Сьогодні мало хто у захваті від темпів та якості реформ у сфері державного регулювання підприємницької діяльності (як і у багатьох інших сферах). Дії уряду з дерегуляції не виглядають ані системними (принаймні, громадськості таку систему не презентували), ані енергійними, ані революційними. Мляві дії урядовців з команди "професіоналів і реформаторів" призводять до все більш глибокого розчарування, у суспільстві зріє невдоволення та втрачається довіра до тих, хто потрапив до влади на революційній хвилі. Більшість громадян не розуміють причин зволікання реформ і звинувачують в цьому нинішніх мешканців міністерських кабінетів. Міністри ж, в свою чергу, стверджують, що роблять все можливе, але отримують шалений супротив діючої системи. До речі, й саму критику вони часто відносять до того ж супротиву.
За таких обставин досить логічним є бажання, з одного боку, суттєво підбадьорити реформаторів, надати їм новий енергійний імпульс, а з іншого – потужно допомогти їм у руйнуванні старої системи. Одним із можливих варіантів такого кроку є такий: рішенням українського парламенту (законом) встановити уряду крайній термін дії всіх діючих регуляторних норм. Тобто, поставити урядовців перед фактом: все, не встигнете до того часу затвердити нові обмеження для бізнесу - залишитесь зовсім без них – і баста! І, крім того, встановити строк, протягом якого уряд повинен розробити нові норми. Причому не тільки розробити, а і виконати всі необхідні процедури погодження з антикорупційними вимогами, обговорення з громадськістю, бізнесом, експертним середовищем і комітетами Верховної Ради та затвердження парламентом. Це буде такий собі ультиматум: шановні чиновники, якщо ви дійсно хочете в подальшому регулювати бізнес, то зробіть цю роботу, в іншому випадку залишитесь зовсім без яких-небудь механізмів впливу.
На мій погляд, це дуже слушна ідея. Перш за все – у подоланні супротиву тих, хто чіпляється за старі правила и тисне на новаторів. Це повністю розв’язує реформаторам в уряді руки. Мовляв, я б і радий залишити все без змін, але, вибачте, з'явились форс-мажорні обставини – затверджений Верховною Радою закон, який діє незалежно від мого бажання. Крім того, така постановка питання вибиває опору з під ніг тих, хто тишком саботує скасування старих правил та впровадження новацій.
Також затвердження такого закону врешті-решт встановило би конкретні строки конкретних дій міністрів. Зверніть увагу: встановлені законом строки. Тобто, у випадку, якщо урядовці у визначений термін не зроблять відповідної роботи, вони порушать закон. А це має бути набагато серйознішим проступком, ніж невиконання обіцянок або коаліційної угоди, або програми уряду.
Визнаю: цю ідею придумав не я, а двоє народних депутатів, які зібрали авторський колектив, що і розробив відповідний законопроект № 1069. За що особисто я їм дуже вдячний, і не можу утриматись, щоб не навести їх перелік:
Продан О.П. - народний депутат України VІIІ скликання;
Галасюк В.В. - народний депутат України VІIІ скликання;
Грегірчак Я.І. - член Громадської організації "Easy Business"/"Легкий Бізнес"
Пасько Д.В. - член Громадської організації "Easy Business"/"Легкий Бізнес"
Оболонський М.А. - член Громадської організації "Easy Business"/"Легкий Бізнес"
Гайдай М.В. - член Громадської організації "Easy Business"/"Легкий Бізнес"
Свідерська А.В. - член Громадської організації "Easy Business"/"Легкий Бізнес"
Мальована О.А. - Помічник-консультант народного депутата України;
Манжелій А.М. - виконавчий директор Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця».
