У ЗМІ «гуляла» новина про жінку з Якутії, яка пішла на могилу до брата і виявила, що цвинтар «героїв СВО» зносить грейдер. Це дико для цивілізованого світу, але норма для деспотичної Росії. Доведи тепер, що брат воював. Доведи, що він взагалі існував. Ще краще – піди і народи дітей, щоб «ґасударства» мало розхідний матеріал для утилізації.
Росія – це простір повної зневаги до всього людського. Країна-тюрма, країна-концтабір. Там кожного мають за потенційного злочинця, а відтак – раба. Роль людини у цій системі – служити. Єдині, кому там добре, – це ті, кому служать. При цьому, ніхто нічого не розуміє – «так далжно бить». Ніхто нічого не пояснить – «правітєльству віднєє». Лише на кожному кроці вчать бути «правільним русскім». Цей стан речей (хоча сам не одразу зрозумів) влучно схарактеризував у листі до Корнила Устияновича галицький москвофіл Іван Наумович: «Бідна Росія! При всій могутності, її не можна назвати великою. Вона не руська і Бог знає яка».
«Шахерезада»
У 2022 році команда Олексія Навального опублікувала результати цікавого розслідування. Там стверджувалося, що яхта «Шахерезада», яка стояла біля берегів італійського морського курорту Марина-ді-Каррара, належить президенту Російської Федерації Владіміру Путіну. Є різні дані, але її вартість оцінили у приблизно 700 млн євро. У травні 2022 року уряд Італії арештував цю яхту. Пізніше з’явилась інформація, що фінансова поліція таки встановила «наявність значних економічних та ділових зв’язків бенефіціарного власника “Шахерезади” із представниками російського уряду».
Росіянам, які живуть у халупах і бараках, без світла, газу і води (це в країні, що має величезні запаси корисних копалин), наведений вище абзац присвячується. Також він присвячується мешканцям Донбасу, які хотіли в Російську Федерацію і воювали за самопроголошені та злочинні «ДНР» і «ЛНР», а зараз – живуть тижнями без води і викидають фекалії в пакетах через вікно. Це і є той «величний» і розхвалений «русскій мір»? Це «могутній» президент Путін? Той уявлюваний «порядок», якого бракувало в Україні?
«Шахерезада» ж квітне золотом і мармуром в інтер’єрах, басейнами, сауною, театром, спортивним залом і майданчиками для гелікоптерів. Більшості росіян, які все життя встають з колін, така розкіш навіть не снилась, адже вони живуть за межею бідності та без елементарних засобів для існування. Що тут додати? Хіба те, що «Шахерезада» в Путіна не одна!
Ідокопас
На узбережжі Чорного моря, поблизу села Прасковіївка, що в курортній зоні Краснодарського краю Російської Федерації, розташований величезний палацовий комплекс, відомий також як резиденція на мисі Ідокопас, або «палац Путіна». Цей комплекс почали зводити за першої президентської каденції Путіна для його особистих потреб. Палац обійшовся у круглу суму. Говоримо зараз про величезну територію площею майже 20 тис. квадратних метрів з розкішними інтер’єрами, підземним льодовим палацом, вертолітними майданчиками, оранжереєю, амфітеатром, церквою тощо. Не можна не згадати про диван за 2 млн рублів чи стіл за 4 млн рублів, «кальянну» без вікон, але зі сценою з пілоном.
У розслідуванні Алєксєя Навального, завдяки якому і стало відомо про описаний комплекс, останній названо «найбільшим приватним житловим будинком в Росії». На територію згаданого комплексу не впустять жодного якута, бурята чи ічкерійця – у Російській Федерації їм відведене місце в могилі, яку потім розрівняє грейдер. А втім, не впустять на територію палацу й жодного «настоящєґо русского» – він зайнятий: повинен без упину пити і злитись на світ через власну немічність. Усе як в іронічно-саркастичній версії «Кота в чоботях» авторства Гаррі Бардіна, яку він адаптував до реалій Росії: кіт вірно служить, дбає про свого господаря, догоджає йому і все для того, щоб почути наприкінці глузливе: «Знай, скатіна, свайо мєста!».
Валаам
Повертаючись до знищення цвинтаря з могилами учасників російсько-української війни в Якутії, про що було на початку цього тексту, не можна не пригадати ще одного епізоду. На цю тему відмовиться спілкуватися кожен адепт секти «пабєдобєсія». Проте вона важлива, а ще більше – показова. Мова про острів Валаам. Про це не писали в підручниках з історії і не говорили по телевізору. Нічого дивного, зважаючи на особливості історичної політики Радянського Союзу, сучасних Російської Федерації і Білорусі, донедавна України.
Ось уривок із твору Миколи Ніконорова «Неперспективні люди з острова Валаам»: «Після війни радянські міста були переповнені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але які втратили в боях за Батьківщину руки і ноги. Саморобні візки, на яких снували між ногами перехожих людські обрубки, милиці та протези героїв війни псували картину світлого соціалістичного сьогодні. Й ось одного разу радянські громадяни прокинулись і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Люди з інвалідністю були відразу видалені з міст. Одним із місць їх заслання і став острів Валаам».
У північній частині Ладозького озера розташований острів Валаам. Це найбільший острів Валаамського архіпелагу. Там є Валаамський ставропігійний чоловічий монастир, і зараз це популярний туристичний напрямок у Росії. До 1940 року острів був частиною Фінляндії – на це вказує навіть його назва. СРСР окупував ці території в роки радянсько-фінської війни. Після завершення Другої світової війни саме о. Валаам обрали місцем заслання постраждалих у роки цієї війни. Туди насильно перевезли велику кількість людей без кінцівок, які мали проблеми зі зором й інші травми, спричинені війною. Згодом заднім числом оформили відкриття на острові Валаамського «будинку інвалідів».
Описане резонує з історією народження радянського міфу про «празднік пабєди». До 1965 року такого не існувало і всім було байдуже до долі учасників війни. Історія з цинічним виселенням на острів Валаам цьому доказ. Були певні урочистості впродовж 1945-1947 років, але ще без парадів. Далі тиша. Святкування обмежувалися артилерійськими залпами до 5-річчя, 10-річчя і 15-річчя «пабєди». Упродовж 1948-1965 років 9 травня в СРСР навіть був не вихідний. Лиш у 1965 році «згадали» про війну і її інструменталізували: міф про «перемогу над фашизмом» (у Німеччині насправді був нацизм), паради, вихідний, покладення квітів, могили невідомих солдатів (не забуваємо, що трапилося з відомими). З плином часу офіційна картинка дедалі більше відрізнялася від реальних подій, а маховик «пабєдобєсія» обростав вигадками на кшталт георгіївської стрічки.
Знищення цвинтаря в Якутії є продовженням процесів, описаних вище. Коли в СРСР свідомо намагалися ізолювати учасників Другої світової війни, постраждалих від бойових дій, коли їх примусово вивозили на о. Валаам, партійне керівництво розкошувало на бенкетах з ікрою й екзотичними наїдками. Так було і в 1932-1933 роках. Коли українці пухли від голоду, СРСР масово продавав зерно. У цьому весь цинізм та антилюдська сутність радянського тоталітарного режиму. Таким є й режим Путіна. Це нудотно-хворобливий світ з фільмів Алєксєя Балабанава. Простір повної зневаги до людини й ігнорування цінностей християнської спільноти…
«Шахерезада» вражає, але побудована вона з кісток загиблих за злочини путінського рашизму. Росіян, на жаль, багато, але кожному Путін знайде цвинтар у Якутії або острів Валаам.