2010 рік не був простим для шахтарів «Межирічанської» на Львівщині. У грудні, прагнучи отримати на свята добрі заробітки, вони зробили останній ривок, щоб виконати план. Та на заваді успіху став вогонь, що розгорівся у шахті 21 грудня.
Існує припущення, що новорічні сподівання шахтарів і подальша доля цієї шахти опинилися під загрозою виключно через людську безпечність і необачність.
Пожежу, яка спалахнула у шахті «Межирічанська» (село Межиріччя, неподалік м. Червонограда) ще 21 грудня, продовжували ліквідовувати і 5 січня.
Хоча шахта дуже близько до людських будинків, мешканцям с. Межиріччя зараз нічого не загрожує. «Викидів із шахти у повітря не було. Шахта горить всередині, на тому ж рівні речовини вигоряють. Це не є велика пожежа: вона не впливає на мешканців навколишніх населених пунктів, але має вплив на саму шахту», - заявив у коментарі ZAXID.NET головний державний санітарний лікар Львівської області Роман Павлів.
У цьому ZAXID.NET переконався на місці. Перше, що помічаєш, - по селу спокійно походжають молоді мами з дітьми у возиках, а чоловіки розкорковують на трьох плящину за кіоском. У повітрі немає присмаку диму. Коли ж ретельніше поглянути на «Межирічанську», то навіть дивно стає - над шахтою, замість очікуваного чорного ядучого диму, уже здіймається хмара білої пари. І мешканці села, і працівники «Межирічанської» виглядають водночас і спокійними, і похмурими. З одного боку, нічого фатального не сталося: під час пожежі усіх евакуювали, ніхто не постраждав, проте й доброго мало.
Фактично, єдиною однозначно втішною звісткою на сьогодні можна вважати те, що воєнізований гірничорятувальний загін №7 із Краснодону закінчив свою роботу й збирався 5 січня виїжджати додому на Луганщину, святкувати Різдво.
Загін викликали не випадково. 27 січня довелося припинити гасіння пожежі в шахті через підняття концентрації отруйних газів, а це вже почало загрожувати вибухом. Рятувальники відмовилися розповідати про те, що вони бачили і робили у шахті. Кажуть, що це їхня службова таємниця. Вони лише заспокоїли, що концентрація газів у шахті зараз вже не є вибухонебезпечною.
«У Межиріччі можна спокійно готуватися до Різдва. Нічого не має вибухнути. Це в нас на Луганщині небезпечні, загазовані шахти. Тут у вас все буде гаразд. Ми свою роботу зробили», - сказав з усмішкою українсько-російською мішанкою рятувальник Євген.
Остаточно офіційної причини пожежі поки що не встановлено. Проте перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв 5 січня, посилаючись на попередні висновки спеціальної урядової комісії, заявив, що це – порушення техніки безпеки гірничих робіт. Причиною пожежі за цієї версією могло стати звичайнісіньке людське недбальство, через яке від недопалка цигарки розгорілася небезпечна пожежа. Поки що, якщо чесно, до кінця не віриться, що люди, які, щораз ризикуючи здоров’ям, спускаються на 500 м під землю, щоб забезпечити добробут своїх сімей, додумалися палити цигарки в такому місці. Однак історія не раз показувала, на що здатен «людський чинник».
Зате уже добре відомо, скільки коштуватиме таке ставлення до техніки безпеки державі, - тільки на першочергові заходи з ліквідації пожежі виділяється 10 млн грн .
Загалом через те, що попередні спроби колективу підприємства загасити пожежу (а вона спалахнула на глибині 485 м) не принесли результату, була створена урядова комісія з розслідування причин і ліквідації пожежі. Коли концентрацію шкідливих газів вдалося знизити і локалізувати вогнища пожежі, було прийняте рішення засипати скіповий ствол шахти сумішшю з піску, води і глини. Так буде створено умови для повного згасання вогню.
Пісок завезли о 5 ранку 5 січня. Для цього задіяли вантажівки, зняті з будівництва у Львівського летовища. Увесь день шахтарі засипали піскосуміш у ствол шахти. Усі, - і працівники, і керівництво шахти, сподіваються, що таким чином пожежу таки вдасться загасити. Скільки на це знадобиться часу, точно прогнозувати не беруться.