Що і чому вони пропонували
Спочатку – цитата з пояснювальної записки:
«Необхідність прийняття законопроекту зумовлена потребою кардинальної зміни дозвільної системи України та відміни регуляторних документів, які не несуть в собі функції захисту споживачів товарів та послуг, тільки збільшують собівартість виробництва в Україні. Значна кількість регуляторних документів, отримання яких вимагається законодавством від суб’єктів господарювання під час започаткування та здійснення господарської діяльності, значно ускладнюють умови ведення бізнесу, а їх вартість іноді є більшою частиною ціни кінцевого продукту. Усі процедури дерегуляції, які проводились до цього, здійснювались в рамках існуючої системи регуляції і не змінювали її. Саме тому процес дерегуляції призводив до збільшення дозвільних документів або ускладнення процедури їх отримання, а безпека споживачів залишалась останнім фактором регулювання.
Потрібно не покращувати існуючу корупційну систему надання адміністративних послуг та регулювання, а змінити її на систему забезпечення прав споживачів та стимулювання виробництва».
Текст законопроекту:
Для створення в Україні прозорих процедур регулювання економіки, з метою звільнення виробництва від адміністративного та корупційного тиску, ліквідації радянських та пострадянських норм та вимог, зниження собівартості виробництва товарів і послуг, забезпечення конкурентоспроможності українських товарів та захисту споживачів
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Дія положень законодавчих актів України згідно з переліком, що додається, щодо отримання суб’єктами підприємницької діяльності дозвільних документів та/або якими встановлено інші норми, що регулюють господарську діяльність, втрачає чинність.
2. З моменту вступу в дію пункту 1 цього Закону, законодавчі акти України згідно з переліком, що додається, та інші нормативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Перелік, що додається, не є вичерпним і може бути доповнений протягом терміну реалізації положень цього Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити підготовку та внесення на розгляд Верховної Ради України з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з проведенням відкритих громадських слухань, законопроектів щодо здійснення регулювання та видачі дозвільних документів у відповідності до європейських норм та правил, для забезпечення безпеки життєдіяльності споживачів та захисту права власності.
4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пункту 1 цього Закону, який набирає чинності через 365 днів з моменту набрання чинності цим Законом.
5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо реформування органів виконавчої влади в зв’язку із скасуванням ряду їх повноважень, зміною функцій та частковою ліквідацією.
Що трапилось
30-го червня Верховна Рада не підтримала законопроект № 1069 «Про зміну системи регулювання економіки». Результати голосування такі: За-146, Проти-11, Утрималось-52, Не голосувало-102.
Підтримка і критика
Комітет з питань промислової політики та підприємництва вирішив внести законопроект на розгляд Верховної Ради України і пропонувати прийняти його за основу та в цілому як Закон. Комітет з питань запобігання і протидії корупції у своєму висновку від 24.04.2015 року, зазначає, що у проекті акта не виявлено корупціогенних факторів та проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства.
Головне науково-експертне управління не надало зауважень по суті, лише звернуло увагу, що "законопроект не відповідає вимогам законодавчої техніки" і деякі формулювання мають бути досконалішими.
Сергій Соболєв з «Батьківщини» лише запропонував більш стислі строки реалізації законопроекту: «Законопроект, без сумніву, є революційний, але нас дивує термін його запровадження. Якщо ми рік будемо запроваджувати такі законопроекти, так може статися, що у нас не залишиться дрібного бізнесу в Україні. Саме тому, пропозиція нашої фракції обов'язково на другому читанні змінити термін запровадження цієї норми. Є всі підстави чітко обґрунтувати, коли протягом 2-3 місяців може уже діяти нова норма, яка буде обмежувати можливість втручання держави і чиновника безпосередньо в роботу дрібного бізнесмена. Це буде стосуватися, дійсно, мільйонів наших громадян, і наша фракція підтримає цей законопроект. Але вважаємо, що треба змінити термін запровадження його в дію».
А от «Народному фронту» законопроект не сподобався. Михайло Хміль: «Я хочу сказати, що на Комітеті промислової політики і підприємництва ми розглядали цей закон, довго дискутували, сперечалися, в принципі голоси у нас розділились. П'ять членів комітету виступили "за" прийняття даного закону, і четверо членів комітету виступило "проти".
