Спільна історія Київської Русі, князівства Литовського, національно-визвольний рух на початку ХХ століття та нарешті радянський період робить Білорусь по справжньому близькою для нас країною. Подібність та взаємна зрозумілість наших мов, етнічний склад населення, відсутність значних історичних конфліктів підкреслює братськість українського та білоруського народів.
Є ще одна фундаментальна спільність між нашими країнами – фундаментальний та споконвічний ворог наших державностей – Московська імперія. Росія протягом усієї своєї історії проводила агресивну імперську політику проти своїх сусідів. На жаль, найбільше постраждали якраз наші народи. Можна говорити лише про степінь або глибину такої експансії.
В силу різних факторів, так вийшло, що російська асиміляція білорусів і їх країни зайшла значно дальше. На початку 90-х років минулого століття Білорусь як уже незалежна країна мала шанси відірватися від свого східного сусіда, проте голосування на президентських виборах 1994 року перекреслило ці сподівання. На популістській, «антикорупційній» риториці до влади прийшла людина, яка послідовно впроваджувала і впроваджує принципи «русского мира» - дві країни один народ. Спроби революції в Білорусі минулого року і жорстке її придушення ще більше штовхнуло місцевого диктатора в «обійми» російського режиму.
Не треба бути геніальним, щоб зрозуміти наскільки таке зближення двох тиранів небезпечне для України. Анексія північного сусіда збільшує протяжність кордону з ворогом ще на 1000 км. Крім цього остаточно вирішивши білоруське питання Путін однозначно максимально сфокусується на нас. Його мантра, що українці, росіяни і білоруси – один народ отримає серйозне підсилення. Годувати тирана новими територіями – небезпечне заняття. Апетит, як відомо, приходить під час їжі. Фактично протидія анексії Білорусі окрім гуманітарного має для нас цілком прагматичний резон…
Західні санкції, до яких доєдналася і наша держава не покращують ситуацію. Лукашенко далі може дивитися на схід і вправно маневрувати між Москвою та Пекіном. Потрібні нестандартні та неконвенційні заходи. В першу чергу саме Україна повинна активно протидіяти посиленню режиму Лукашенка та повзучій анексії з боку РФ. Наша позиція повинна бути проактивна. Хоча б на території бувшого СРСР ми нарешті повинні показати свою суб’єктність. Наша влада постійно жаліється на те, що нас сер’йозно не сприймають на міжнародній арені, що вчать нас як нам жити, які реформи здійснювати і таке інше. «Білоруський кейс» може бути саме такою активною міжнародною грою України. Тим більше лише від нас білоруси можуть сприйняти адекватно підтримку, оскільки, як зазначалося вище, ближчою за нас для них є лише Росія.
В першу чергу йдеться про формування повноцінного уряду Білоруської республіку у екзилі (вигнанні). Зараз лідери опозиції, в тому числі Світлана Тихановська знаходяться в декількох країнах ЄС. Їхні сили розрізнені, немає належної координації та дипломатичної підтримки. Офіційний Київ міг би запропонувати сформувати такий екзильний уряд на чолі з президентом С. Тихановською та забезпечити йому належну міжнародну дипломатичну підтримку. Зрозуміло такі дії повинні бути завізовані західними партнерами.
Україна повинна домагатися в різноманітних міжнародних організаціях тиску на Мінськ щодо політичних заручників, яких переслідує режим. Важливою є робота наших спецслужб у контактах з частиною білоруських силовиків, які у потрібний момент зможуть стати на сторону свого народу. Також необхідно активно працювати на інформаційному білоруському полі, висвітлювати на протидіяти офіційній пропаганді, залучаючи до такої роботи білоруських емігрантів. Усі ці дії повинні супроводжуватися регулярними та масштабними громадсько-науковими дискусіями якою повинна бути вільна Білорусь, які її перспективи, які можливості розвитку в рамках співпраці з європейськими країнами.
Ми повинні максимально допомогти білорусам у збереженні та відновленні їх культурних традицій та мови. Думаю ми маємо певний досвід протидії русифікації, з яким треба ділитися. На цьому шляху Україна зобов’язана підставити дружнє плече для усіх білорусів, які тимчасово шукають притулку. Це стосується і ліберальної міграційної політики і спеціальних умов працевлаштування та навчання дітей. Лише спільними зусиллями ми зможемо протидіяти азійській диктатурі на шляху побудови демократичного суспільства. Сябри, ми з Вами!