У Львові триває Тиждень скульптури. П’ятий рік поспіль фестиваль захоплює міський простір, і не тільки міський. І вже не вперше головна виставка відбувається в машинній залі Львівської політехніки. Цей простір відкриває для мистецтва нові можливості та знайомить відвідувачів із незвичною локацією.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Тема цьогорічного фестивалю – «Приховане». Насамперед це сама машинна зала – місце, відоме у вузьких колах, але зазвичай недоступне широкій аудиторії. Прихованим може бути й мистецтво, яке зберігається в музейних фондах і приватних колекціях. Прихованим залишається і творчий процес, адже не завжди можна пояснити, як виникає художній задум. Мистецтво допомагає нам краще зрозуміти власне сприйняття. Ми намагаємося розшифрувати задум художника, шукаємо зв’язки, інтерпретуємо побачене й відкриваємо нові значення.
«Минулого року я як куратор обирав фокусну тему Тижня. Спершу думав про те, щоб показати мистецтво, яке зберігається в музейних фондах і приватних колекціях. Однак безпекова ситуація загострилася, тому я вирішив змінити підхід. Цього разу приховане варто шукати не лише в самих творах, а й в ідеї, що стоять за ними», – розповідає куратор фестивалю Павло Гудімов.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleМи хочемо постійно бачити сучасне мистецтво, проте у Львові досі немає музею, який міг би забезпечити його постійну присутність у культурному просторі міста. Тож воно залишається прихованим від широкої аудиторії. Так само прихованою залишається і сама творчість, механізми якої не завжди можна пояснити чи раціонально осягнути. Є приховане й у нашому сприйнятті. Мистецтво стає своєрідним ключем до розуміння себе. Ми інтерпретуємо побачене, захоплюємося, роздумуємо над тим, що хотів сказати художник, і водночас досліджуємо власну реакцію на його роботу.
Саме п’ятий Львівський тиждень скульптури виявився найвідвідуванішим. Завдяки співпраці з Департаментом освіти і культури подію відвідало ще й надзвичайно багато школярів. Тільки за перший тиждень провели екскурсії для 52 класів львівських шкіл. Для проведення фестивалю доклалися чимало інституцій та меценатів.
На кониках — далі
Виставка розпочинається з двох коників Богдана Кухарського. Роботи не мають назв. Вони нагадують декоративні іграшки, проте для їх створення художник використав найрізноманітніші предмети: знайдений шматок поручня та колодки для дитячого й дорослого взуття. Голови й хвости він виготовив із кераміки, після чого зібрав усі елементи докупи. Тут можна згадати дадаїстів, авангардистів, які використовували провокацію, гру та перформанс. Саме слово «дада» асоціюється з іграшковим коником.
Сергій Радько представляє роботу «Свічка». Художник закінчив Львівську академію мистецтв, де вивчав живопис у Євгена Лисика. Сьогодні він активно працює зі скульптурою та художнім об’єктом, зокрема з керамікою, яку випалює у дров’яних печах. «Свічка» створена спеціально для цієї виставки. Голова скульптури трохи нахилена вниз, а за автентичною мискою автор щось приховує. Так Сергій Радько іронічно обігрує тему цьогорічного фестивалю «Приховане».
Поруч розташована «Історія» Володимира Семківа. Перед нами велика дерев’яна скульптура, яка нагадує рельєф. Зображені чоловічі тіла без голів, обпалені у верхній частині, ніби рухаються одне назустріч одному. У їхніх позах відчувається агресія та напруження. Назва роботи відсилає до історії, яка складається з воєн, суперечок і конфліктів. Імовірно, саме на це й звертає увагу автор. Цікаво, що основу скульптури він виготовив зі старої дубової балки. Володимир Семків часто працює зі знайденими матеріалами, інтегруючи їх у свої твори.
Однією з акцентних робіт цього простору стала «Піраміда Маслоу» Олега Коваля, який уперше бере участь у Львівському тижні скульптури. За задумом автора, скульптура відсилає до відомої моделі людських потреб. Однак художник пропонує власну інтерпретацію: фрагменти торсів складаються у звичайну геометричну піраміду. Так виникає постмодерна гра з відомою концепцією, яку автор переводить із площини психологічної теорії у фізичну форму.
Художниця з Одеси Франсуаза Оз створила для Львівського тижня скульптури чотири роботи, об’єднані темою «Приховані погляди, які насправді бачать усе». Її персонажі затуляють очі руками, проте цей жест не означає, що вони перестають сприймати навколишній світ. Навпаки, він пропонує замислитися над тим, як ми бачимо, відчуваємо й усвідомлюємо те, що відбувається довкола.
Між скульптурами постійно нагадує про себе й сама машинна зала. Один із найдавніших її експонатів – дизельний двигун – стоїть тут від 1925 року. Це надзвичайно красива інженерна конструкція. Попри свої значні розміри, двигун має порівняно невелику потужність – лише 35 кінських сил.
Рослини, кістки й дивовижні організми
Раптом посеред машинної зали ми опиняємося серед рослин. Як вони тут проросли? Спочатку в уяві, а потім у руках Богдана Кухарського, якого ми вже знаємо за кониками на початку виставки. Цього року художник представив велику виставку у львівському скансені, також присвячену фантазійним рослинам. Він створює їх із кераміки у своїй майстерні, надаючи їм незвичних форм.
