«Бережіть ліс» – це гасло ми досить часто бачимо і чуємо. Але хто ж має берегти ліс? І яка відповідальність у тих, хто порушує закон у цій сфері? Сьогодні у студії «Що не так?» говоримо із нашими гостями, вітаю їх: це Ярослав Целень, перший заступник начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також Анатолій Павелко, юрист, еколог організації «Лісова варта» Всесвітнього фонду дикої природи (WWF).
***
Мар’яна Романяк: «В Україні мало не щодня стикаються з нелегальною вирубкою лісів. Зокрема, у селі Бережниця Стрийського району чорні лісоруби завдали збитків на майже 8 мільйонів гривень. Проте ще ніхто не поніс за це відповідальності».
У селі Бережниця Стрийського району було виявлено незаконну вирубку понад тисячі дерев – зокрема дубів віком понад 150 років. Держекоінспекція оцінила збитки на суму понад 7 мільйонів.
Дмитро Карабчук, координатор проекту «Лісова варта»: «Маскують свої нелегально зрубані дерева – закидають їх ґрунтом, а зверху ще палять багаття – щоби потім, як прийде держекоінспектор чи поліцейський заміряти величину пня, по якім розраховують розмір збитків».
Ігор Череватий, мешканець села Бережниця: «Це почалося років три-чотири назад. Вони спочатку спеціалізувалися на вивезенні дров. З кінця 2016 року – початку 2017-го вони почали спеціалізуватися на вивезенні матеріалу більш ділового. Усі ці рубки, що велися, вони вивозилися окраїнами села».
Мар’яна Романяк: «І ви цього не бачили?»
– Я чув і бачив це, коли вони вже виїжджали на центральній дорозі. Перед новим роком побачив, що їде транспортний засіб, «гружений» лісоматеріалом. Я його зупинив – і тут під’їхав дільничний, сказав, що машина його і щоби я забирався геть. Я неодноразово бачив, коли їхали машини, що він «сопровождав» ці машини, будучи або в кабіні, або своєю машиною «сопровождав» спереду ці машини.
Сказали, що то санітарна рубка. Я з того питання відразу після цього конфлікту, як зупинив машину, звернувся до голови сільської ради – і він сказав, що нічого такого не ведеться. І я почав з’ясовувати – пішов у міліцію, почав з’ясовувати. Мені пояснили, що так як він дільничний, то він не має права займатися ніякою підприємницькою діяльністю.
– А де цей дільничний зараз, що з ним?
– Наскільки мені відомо, було порушено внутрішнє розслідування і він розрахувався. Такі часи настали, що кожен там... чи дров треба, чи щось – але це вже просто вандалізм.
На інформаційний запит програми «Що не так?» у прокуратурі Львівської області відповіли, що за результатами досудового розслідування встановлено: працівник поліції не причетний до самовільних рубок у селі Бережниця Стрийського району.
Анатолій Павелко, юрист Всесвітнього фонду природи WWF: «Ми маємо рубку, що взагалі проводилася в прибережній захисній смузі річки Бережниця. 25 метрів навколо берегів річок – це смуга, яка має особливий охоронний режим. Вона покликана забезпечити, з одного боку, чистоту води в річці, вберегти річку від ерозії. Ось тут бачите розмиті береги, які були розбиті технікою. Дерево – воно якраз береже ці береги, захищає від розмивання, захищає від того, щоб ось цей бруд і земля потрапляли до води. Влітку ця річка буде пересихати. Третій момент пов’язаний з так званим біологічним розмаїттям – з рослинами і тваринами, які пов’язані з цими деревами. Бо багато видів червонокнижних рослин можуть рости тільки в затінку, тільки під шатром цих вікових дубів. Це все те, що було знищено поряд із цим дубом».
Мар’яна Романяк: «Браконьєри неперебірливі. Вони готові вирубувати дуби навіть там, де відповідальність за них у десятки разів більша. До прикладу, як на території цього парку».
Дмитро Карабчук: «На території природозаповідного фонду, яким є цей парк, збитки нараховуються більше ніж у десть разів більші, ніж за ті самі дерева, які ростуть на інших територіях. Одне дерево може нараховувати й десятки тисяч; тим більше, такі дерева, великі й цінні породи, – то понад десять тисяч».
Анатолій Павелко: «Я 132 нарахував [кільця], тобто це від 120 до 150 років. Подивіться довкола. Це дуби, які мають вік понад 100 років більшість із них, і вони всі в нормальному стані знаходяться, тобто як у здоровому лісі».
Мар’яна Романяк: «Як ви бачите одразу, що це незаконне зрізування? Тут є якісь ознаки такого браконьєрства?»
Дмитро Карабчук: «Пень повинен мати клеймо – така затіска на ньому має бути і такий штамп».
– Це коли планово зрізають?
