Однією із найважливіших подій 71-го Каннського кінофестивалю став позаконкурсний показ фільму Ларса фон Трієра «Дім, який побудував Джек» (на фото).
Сім років тому Трієра у Каннах оголосили персоною нон-ґрата через слова про симпатію до Гітлера. Трієр вибачився, але його не пробачили, що, утім, не перешкодило його картині «Меланхолія» отримати нагороду за найкращу жіночу роль (Кірстен Данст). Наступний фільм, «Німфоманка», він презентував у Берліні у футболці із написом «персона нон-ґрата у Каннах».
На квитках та у фестивальній програмці глядачів попередили, що фільм містить чимало насильства та попросили людей зі слабкими нервами бути обережними. Насильства багато. Нічого дивного, адже фон Трієр розповідає про 15 років з життя серійного вбивці Америки 70-х. Він ділить фільм на п'ять епізодів, де Метт Діллан у ролі маніяка вбиває та вбиває. Жінок, дітей, тварин…
Жорстокості та цинізму що режисера, що героя межі немає. Маніяк хвалиться, що вбив 60 людей і вважає кожне вбивство досконалим твором мистецтва. Ларс фон Трієр вибудовує складну конструкцію, де основну дію картини доповнює демонстрацією малярських та кінематографічних шедеврів, відсиланнями до Сталіна та Гітлера (привіт, скандал 2011 року).
На квитках глядачів попередили, що фільм містить чимало насильства
Все це досконало і дуже холодно. Якщо після усіх попередніх фільмів Трієра світ перевертався і відкривалась безодня, то тут світ залишається на місті, а в безодню падають головний герой та його провідник та порадник, таємничий Верджем (Бруно Ганц).
Мізантроп фон Трієр проходить у ненависті до людини, до її ницості увесь шлях до кінця. До самісінького дня. Що буде далі? Хто знає.
Зовсім інакше криваву історію, яка відбувалась насправді та свого часу вразила Італію ще один завсідник Канн Маттео Гарроне. Він уже показував на Круазет «Гоморру» та «Реальність». Обдві картини принесли його у Каннах нагороди. Тепер, у «Догмені», він знову розповідає про маргіналів, які сприймають жорстокість як належне.
Головний герой, Марчелло, є грумером. У вільний від обслуговування собак час він торгує кокаїном. А ще він по-собачи відданий колишньому боксеру Симоне, що тероризує усю округу. Сценарій «Догмена» Гарроне писав 12 років, намагаючись привнести в похмурий та трагічний сюжет ноти гуманізму.
Недарма Гарроне називають одним із послідовників італійського неореалізму. «Догмен» - нервове, динамічне кіно із колоритними героями та напруженим сюжетом.
Так само таємничу та напружено історію розповідає кореєць Лі Чан-дон, автор наразі найсильнішого фільму фестивалю. Але його екранізація оповідання Харукі Муракамі – тема зовсім іншої історії.