Глиняні вироби з різних куточків України, гончарна піч, виготовлена за старими схемами, та поповнення в звіринці – ось чим влітку дивує відвідувачів Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» у Львові. Проте не забувають в музеї і про реставрацію автентичних споруд: за два роки відновили вже третину об’єктів.
«Цього року ще 10 об’єктів набудуть нового життя і зможуть відстояти ще не один рік. Поруч хлопці реставрують хатинку зі села Трійця, роблять реставрацію даху житніми сніпками. Така в нас дровітня невеличка. Унікальна технологія, вже мало хто вміє в Україні такі дахи робити», – розповів директор музею Роман Назаровець.
Також ще із червня у виставковій залі музею триває експозиція «Гончарні осередки України». Тут представлені різноманітні техніки розпису кераміки та народні костюми. Всі охочі можуть не лише подивитись на експонати, а й доторкнутись до справжнього гончарного кола з глиною. А старший науковий співробітник Надія Боренько з радістю розповість про виникнення гончарства.
«Існує така легенда, що і гончарний посуд винайшла жінка. Ось одного разу колись жінка просто палила собі піч, і поставила посуд біля вогню, бачить, а посудина стала раптом така міцна. Це така легенда, але можливо вона і справді відповідає дійсності», – зазначила Надія Боренько.
Почали в музеї випалювати і свій глиняний посуд. Його та гончарну піч власноруч виготовив художник-реставратор Назар Черкас. Він працює одразу із сотнею глечиків. Пояснює: «Менше не можна, бо піч повинна бути повністю заповнена». Поки гончар завершує довгий процес виготовлення, працівники музею думають, що робитимуть з керамікою далі.
А у звіринці, поряд з лелеками, тепер гуляє маленька козуля, якій працівники вже встигли обрати ім’я. Її вирішили назвати, як у дитячому мультфільмі, – Бембі, бо саме дітлахів тваринки в музеї приваблюють найбільше. Козулю подарував музею один добродій, який знайшов її взимку в лісі без мами. Зараз Бембі почувається добре, за козулею наглядає ветеринар, а працівники музею годують її з пляшечки.