– Так. І коли ми подивимося по колу цього пня, то ніде не бачимо такої затіски із таким клеймом так званим. Відтак ми можемо сказати, що це нелегально зрубане дерево.
І ще один признак того, що, скоріш за все, рубали чорні лісоруби – це неправильно зрубане дерево. Професійній лісоруб, який ріже ліс законно, він знає, як правильно різати дерева, і він ніколи так не ріже. Робиться підпил з однієї сторони, а потім вже дерево кладеться в тому напрямку, в якому нам потрібно, щоби не зачепити сусідні дерева».
– Скільки можна заробити на одному такому дубі, на цій деревині?
– Це біля тисячі доларів… 500 доларів напевно. Правоохоронні органи повинні би працювати над виявленням таких нелегальних рубок і притягненням до відповідальності винних, та не завжди їм вдається це робити. Така ситуація породжує ефект сніжної лавини: чим більше безкарності, тим більше ми маємо проблем з цією нелегальною рубкою.
***
Анатолію, розпочнемо обговорювати першу нашу історію. Із «Що не так?» ми разом із вами побували у селі Бережниця, подивилися на ситуацію, зрозуміли, що справді є проблема. Але, почувши відповідь прокуратури, зрозуміли і те, що відповідальних поки немає. Як буде розгортатися ця історія далі, на вашу думку?
Анатолій Павелко: Ви знаєте, в першу чергу нам, «Лісовій варті», треба буде вивчити всі ті документи, що стосуються справи – в тім числі документи, що стосуються вчинених слідчих дій. Тому що, на жаль, відповідь, яка на сьогоднішній день прозвучала, нас абсолютно не задовольняє. Взагалі я би хотів зупинитися на тому, що, на жаль, природоохоронні органи наші, зокрема Національна поліція, не приділяють належної уваги лісопорушенням, які відбуваються в цій сфері – це і адміністративні правопорушення, це і злочини.
На жаль, значна частина злочинців залишаються безкарними. Причин кілька. Перша – це те, що, в принципі, такий вид злочинів досить складно розкрити, тому що ознаки виявляються, як правило, не відразу. А друга – це вперте небажання правоохоронних органів вчиняти відповідні слідчі дії, дійсно знаходити відповідальну особу. Тому що в багатьох випадках ми маємо справу з перенесенням відповідальності: порушника знайти складно, знаходять відповідальну особу, яка господарює в цьому лісі, і на нього покладають цю відповідальність – це простіше.
Або звільняють його від відповідальності взагалі…
Анатолій Павелко: Або звільняють його від відповідальності взагалі – такі випадки теж є.
Пане Ярославе, на вашу думку, як тут має розгортатися ця історія і що треба робити, щоби справді відповідальні справді покарані? Тобто ті, хто це зробив? І з вашого досвіду – чи часто правоохоронні органи недопрацьовують або ж погано працюють?
Ярослав Целень: Перш за все, щоби не допустити незаконних рубок, потрібна співпраця всіх: починаючи від постійного користувача, якому держава дала і довірила лісові насадження – і закінчуючи всією правоохоронною системою, включаючи і судову гілку влади, і, звичайно, громадськість. От із цього сюжету ми побачили, власне, як небайдужі люди звернули увагу на цей факт.
Хочу сказати, що є проблема по закріпленню лісових насаджень за постійними лісокористувачами. Власне цей випадок, який ми сьогодні подивилися: ці лісові насадження знаходяться на території сільської ради, ці лісові площі не надані в постійне користування постійному лісокористувачу. Тобто сільська рада повинна відповідати, здійснювати контроль за тими лісами.
А якщо сільська рада не здійснює контроль, як бачимо в цій історії, – що робити тоді?
Ярослав Целень: Якщо сільська рада не здійснює контроль, то вона повинна нести також певну відповідальність. А крім цього, є правоохоронні органи, які повинні слідкувати за переміщенням незаконно зрубаної деревини. Наприклад, у нас – у державних лісових господарствах – якщо є рубка, то вона перш за все визначена чітко, виписаний лісорубний квиток, ми обговорюємо всі місця рубок з громадськістю, на сайті нашого управління і сайті кожного лісогосподарського підприємства можемо побачити лісорубний квиток: коли він виписаний, в якому місці знаходиться дана ділянка.
На превеликий жаль, у нашій області є біля 30 тисяч гектарів лісових площ, які не мають постійного лісокористувача. Вони знаходяться на балансі сільських рад. Власне цей випадок ми сьогодні і розглядаємо.
Хто повинен здійснювати контроль? Від держави загальний контроль повинен здійснювати по лісах державна екологічна інспекція – вона від держави узаконений орган.
Анатолію, чи ви співпрацюєте з Державною екологічною інспекцією? Що вони кажуть – окрім оцінки збитків від тієї рубки у селі Бережниця?
