Церемонія відкриття знову відбулась в одеській Опері. Два роки поспіль через фінансові проблеми фестиваль відмовлявся від цього майданчика.
Цього року червона доріжка привела до центру міста і акторів, і політиків. Традиційно глядачі попри шалену спеку були змушені вислухати промови усіх очільників міста, області та фестивалю.
Міхеіл Саакашвілі назвав себе героєм серіалу «Ліквідація». Як і минулого року голову одеської ОДА зустріла оплесками, які, утім, перебивалися свистом. Минулого року захоплених голосів було значно більше. «В Одесі не можна довго залишатися зіркою», - заявив Саакашвілі.
На відміну від нього мер міста Геннадій Труханов та голова Одеської обласної ради Анатолій Урбанський кіношних паралелей не проводили, проте декілька разів наголосили, що є корінними одеситами.
На щастя, вдалось прикрасити церемонію відкриття співачці Джамалі, яка представила свою версію легендарної арії Summertime.
Проте головним на фестивалі є не політики, а кіно.
За 8 днів 114 фільмів з 36 країн конкурсних і спеціальних програм переглянуть, як сподіваються організатори, понад 120 тис. глядачів. Заявки на фестиваль надіслали 864 режисера з 75 країн. До міжнародного конкурсу відібрали 12 фільмів, до національного - 5 повнометражних та 21 короткометражний.
ZAXID.NET з усього фестивального розмаїття спробував обрати десять фільмів, які не можна оминути увагою в жодному випадку.
«Маргарита»
Фільм-відкриття. Реж.: Ксав’є Джианолі
1921 р. Неподалік Парижа, як і щороку, у палаці Маргарити Дюмон збираються шанувальники музики. Маргарита має купу грошей та обожнює співати. Співає вона щиро, але абсолютно фальшиво. Ніхто не говорить їй про це до того часу, поки вона не вирішує заспівати у паризькій Опері.
Фільм, що починається як легка французька комедія, родить декілька несподіваних кульбітів. Але, без проблем змінюючи жанри, він не припиняє вражати акторською грою.
«Моя бабуся Фанні Каплан»
Національний конкурс. Реж.: Олена Демьяненко
Один з найбільш очікуваних фільмів фестивалю, який буде боротися за статус найкращого українського фільму цього року.
Режисерка почала знімати картину ще у 2013 році. Зйомки відбувались у Києві та Одесі, проте через брак фінансування декілька разів переривались.
Режисерка намагається відповісти на запитання: чи справді Фанні Каплан стріляла в вождя світового пролетаріату? У ролі Дмитра Ульянова знявся режисер «Племені» Мирослав Слабошпицький. Образ Леніна втілив на екрані Олексій Девотченко, який трагічно загинув у листопаді 2014 року. Роль Фанні каплан зіграла Катерина Молчанова.
«Varta1, Львів, Україна»
Національний конкурс. Реж.: Юрій Грицина
Найбільш незвичний документальний фільм про події Євромайдану. Спроба реконструкції атмосфери і реакцій, коли у Львові після Ночі Гніву активісти перебрали на себе функцію правоохоронців. Фільм використовує записи радіопереговорів автомобільних патрулів активістів, щоб поставити кілька запитань про природу революції. Картинка і звук тут цілковито суперечать один одного. Фільм отримав відзнаку Docudays UA.
Національний конкурс короткого метра
Звичайно, складно говорити про кожну із 21 стрічки, які опинилися у конкурсі. Проте важливим є наголосити, що усі три переможці конкурсу кінопроектів, який відбувався у Львові минулого року, реалізували свої задуми та потрапили до конкурсу.
Також у програмі – дебютний фільм екс-басисти «Океану Ельзи» Юрія Хусточки (фільм, знятий ним з Микитою Кравцовим) тощо.
«Гніздо горлиці»
Міжнародний та національний конкурс. Реж.: Тарас Ткаченко
Цей фільм також почали знімати у 213 році. Фільм розповість історію українки, яка вирушила на заробітки до Італії.
Нагадаємо, що Тарас Ткаченко відмовився брати участь в конкурсі Московського міжнародного кінофестивалю, тож в Одесі відбудеться світова прем’єра картини.
У цьому фільмі зіграв свою останню роль Віталій Линецький. Знятися встиг лише у половині сцен. Коли він загинув, зйомки призупинились, бо довелось переписати майже весь сценарій.
«Дочки дансингу»
Міжнародний конкурс. Реж.: Агнєшка Смочінська
Вперше у конкурсі фестивалю покажуть мюзикл. Суміш хоррора та музичного фільму у 2016 році отримала спеціальний приз журі на найпрестижнішому фестивалі незалежного кіно «Санденс». Режисерка Агнєшка Смочінська з цим фільмом дебютувала у великому кіно і відразу потрапила до списку «10 жінок-режисерів, чиї фільми варто дивитися» за версією журналу Variety.
Фільм є вільним трактуванням казки Андерсена про русалоньку, історія, яка опинилась у варшавській тусовці 80-х.
«Незаконнороджене»
Міжнародний конкурс. Реж.: Адріан Сітару.
Драма про кохання між братом і сестрою. Проте цікавий фільм є не завдяки сюжету, а через те, що Сітару – один із представників нової румунської хвилі, проет він є менш відомим від своїх титулованих співвітчизників.
«Рідні»
Спеціальні покази. Реж.: Віталій Манський
Львів, Одеса, Донбас, Крим – географія зйомок нового документального фільму Віталія Манського. Режисер розповідає про рідних та друзів, яких розділила війна.
Свого часу Росія відмовилась фінансувати цю картину, попри те, що Мінкульт РФ мав такі забов’язання перед режисером. Проте Манському вдолося завершити роботу.
«Море у вогні»
Фестиваль фестивалів. Реж.: Джанфоранко Розі.
І, на завершення, картини-переможці найбільших та найпрестижніших фестивалів.
«Море у вогні» - володар «Золотого ведмедя» Берлінале.
Самуеле - дванадцять, і він живе на острові у Середземному морі. Але його дім не такий, як усі інші острови. Роками він був притулком для людей, що намагалися перебратися з Африки у надто маленьких та старезних човнах. Острів Лампедуза перетворився на символ переселення біженців до Європи, їх надій, втрат та доль тисяч емігрантів.
«Я, Даніель Блек»
Фестиваль фестивалів. Реж.: Кен Лоуч
Як завжди у Лоуча маленька людина та її драми опиняються у центрі уваги. Після інфаркту столяр із Ньюкасла шукає роботу. У центрі зайнятості він знайомиться із мамою-одиначкою, яка не може звести кінці з кінцями.
Картина великою мірою побудована на грі чудових британських акторів Дейва Джонса і Хейлі Сквайрс. Проте соціальна складова у Лоуча традиційно доповнена кінематографічною достовірністю та надзвичайно художньою цілісністю, а виконавці головних ролей стали фаворитами у боротьбі за акторські нагороди.
Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» у Каннах і хоч таке рішення журі критики назвали суперечливим, подивитись фільм-переможець вартує.