Кілька років тому Україна перенесла День молоді на 12 серпня і почала відзначати його разом із Міжнародним днем молоді. На перший погляд, це невелика зміна – просто інша дата в календарі. Але для мене вона завжди означала значно більше. Це був ще один крок до того, щоб остаточно відмовитися від радянської традиції й водночас переосмислити саме ставлення до молодої людини в державі.
Зміна дати, звісно, не може автоматично виправити все, що радянська система залишила нам у спадок. Однак такі рішення теж важливі, тому що вони поступово змінюють нашу оптику. У «Твори» ми ще з 2020 року говорили про необхідність перенесення Дня молоді, створювали петиції, записували звернення, комунікували з депутатами. Тоді ще не було стільки інструментів молодіжної участі, скільки маємо сьогодні, тому багато речей робили фактично вручну. І, звичайно, ми були не єдиними. Це був спільний запит багатьох молодих людей та організацій, який зрештою став державним рішенням.
Зміна дати – це зміна ставлення
Радянська модель сприймала молодь передусім як ресурс, який потрібно правильно організувати й спрямувати. Молода людина мала виконувати визначену для неї роль і бути частиною великого механізму.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleДемократична молодіжна політика має працювати навпаки. Молодь – є партнером держави й місцевої влади, повноправним учасником ухвалення рішень і самостійним рушієм змін. Саме тому мені близьке слово «суб’єктність». Воно про право молодої людини впливати на своє місто й країну, пропонувати власні рішення, сперечатися, помилятися і не отримувати готовий сценарій свого майбутнього.Водночас зміна дати ще не гарантує зміни культури. Ми цілком можемо святкувати 12 серпня, але продовжувати робити це через старі формати – масові гуляння, грамоти, офіційні промови й звіти про те, скільки всього зроблено «для молоді». Мені значно ближча інша логіка: не робити щось для молоді, а робитице разом із нею.
Після 24 лютого з’явився ще один сенс
Повномасштабна війна дуже швидко змінила наше сприйняття Дня молоді. Якщо раніше це були передусім освітні кампанії, лекції та дискусії, то у 2022 році стало зрозуміло, що цей день має бути ще й про вдячність. Ми побачили величезну кількість молодих людей, які пішли служити, волонтерити, збирати кошти, допомагати військовим, підтримувати громади й брати на себе відповідальність, якої ніхто не мав би вимагати від них у такому віці.
Так у Львові народилися «Сміливі» – ініціатива, яка вже п’ятий рік відзначає молодих людей, що роблять свій внесок у спротив і майбутню перемогу. Війна багато в чому зруйнувала міф про те, що молодь потрібно постійно «активізувати». Українські молоді люди вже давно діють.
День молоді як простір для розмови
Цьогорічна тема Міжнародного дня молоді – «Різні контексти, спільні прагнення» – дуже точно лягає на українську реальність. Молоді українці сьогодні живуть у надзвичайно різних обставинах. Хтось служить, хтось навчається, хтось працює чи запускає власну справу, хтось був змушений виїхати за кордон, а хтось повернувся. Хтось живе далеко від фронту, а для когось війна є фізично дуже близькою щодня. Проте попри різність наших досвідів прагнення часто залишаються однаковими: безпека, справедливість, можливість реалізовувати себе, впливати на власне життя і бачити своє майбутнє в Україні.
Якого Дня молоді хочеться
Якщо говорити зовсім просто, я хочу бачити День молоді в Україні, де немає війни. У країні зі справедливим миром, де молоді люди можуть будувати плани на роки вперед, а нормальне життя не здається надто великою амбіцією.
Все інше ми точно придумаємо. Бо в Україні справді сильне молоде покоління. Тут багато свідомих, розумних і гідних людей, які хочуть залишатися, створювати, вирішувати проблеми й робити навколо себе краще. Їм не потрібно розповідати, якими вони мають бути. Значно важливіше дати їм свободу, довіру і можливості самим визначати, яким буде їхнє майбутнє. Можливо, саме це і є найважливішим сенсом Дня молоді сьогодні.