Анатолій Павелко: Так, звичайно, ми з ними співпрацюємо. У нас були спільні виїзди і на інші ділянки, не тільки що стосується Бережниці. Питання в тім, що якщо є ознаки кримінального злочину (а вони тут є) то в такому випадку слідчі дії повинна вчиняти Національна поліція – на сьогоднішній день обов’язки на неї покладені.
Яка відповідь була Національної поліції?
Анатолій Павелко: На сьогоднішній день, за нашою інформацією, вони продовжували проводити слідчі дії. Хоча є дуже багато фактів, які не були належним чином оцінені Національною поліцією, там не було допитано великої кількості свідків. Більше того, хочу наголосити, що Національна поліція почала перекладати обов’язок пошуку свідків, що прямо належить до їх обов’язків, на місцевих мешканців. Уявляєте собі? Оцей громадянин, який і так є, по суті, свого роду героєм, бо він відважився піти проти злочинного угруповання (а є дані, що до нього входив, у тому числі, й місцевий дільничний інспектор), він наважився – і він далі має ходити по селу і вишукувати свідків! Місцеві мешканці розповідають, що приїжджають слідчі на каблуках, не готові навіть зайти в цей ліс, щоби оцінити масштаби того, що відбулося.
Ми ще будемо за цією ситуацією стежити разом з командою «Що не так?». Але пропоную поговорити загалом про ситуацію в області. Маємо ще один сюжет – що не так з лісами на Львівщині?
***
Володимир Рубцов, начальник відділу прокуратури Львівської області: «Упродовж 2017-18 років у провадженні прокуратури Львівської області перебувало 47 кримінальних проваджень у сфері охорони лісів».
А це 7,5 мільйона гривень збитків, завданих державі, і 19 справ, скерованих до суду. У прокуратурі кажуть: 22-м особам вже оголошено про підозру, серед них і працівники лісових господарств.
Володимир Рубцов, начальник відділу прокуратури Львівської області: «Це працівники – майстер лісу, керівник відділу державного підприємства лісового господарства чи керівник цього державного господарства. За попередньою змовою зі своїми підлеглими чи цивільними особами, тобто давав вказівку вирубувати такі ліси».
Так, керівник Буського лісгоспу продавав ліс за заниженою ціною та ще й примудрився за одними документами збути деревину двічі. У Дрогобицькому лісгоспі інженер підприємства завдав збитків державі на близько 800 тисяч гривень, коли вирішив приховати 30 зрізаних дубів.
Але навіть якщо не йдеться про підробку документів чи продаж «лівої» деревини, працівникам лісгоспів вийти сухими із води вдається рідко: не догледіли, не проконтролювали – ось вам і службова недбалість.
Андрій, майстер лісу: «Лісництво має 5 тисяч гектарів. Як ми має встигнути всюди зробити рейд? Пішки, ногами? Техніки немає, машин робочих. Скажіть, будь ласка, як це робити – пішки, автоногами?».
У 12-ти випадках вже є і рішення судів. Здебільшого винних мали б позбавити волі – але звільнили від відбування покарання, бо ті зізналися у вчинених злочинах і не мали раніше проблем із законом...
***
Це ситуація на Львівщині. Я впевнена, що таких випадків є ще досить багато. Пане Ярославе, з вашого досвіду і з досвіду вашої роботи – що зараз відбувається? Можливо, у вас вже є дані за 2017 рік щодо рубки лісів і щодо притягнення до відповідальності? Чи є вже покарані?
Ярослав Целень: За попередній рік, 2017-й, якщо брати відповідальність – то у нас притягнено до відповідальності 71 особу.
А яка це відповідальність?
Ярослав Целень: Різна – до звільнення з посади. І адміністративна відповідальність – це догана. Ці факти, які озвучили про Буський лісгосп, то зараз можу по реєстру, у нас є інформація по тих кримінальних провадженнях, які прозвучали: було відкрито в 2017 році кримінальних проваджень по бувшому директору бувшого Буського лісгоспу Дудичу Роману Івановичу…
Тобто його звільнили після цього?
Ярослав Целень: Колишній майстер Полуничного лісництва, який був звільнений, колишній лісничий того ж лісгоспу Получниного Сушняк, колишній майстер Волі Якубовського лісництва…
Зрозуміло, тобто вони звільнені.
Ярослав Целень: Вони звільнені.
На вашу думку, цього достатньо? Людина прикриває рубку лісу або іншими методами сприяє цій рубці – й у неї догана і звільнення.
Ярослав Целень: Це тільки наші повноваження – а далі є правоохоронні органи, вони мають право притягати до кримінальної відповідальності, звертатися до суду й осуджувати за ці порушення. Наша функція – ми більше повноважень не маємо: тільки догана, звільнення з роботи.
