Україна настільки колоритна і розмаїта, що ледь не кожне село має свої великодні традиції. Тільки на Львівщині можна списувати томи, що ж кладуть до пасхального кошика різні регіони.
У селі Тучне Перемишлянського району 91-річна Катерина Змисла, найстарша жінка у селі, досі пам’ятає усі великодні традиції. Навіть тоді, коли фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини, жінка тихцем дотримувалася обрядів. Щоправда, сьогодні страв до кошика вона не готує, проте підказує молодшим.
«Кладуть паску, плесканку, три ребра святять, печінку і масло», ― перелічує продукти в кошику пані Катерина.
Тепер страви на Великдень готує її донька Марія. М'ясне в їхній сім’ї і селі готують самостійно. Кажуть, все має бути домашнім, аби велася господарка.
«Заріжуть свиню, або теля, м'ясо відділяють на шпондер і на шинку, вирізують ті полядвиці, а потім натираємо сіллю і перцем. Воно трохи постоїть і потім в’яжемо ниткою», ― ділиться рецептом жінка.
Коптять ковбасу і шинку у бочці. Для того аби вони були рум’яні, дрова мають бути із вишні або бука. Як тут кажуть, шпондер, полядвицю і шинку насиляють на гачки і підвішують. У бочці м’ясне готується більше шести годин.
«Ну готове воно, коли зарум’яниться, томи вже знаємо і забираємо сіль з неї. Так виходить, і тоді ми забираємо», ― втаємничує в процес пані Марія.
А вже тоді ковбаси-шинки складають у кошик. Окрім них, в селі Тучному до кошика кладуть ще й сирну плесканку.
«З чого робили: відігрівали молоко квасне, тоді яйці били і цукру давали, і цинамону. То все виминали і тоді то ставили в дух на трошки, як то в п’єцу спечеться хліб», ― розповідає Катерина Змисла.
А ще кладуть хрін, аби бути здоровим весь рік, масло, інколи мед, обов’язково писанки, а ще мак.
«Для того мак святять, щоб на Вознесіння всипти по коровах свяченим маком і по розі дверей, де худоба стоїть в стайні, аби чарівниця не заходила і не шкодила худобі», ― згадує Катерина Змисла.
У Тучному кошики на посвяту несуть лише в неділю. І обов’язково дякують священику за благословення гаївкою.