У Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» у Львові відкрили виставку «Золота підкова». На виставці, присвяченій 80-річчю від народження колишнього зберігача фондів Марка Мандюка, представлено близько 190 експонатів. Усіх їх під пильним наглядом уже покійного Мандюка свого часу звезли з експедицій.
Це, наприклад, витинанки на вікнах, якими оздоблювали оселю на свята, або ж вишите взуття чи вишиті ґудзики полотняної блузи. Загалом виставка відтворює життя селян у 30-40-х роках минулого століття, коли вже розвивалося ремісництво і селяни могли продавати свій крам чи талант містянам, переймаючи їхню моду та побут. Тому замість полиць на стінах сільських хат з’являється креденс. Обов’язковим атрибутом посуду тоді була стопка.
«Однією стопочкою міг обійтися весь весільний стіл. Людина надпивала трішки і передавала. Отож люди не дуже багато колись вживали алкоголю», – розповіла науковий працівник музею Ірина Єлейко.
«Дуже цікавий експонат – це «визувачка», або народна назва «сука». Це від слова «зсукувати», тобто знімати-зсукувати зі себе взуття. Ця визувачка стояла біля ліжка: господар скидав за її допомогою чоботи, коли лягав спати», – познайомила з іншим експонатом завідувач науково-освітнього відділу музею Тамара Дуда.
Є на виставці й кутальйони, прикраси з бісеру, які дівчата виплітали напередодні вечорниць для парубків, які милі серцю.
«Дівчина за цей кутальйон купувала хлопця. Тобто вона зробили той кутальйон, вкладаючи гроші, бо треба було жидові заплатити за бісер. Вклала у нього ще й своє вміння, працю. І, вибравши хлопця, першою з-посеред інших дівчат дарувала йому прикрасу. Тож хлопець мусив з нею бавитися цілий день, а потім відпровадити додому. Подобалася тому парубку дівчина чи ні – це був його обов’язок», – зауважила науковий працівник музею Любов Сварник.
Доповнили виставку й Гаварецькою керамікою. Саме Марко Мандюк, колишній зберігач фондів, переконав народних майстрів, що їхнє ремесло потрібне світу. Цей чоловік працював у музеї народної архітектури та побуту навіть коли йому виповнилося 74 роки. А очолив фонди відразу, як Музей етнографії 1971 року передав новоствореному «Шевченківському гаю» заледве 100 експонатів. За роки довгої праці Мандюк збільшив колекцію до 20 тис.