Чому настав час змінити підхід до оцінки виконання Держбюджету. Що можна запропонувати та які існують світові практики?
За доходами Державний бюджет (ДБ) в реальності можна або перевиконати (чи виконати з перевиконанням), або недовиконати. Принаймні такий висновок можна зробити, якщо проаналізувати дані про виконання усіх без винятку держбюджетів за час незалежності. Досить несподівано, але для контролюючих органів, у тому числі Рахункової палати, обидва сценарії, як правило, негативні. Зрозуміло, що недовиконання ДБ — це «смертельний гріх», за яким традиційно відбуваються всілякі оргвисновки, звільнення тощо. А як бути з перевиконанням?
Візьмемо, до прикладу, 2021 рік. Згідно з даними Міністерства фінансів, державний бюджет було перевиконано на близько 30 млрд грн. Разом з тим, потрібно поставити логічне питання: а чи зібрали податкова та митниця стільки, скільки насправді могли би зібрати, враховуючи значне зростання показників промислової та споживчої інфляції у минулому році?
Як ми бачимо, виконання будь-якого бюджету можна критикувати. Разом з тим, давайте спробуємо сформулювати, який же держбюджет можна вважати успішно виконаним. Як на мене, оцінювати виконання лише за принципом «коли план відповідає факту» — недостатньо хоча б через те, що досвідчені управлінці здатні ним легко маніпулювати. Варто брати до уваги й інші фактори, що впливають на «успішне» або «невдале» виконання.
Та почнімо з планування. Воно здійснюється на базі макрофінансових показників і бюджетної декларації (розраховується на наступні 3 роки). Основні макрофінансові показники на час планування бюджету на 2021 рік, тобто влітку 2020 року, заклали наступні: ВВП — 4,5; індекс цін виробників (ІЦВ, так звана «промислова інфляція») — 7%; індекс споживчої інфляції — 6%; ціна на газ — $180; ціна на нафту — $50.
А що ж вийшло по факту? ВВП склало 3,2%, ІЦВ — 40,8%, індекс споживчої інфляції — 10%, газ — $500, нафта — $70. Так чи перевиконала податкова план? Так, перевиконала, навіть з внесеними восени змінами до Закону «Про Державний бюджет». Але за рахунок чого це відбулося: за рахунок ефективної роботи чи за рахунок простої зміни базових показників? Відповідь очевидна. Більше того, можна поставити наступне питання: чи достатньо податкова перевиконала план? Знову ж таки ні, тому що ІЦВ збільшився відносно 2020 року на 40,8%, а податкові надходження на 24,3%. Тобто виходить, що податкова не «побила» економіку на 16,5%.
Давайте звернемося до інших років. Наприклад, візьмемо 2019 рік. Порівняно з 2018 роком у 2019 ІЦВ склав 104,1%, а податкові надходження — 117%. Тобто податкова «побила» економіку на 12,9%. Також досить поширеною є думка, що у 2019 році митниця спрацювала погано, бо не виконала план. А можливо, митниця і не погано спрацювала? Середньорічний курс, який заклали у бюджет, дорівнював 28,2 грн. По факту він склав близько 25,8 грн. Якщо порахувати, то у доларах надходження виросли, а у гривнях — ні. То добре митниця спрацювала чи ні? Всі говорять, що погано, а насправді, можливо, і не погано. Подібним чином можна проаналізувати й інші роки.
Тож, чи не настав час змінити підхід до оцінки виконання Державного бюджету? Що можна запропонувати та які існують світові практики?
По-перше, необхідно враховувати, яким чином фіскальні органи спрацювали стосовно фактичної ситуації, що спостерігалася в економіці у бюджетному році. Крім планованого показника доходів, який встановлюється Законом про ДБ, та фактичних надходжень, необхідно брати до уваги і такий собі «приведений», скоригований план, який би враховував фактичні макрофінансові показники (інфляція, ВВП тощо) станом на кінець звітного періоду. А далі — порівнювати ці три цифри.
Якщо їх проаналізувати, можна знайти значно об'єктивнішу відповідь на питання, як же спрацював фіскальний орган. Якщо він випередив, «побив» економіку, значить там було правильно проведено реформи, він став працювати краще. Звісно, можна отримати й інші варіації, наприклад, як у минулому році, коли податкова виконала план, але не випередила економічні показники. Це означає, що фіскальний орган не повністю використав потенціал макроекономічної ситуації у країні. Отже, потрібно розбиратися, аналізувати ситуацію і продовжувати реформи або пропонувати нові.
По-друге, це нелегке питання календарного періоду. Справа у тому, що в Україні економічний цикл не співпадає з календарним роком. Особливо це стало відчутно останніми роками, коли сільськогосподарська галузь набрала значних обертів та стала займати перші місця у структурі вітчизняного ВВП та експорту. Наприклад, навіть формально грудневе ПДВ «збирається» у січні наступного року. Так само і «минулорічне» заявлене відшкодування віддається у січні і лютому. Щоб виправити цю ситуацію, вважаю за необхідне змістити фінансовий рік на початок другого кварталу. Щоб він починався не з 1 січня, а з 1 квітня, як, наприклад, у Великобританії. Таким чином, «тихі» місяці, січень та лютий, не будуть припадати на початок року, а на кінець, коли всю активну «домашню роботу» стосовно дохідної частини бюджету — виконано. У такому разі можна було б якісно профінансувати видатки, а не авральному режимі проводити сотні мільярдів гривень в останні дні грудня.
Більше того, фіскальні органи отримали би більше якісного часу, наприклад, для здійснення аналітичної, а не контрольно-перевірочної діяльності. Адже, будьмо чесними, податківці та митники не будуть у грудні здійснювати подвиг, коли традиційно країна йде на свята і повертається до роботи після 10 січня. Це геть неправильно. На мою думку, раціональніше було б все це перенести, наприклад, на березень, коли і загальну картину видно і настрій у країни зовсім інший, робочий.
Спеціально для НВ Бізнес