Я хочу наголосити, про що йдеться в даному законі. Звичайно, ідея запровадити у нас так звану гільйотину щодо законодавчих регуляторних актів і привести все у відповідність – це дуже добра ініціатива. Але насправді цим законопроектом пропонується внесення змін в деякі законодавчі акти, які вже втратили свою чинність.
Я хочу наголосити також на тому, що Міністерство фінансів, зокрема Міністерство інфраструктури, не підтримує даного законопроекту і висловлює ряд застережень і зауважень до нього. Тому фракція "Народного фронту" не буде підтримувати даного законопроекту».
Тобто, принципових заперечень нібито й нема, «це дуже добра ініціатива», є тільки деякі зауваження до тексту. Так чому би не прийняти за основу з подальшим доопрацюванням?
Радикальна партія в особі Андрія Лозового, напроти, наполягала на прийнятті закону: «Я хотів би спитати в колег по коаліції, а чи не соромно вам буде не голосувати за законопроект, який ми передбачили в Коаліційній угоді? Чи для вас Коаліційна угода – це пустий папірець?
Ми всі знаємо, що малий і середній бізнес – це хребет держави, це хребет економіки, без нього держава загнеться. Сьогодні малому і середньому бізнесу і так важко: менту – дай, пожежнику – дай, інспекції кожній – дай. Їх тільки доять, ніхто не дає їм заробляти, ніхто не дає їм створювати робочі місця, держава ніяк їм не допомагає, то хай принаймні не заважають. Хай принаймні не заважають тим людям, які годують свої сім'ї, які створюють хоч трішечки робочі місця, в той час коли безробіття гнобить країну не менше, ніж війна.
І тому ми зобов'язані виконувати слово, виконувати Коаліційну угоду. І ми повинні зменшити тиск на малий і середній бізнес. Цим законом, якщо ми, дай Боже, проголосуємо, ми змусимо Мінекономіки діяти в інтересах малих підприємців, а не в інтересах олігархів».
Не буду наводити цитати всіх інших ораторів, лише зазначу, що були виступи і за і проти. А наприкінці дебатів Віктор Галасюк проголосив таке:
"Шановні колеги, зараз голосуванням або неголосуванням за цей законопроект ви покажете своє відношення до малого і середнього бізнесу. Ви покажете, на чиєму ви боці, ви покажете, чи реально ми з вами спільно за боротьбу з корупцією, за спрощення регуляторних і бюрократичних процедур, за ліквідацію цієї корумпованої гідри, чи може хтось за те, щоб дерегуляція відбувалася абстрактно, тільки в розмовах, інтерв'ю, у виступах і тягнулася роками. Тому зараз момент істини щодо того, чи буде зменшений податковий і регуляторний тиск на підприємців, чи він залишиться таким, як є".
Що ж, результати голосування показали на чийому боці більшість складу ВР. І не тільки це. Не погодившись навіть направити законопроект на доопрацювання, парламент показав, що не має настрою на революційні зміни в країні. Ще звертає на себе увагу той факт, що більшість опонентів (154 народних обранці) не наважились виступити проти, а заховались в тінь, відмовившись від голосування або шляхом його ігнорування (102), або натиснувши кнопку "утримався" (52). От таке "перезавантаження" влади ми отримали.
У матеріалі "Хто з нардепів провалив революцію з дерегуляції" можна подивитись повний перелік депутатів, які не підтримали законопроект.
Що втрачено
Як сказано у пояснювальній записці до проекту, його прийняття мало на меті «заміну існуючої сьогодні корупційної регуляторної системи на систему забезпечення державою безпеки товарів і послуг, які виробляються та/або продаються в Україні. Зміна регуляторної системи унеможливить прояви корупції, сприятиме створенню умов для розвитку підприємництва в Україні та одночасно захистить споживачів».
На що сподіваюсь
Сподіваюсь, що втрачено тільки час – декілька місяців. Що автори законопроекту доопрацюють його, знайдуть нових прихильників реформ та спосіб знов ініціювати його затвердження.