Севільський цирульник

Трансферна сага Євгена Коноплянки завершилась переходом у «Севілью»

10:55, 3 липня 2015

Ох і поморочив улюбленець української публіки голову своїм вболівальникам. Останні кілька тижнів хіба лінивий не загадував, в який клуб перейде Євген Коноплянка. Чинний контракт гравця із «Дніпром» завершувався, а журналісти не вгавали – щодня українського вінгера сватали то у «Лаціо», «Сток Сіті», «Тоттенхем», чи «Атлетіко Мадрид» і «Галатасарай».

Українські вболівальники, які не перший рік слідкували за трансферними потугами гравця, вже стомилися чекати: перейде-не-перейде? Адже 25-річний Євген Коноплянка цілком міг продовжити кар’єру в «Дніпрі», де отримував чи не найбільшу зарплату серед українських гравців УПЛ, і на цьому всі історії про перспективного й талановитого гравця і його шанси заграти у топ-клубах могли завершитись, так і не розпочавшись.

Однак Євген, як той кмітливий цирульник з однойменної опери, спочатку зумів добряче поводити усіх за ніс, а потім таки організував довгождану оптимістичну розв’язку – у ніч на 3 липня іспанська «Севілья» оголосила про трансфер гравця.

Чотирикратні чемпіони Ліги Європи мали можливість особисто переконатися в індивідуальній майстерності українського футболіста під час цьогорічного фіналу ЛЄ у Варшаві. Тоді Євген своїй майбутній команді не забив, однак відзначився кількома небезпечними моментами у воріт андалусійців. Та й зрештою, гравець став однією із ключових складових «дніпропетровського дива», коли маловідома для європейців команда з України несподівано стала фіналістом Ліги Європи.

Фото: Володимир Врублевський

Про те, що Євген Коноплянка засидівся у «Дніпрі», нагадувати не доводилось. Футболісту відверто бракувало мотивації у багатьох матчах, та й, зрештою, «Дніпру» не так часто випадало грати з клубами із топ-чемпіонатів, аби хотілося показувати щось більше, аніж в грі проти аутсайдерів української першості.

Євгену, грішним ділом, навіть пророкували продовження кар’єри у «Дніпрі», а потім – виступи за «Волинь» або «Ворсклу». Адже як у випадку із «Ліверпулем», так і у випадку з «Ромою», Коноплянка та його батько не могли узгодити з клубами фінансових частин контракту. За інформацією джерел, гравець отримував у «Дніпрі» приблизно 3 млн євро на рік і на менше погоджуватись в Англії чи в Італії не збирався.

Про що домовились сторони у Севільї – наразі не розголошується. Футболіст ще повинен пройти медобстеження, а вже тоді підписати контракт. Також невідомо, якою буде доля «Дніпра» від майбутнього перепродажу гравця, однак відомо, що вона може становити від 20% до 40% угоди.

У складі іспанського клубу Євген Коноплянка вже невдовзі заграє у Лізі чемпіонів – «Севілья» потрапила у престижний турнір завдяки перемозі у фіналі Ліги Європи. Головний тренер андалусійців Унаї Емері зумів збудувати дуже цілісну команду, яка за останній рік на своєму полі програла лише «Реалу» і до завершення чемпіонату Іспанії 2014/15 рр. претендувала на бронзові медалі першості. Також цього року андалусійці здобули в чемпіонаті рекордну кількість очок за сезон і поновили власний рекорд за кількістю перемог у Прімері.

Євген Коноплянка позує у Севільї. Фото: ФК «Севілья».

До речі, ще взимку, коли Євген Коноплянка був близьким до переходу в «Рому», головний наставник дніпрян Мирон Маркевич засумнівався, чи варто футболісту грати у Серії А. «Думаю, що його чемпіонат - в Іспанії. Там, де більш видовищний футбол. В Італії не той чемпіонат, який був ще 10 років тому», - заявив Мирон Богданович.

Чи дослухався гравець до слів наставника, чи так склалися зірки і цифри в контракті - це вже немає значення. Євген Коноплянка, який із 2007-го року виступав за «Дніпро», у віці 25-ти років нарешті зумів оформити перехід у топ-чемпіонат Європи. Там йому доведеться поборотись за місце у сильній та цілісній команді, а також спробувати нав'язати боротьбу іменитим зіркам світового футболу.

Як би не було, перехід Євгена у чемпіонат Іспанії - маленьке свято для кожного українського вболівальника і великий крок для самого гравця. Коноплянка вже давно переріс «Дніпро» і, зрештою, був дуже близьким до того, що б вже ніколи не дорости до клубу із дійсно сильного чемпіонату.

Однак у цій історії, як у тригодинній опері, розв'язка настала несподівано - глядачі видихнули, актори відкланялись, світло погасло. Попереду - новий сезон, нові постановки і нові драми, які, хочеться вірити, завжди матимуть хороше закінчення.