити так:
Режисура - 3
Гра акторів - 3,5
Зйомка - 4,5
Остаточний діагноз - нудне моралізаторство.