«Дубовий стіл, на якому розміщені роботи, ми знайшли безпосередньо в машинній залі. Можливо, він навіть старший за саму будівлю. Ми вирішили використати його в експозиції, адже він є самостійним виразним об’єктом і водночас слугує подіумом для скульптур», – розповідає Павло Гудімов.
Поруч представлені дещо моторошні об’єкти художниці Kinder Album. Вона розпочала серію Limbs & Bones у 2022 році й продовжує працювати над нею донині. У центрі уваги опиняються кістки, з яких проростають рослини, з’являються квіти та різноманітні комахи. Працюючи з керамікою, авторка створює химерні форми, у яких органічне й неживе поєднуються в нові, незвичні організми.
«Машинна зала має три рівні. Ми перебуваємо на першому, під нами розташований підвал із машинами, а над нами є антресоль, де також представлено експонати. Особливості цього простору підказали рішення для розміщення птахів студії, одним з ініціаторів створення якої є Валерій Кузнєцов із Дніпра. Саме він запропонував підвісити їх у залі. Оглянувши простір, я подумав, що цікавіше буде розмістити птахів нижче. Ми підсвітили їх, завдяки чому вони отримали виразну просторову нішу», – додає Павло Гудімов.
Ці роботи продовжують проєкт «Полетіли», який Валерій Кузнєцов представив ще 2014 року в «Я Галереї» у Дніпрі. Його основна тема — міграція. Цього разу птахи створені з відходів гумової промисловості, тому проєкт також порушує питання повторного використання матеріалів і перероблення відходів.
Конфлікти, пам’ять і метафори влади
Проходячи машинною залою, ви можете навіть не звернути уваги на скульптуру Олексія Конюшенка. Перед нами дві бетонні колони, які, здається, мали б щось підтримувати в цій залі. Однак це самостійний художній об’єкт. На авторську концепцію вказує лише одна деталь: керамічне яблуко, затиснуте між колонами. Робота називається «Заблоковані». Вона розповідає про конфлікти, які виникають між людьми й заважають їм ставати ближчими одне до одного. Водночас яблуко може викликати асоціації з біблійною історією Адама та Єви.
Ще дві скульптури Володимира Семківа звертаються до теми влади та її метафор. Це «Вінець творіння» та «Імператор». Імператор не має обличчя, а вінець творіння позбавлений голови. Ми бачимо корону й статевий орган, проте не бачимо найважливішого органа, який відповідає за мислення. Такі образи спонукають поміркувати над природою влади та її символами.
Кераміка та жіночі образи
Яна Петрова вперше бере участь у Львівському тижні скульптури й одразу представляє чотири роботи. Дві стилізовані жіночі фігури належать до серії «Квітка». Також художниця показує скульптуру матері з дітьми. Її манера вирізняється експресивністю. Як і Сергій Радько, авторка випалює кераміку на дровах, тому результат буває непередбачуваним. Під час випалу виникають різні відтінки та варіанти покриття, які надають кожній роботі особливого характеру.
Однією з акцентних скульптур виставки є робота Яни Петрової «Пірнає». У ній фізичне занурення стає метафорою внутрішнього досвіду. Це пірнання в себе, відкриття нових горизонтів і дослідження власних глибин.
Від міфології до пірнання в себе
Цього року в Стрийському парку встановили скульптуру Ярослава Мотики «Викрадення Європи». На жаль, уже через рік після того, як ми попрощалися з автором.
Партнер проєкту Культура – blago – технологічна компанія, яка створює середовище для комплексно якісного життя в місті. Компанія працює з усіма сферами міського середовища і через технології робить міста сучасними, комфортними та зручними для життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!
На виставці представлено своєрідну передісторію цієї роботи. Це велика скульптура, створена з цілісного шматка базальту. Саме в ній Ярослав Мотика вперше звернувся до теми викрадення Європи. Ця робота суттєво відрізняється від скульптури, яку ми бачимо у Стрийському парку. Тут автор працює з природною формою каменю, позначаючи фігури лініями. Можна розрізнити бика та Європу, яка сидить на його спині. Ця робота демонструє, наскільки різноманітними були творчі пошуки автора.
Міфологічну лінію продовжує Євген Баль. Художник переважно працює з театральними практиками, але цього року вперше долучився до Львівського тижня скульптури. Тож тепер можемо говорити про нього і як про одеського скульптора. У двох роботах автор звертається до сюжетів Юдит і Сісери. Для створення жіночої постаті він використав старовинну дерев’яну балку, ймовірно, модринову. Природні сучки опинилися саме в тих місцях, де вони доповнюють форму фігури, а розмір балки дозволив створити велику постать. В іншій роботі автор використав велику кількість цвяхів, які забив у голову ворога. Завдяки цьому матеріал стає важливою частиною образу й підсилює його виразність.
Те, що можна не помітити
На виставці «Приховане» представлено багато скульптур, але разом із ними можна побачити й механізми, які є частиною самої машинної зали. Один із таких об’єктів – двигун турбореактивного літака МіГ-15 у розрізі. Цей простір пропонує постійно перемикати увагу. Спочатку дивишся на скульптуру, потім помічаєш машину, повертаєшся до художнього об’єкта й знову відкриваєш щось приховане. Саме так тема виставки розкривається не лише через мистецькі роботи, а й через саму будівлю та її вміст.
Фото надані Львівським тижнем скульптури