У Національному музеї проказали нового Шевченка. Кобзаря хотіли показати не "віддаленим чоловіком у золотій рамці" - а побратимом, якого навіть сучасники вважали б "своїм".
Натомість нова експозиція сама оживила музейні стіни: не лише тому, що сюди вперше зі столиці привезли оригінали Шевченка - а тому, що в музеї ще й барикади постали.
Слухати Шевченка з уст українців можна сидячи під барикадами. Їх звели із Шевченкових "Кобзарів", а також залишків фондів музею Леніна, що колись тут існував. Музейники тішаться: те, що томи Ленінських праць стали будівельним матеріалом - символ перемоги не лише музею - цілої країни.
На виставці Кобзар - не далекий, канонічний чоловік - а свій, побратим. Тож і музейники - у спецформі: на футболці - дружній шарж на Шевченка Осипа Сорохтея.
Проте не всі підтримали сучасну інтерпретацію Шевченка - були гарячі дебати.
Не ідеалізований Кобзар - і в другому залі. Роботу "Дивлюсь, аж світає" Осип Курилас намалював першого грудня1918, в час створення ЗУНР. Шевченко дивиться в майбутнє України і бачить його щасливим.
Роботи першого академіка гравюри будуть тут впродовж двох місяців.