Анатолію, на вашу думку, як ви зараз оцінюєте, якщо відійти від якоїсь локальної історії на Стрийщині і взяти всю Львівщину – де у нас є ще такі критичні точки по рубці лісів? І чи з вашого досвіду справді є притягнуті до відповідальності?
Анатолій Павелко: Ви знаєте, точок критичних достатньо. Зокрема, я хотів би наголосити, що на сьогоднішній день отакі незаконні рубки досить сильно почали зміщуватися в сторону отаких так званих безхазяйних лісів. Тобто по факту ліс є – по документах там немає постійного лісокористувача.
Багато у нас таких лісів?
Анатолій Павелко: Ярослав Павлович наводив цифри – близько 30 тисяч гектарів. Це по області – це багато, це достатньо багато.
Тобто це місце, де можна вирубувати ліс – і ти знаєш, що до відповідальності тебе буде важко притягнути.
Анатолій Павелко: Не зовсім так. Складніше знаходити відповідальних осіб – вони все одно повинні притягатися до відповідальності чи то адміністративної, чи кримінальної. Тому що дозволів на вирубування цих дерев вони не мають, жодні податки державі не йдуть від вирубування таких дерев, жодний режим природоохоронний чи обмеженого користування там не дотримується. Тобто такі особи повинні відповідати. Але вони намагаються шукати правову прогалину, де нема господаря. На превеликий жаль, на сьогоднішній день сільські ради не виконують таку функцію господаря, хоча би вони мали. Іншим варіантом для них було би передавати такі лісові масиви в постійне користування – наприклад, лісогосподарським підприємствам або комунальним лісогосподарським підприємствам. Як варіант, вони, теоретично, могли би [створити] своє якесь підприємство, якщо там багато лісів.
Можна їх примусово заставити передавати ці ліси? Якщо господар не дбає про свій ліс – передати його тому, хто буде дбати, берегти і відповідати за це лісове господарство.
Ярослав Целень: Звичайно, що можна – і навіть треба. Ми неодноразово зверталися з проханням передати ліс. Якщо він межує з нашим лісом – ну, державні лісові господарства з комунальним, то щоби вони вже мали постійного лісокористувача. Але, на превеликий жаль, сільські ради, громади на це не йдуть. Це, будемо казати, думка громади, і над цим треба працювати спільно нам усім. Якщо ставити гостро питання, що за це треба нести відповідальність…
Треба притягувати до відповідальності…
Ярослав Целень: Притягувати до відповідальності… Сільський голова повинен знати, що він є головою на цій землі, і він повинен відповідати за підпал трави, за рубки, які є в лісах, котрі є в сільській раді – за це все треба нести відповідальність. Якщо буде стояти гостро так питання, думаю, вони повинні йти на то. Або створити, як сказав пан Анатолій, своє підприємство, дати свого фахівця, який би ніс відповідальність за цей ліс.
Анатолію, чи відчуваєте ви, що волонтери, зокрема «Лісова варта» і не тільки, активно сприяють вирішенню цієї історії і що вашими руками були зроблені якісь позитивні кроки?
Анатолій Павелко: Вважаю, що волонтери і громадськість, у даному випадку в особі «Лісової варти», зробили достатньо багато для того, щоби таки краще виявлялися відповідні правопорушення, відповідні злочини.
А що можуть ще прості люди зробити? Як долучитися до такого руху і нести відповідальність за ліс? Тому що він – наш.
Анатолій Павелко: Прості люди найкраще, що можуть зробити, – це проявляти активну позицію. Як говорив сьогодні Ярослав Павлович: по перше, вони можуть просто поцікавитися, що за рубки відбуваються в лісі. Сьогодні на сайті Управління лісового і мисливського господарства публікується така інформація. Більше того, «Лісова варта» сьогодні у співпраці з обласним Управлінням лісового і мисливського господарства розробляє положення про інформування громадськості, яке передбачає перенесення. На сьогоднішній день це інформування пасивне – тобто людина повинна піти туди і дізнатися інформацію. Далі, якщо все добре піде, то лісівники будуть інформувати громаду активно – тобто проводити слухання й інформувати – «там і там ми проводимо рубку». Якщо, наприклад, поза межами проводиться рубка, це вже підстава для того, щоби вважати, що вона незаконна. Це перше.
І друге, що хотів би все-таки про успіх сказати: наприклад, на Старосамбірщині одна з критичних ситуацій – у «Галсільлісі». На сьогоднішній день там є істотний прогрес, почала працювати поліція. Після неодноразових звернень все ж таки почалися перші арешти.
Я бажаю вам і нам усім побільше позитивних моментів у цій роботі. Дякую за розмову – Ярослав Целень, Анатолій Павелко. Мене звати Мар’яна Романяк, це програма «Що не так?». Бережіть ліс, бережіть себе – і до зустрічі за тиждень.