…що не може не тішити

10:56, 17 жовтня 2011

Днями з’явились результати найсвіжішого контент-аналізу новин від беззаперечних авторитетів в галузі соціології масової комунікації Валерія Іванова та Наталії Костенко. В телевізійних новинах говорять про владу значно більше і значно краще, ніж про опозицію: 64% новинного ефіру внутрішньополітичного контенту – провладні, 26% віддані опозиції, 10% – іншим політикам. Тенденція, що шокує? Мабуть, так. Але ще більше шокує ось що.

Практично в той самий період Українське демократичне коло провело загальноукраїнське опитування щодо довіри громадян до президента. Йому не довіряє 66%. Цифри (провладна представленість в теленовинах і недовіра президентові) практично однакові. Подібну тотожність можна списати на випадковість, а все ж поміркуймо.

Ставлення до лідера в громадському середовищі формується як особистими почуттями окремої людини (комфортне життя, гарна робота, пристойна зарплатня, соціальний захист, відчуття гідності, можливість використовувати свободи, сприйняття – неприйняття персони лідера тощо), так і контекстом, які лідерові створюють медії. Цілком сірі будні українців є реаліями і асоціюються з неграмотністю, злістю та природною непрофесійністю представників влади будь-якого рівня, включно з президентом, супроводжуються какофонією новинних телевізійних дурниць про цілодобову високу пожертву наших урядовців.

Тому навряд чи казуальним є співвідношення: один відсоток провладних бздур на телебаченні дорівнює одному відсоткові недовіри президенту. На Європу цьому президентові вже начхати, тож гайки закручуватиме ще сильніше, і добрі слова про добру владу поллються ширшою течією в річці телевізійних новин. Члени і членкині провладної більшості будуть виступати позитивними експертами власних же рішень і ганьбити минуле керівництво країни, підгодовані владою «знавці» до безтями оспівуватимуть президента за стабільність, а опозицію – за її підрив, при цьому і члени, і членкині, і «експерти», і «знавці» безбожно брехатимуть, брехатимуть, брехатимуть…

Чекаємо, отже, на чергове пропорційне зростання відсотків. Одне з цих зростань не може не тішити.