За ідеєю, коли пожежа згасне, засипаний пісок доведеться вигрібати нагору, а потім ще ліквідовувати наслідки пожежі в шахті. За оцінкою голови Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка, що входить до комісії з розслідування причин і ліквідації пожежі на шахті «Межирічанська», 3 місяці піде на те, щоб повністю припинився процес горіння під землею, і ще 3,5 місяці доведеться витратити для відновлення роботи шахти після пожежі.
Якщо говорити відверто, настрої серед шахтарів двоякі. Одні сподіваються, що ліквідація аварії відбудеться дуже швидко і вони знову повернуться до звичної роботи. Інші кивають на купи піску і кажуть, що вони тут працювали, але тепер їхнє місце праці - шахту - засипають піском. Практично всі – і молоді, і літні, і оптимісти, і песимісти, сподіваються, що на шахті врешті буде відновлено видобуток, адже від цього залежатиме життя їхніх сімей. Є й такі родини, де і дід, і батько, й син працюють на «Межирічанській». «Ми не знаємо, що буде завтра. Ми всі тут працюємо. У всіх є діти, яких треба годувати, вчити. Це дуже велика несподіванка для всіх, ще й перед святами. Сподівалися заробити на свята, а тепер не знаємо, коли вийдемо на роботу», - сказав шахтар Ярослав.
Як розповів в.о. директора шахти Віктор Каменський, у рік із шахти видобувають 0,5 млн тонн вугілля. За таких обсягів видобутку розвіданих покладів вистачить орієнтовно ще на 20 років. «Будувати нову шахту, щоб дати людям роботу – дуже не реалістично. На Волині одну шахту 20 років будують. Більш реалістично витратитися на приведення до ладу цієї шахти, бо запасів вугілля тут на 19 млн тонн, для промислового видобутку – на 11 млн тонн, а цього вистачить на 20 років», - зазначив він ZAXID.NET .
В.Каменський зазначив ZAXID . NET, що 2010 рік був першим роком нової 50-річки для шахти «Межирічанська», і виявився він невдалим. У 2009 шахта святкувала ювілей. У минулому «Межирічанська» має добру трудову славу, завжди вважалася флагманом видобутку вугілля у Галичині. Шахта не раз отримувала відзнаки у радянські часи, зокрема орден Трудового червоного прапора, а за часів незалежності (2004 року) – Срібну Стелу і диплом «Якість ІІІ тисячоліття» у ХІ Міжнародному академічному рейтингу Золота Фортуна.
Тим часом 2010 року з червня до жовтня через виробничі труднощі шахтарям ніяк не вдавалося досягнути стовідсоткового виконання плану. У листопаді вдалося наблизитися до поставленої мети, і лише у грудні темпи видобутку почали відповідати плану. До пожежі робітники працювали, відповідно до плану, і сподівалися на передноворічні премії.
Пожежа зіпсувала ці оптимістичні плани. Зарплату за грудень (а це в середньому по підприємству близько 2,4 тис. грн і 3-4 тис. грн власне для шахтарів) працівники отримають найближчим часом. Зараз саме відбувається її нарахування, а от заробити наступну найближчим часом зможуть не всі.
Колектив підприємства – великий, тут працюють понад 1300 працівників. Як повідомив голова профспілкової організації шахти «Межирічанська» Сергій Ткач, що працює на підприємстві понад 43 роки, із владою домовлено, що частина робітників залишиться ліквідувати наслідки аварії і приводити шахту до робочого стану. Частину гірників намагатимуться тимчасово працевлаштувати на інших об’єктах ДП «Львіввугілля». Тим, кому роботи не знайдеться і в кого є невикористані відпустки, доведеться йти на відпочинок.
С.Ткач запевнив ZAXID. NET: «Наміру когось звільняти поки що немає, зараз усе робимо, щоб загасити пожежу, і відновити шахту. У питаннях тимчасового влаштування людей ми будемо намагатися чинити максимально обережно».