Останнім часом в українському суспільстві дуже багато говорять про реалії бізнесу, в яких йому доводиться працювати і сплачувати податки. Це спричинено двома факторами: планованою податковою реформою і поверненням довоєнного оподаткування та відновленням податкових перевірок. Спробую і я висловити кілька своїх думок на ці дві теми.
Розпочну з відновлення перевірок податковою службою субʼєктів господарювання. Про них нещодавно багато говорили і деякі політичні сили навіть влаштовували цілі інформаційні кампанії, але потім трохи призабули через появу інших інфоприводів. Але я все ж таки хотів би відновити цю дискусію без перекручувань і маніпуляцій.
Отже, податкові перевірки – це не добре, але й не погано. Це нормально, тому що держава встановлює правила гри для платників податків і тих, хто їх повинен контролювати. Адже однією з основних функцій менеджменту є безпосередній контроль, відповідно держава повинна пильнувати як цей контроль здійснюється. Контроль повинен бути за всіма субʼєктами господаруювання і не може бути так, що ми когось перевіряємо, а когось не перевіряємо. Ми будуємо правову державу, де всі, хто платить податки, повинні бути рівними перед законом – у нас не може бути рівних і рівніших. В Україні всі мають бути відповідальними.
Так, ми усвідомлюємо існування проблеми із самими виконавцями цих перевірок. Ми чуємо і сприймаємо голос бізнесу, який висловлює свої побоювання, що через те, що довший час цих перевірок не було, то зараз деякі представники контролюючих органів можуть зірватися з ланцюга і почнуть перевіряти всіх підряд. У відповідь на такі висловлювання, хочу наголосити на двох речах. Перше, ми чудово розуміємо і бачимо наскільки багато є хорошого білого бізнесу, який не лише сумлінно сплачує податки, але й платить своїм працівникам достойну білу заробітну плату (я про це все писав у своєму попередньому блозі). Повірте, до такого бізнесу ніхто не буде мати якихось зауважень. Але ми також бачимо і інших представників бізнесу, які усілякими шляхами і методами намагаються мінімізувати сплату податків. Наша аналітика показує, що в нас сплата податків і офіційна зайнятість надалі перебувають в тіні, і ми будемо робити все можливе, щоб таких бізнесменів виводити з цієї тіні. Для цього держава пропонує різні розвиткові програми для бізнесу: програма кредитування «5-7-9», програма «єРобота», величезна кількість різноманітних грантових програм і навіть наша обласна підтримка. Цими всіма фінансовими механізмами держава мотивує бізнес виходити з тіні і працювати в білу, бо тільки підприємці, які працюють прозоро, можуть скористатись цими програмами.
Але самими мотиваційними механізмами держава не подолає тіньовий сектор економіки. Держава мусить застосовувати і каральні методи до тих, хто не хоче працювати по-білому, тому перевірки мусять повернутися. Але тут я мушу наголосити на другому важливому аспекті своєї діяльності. Ми, як представники обласної влади, будемо постійно координувати роботу контролюючих структур, щоби не було перегинів і щоби вони шукали проблеми лише там, де ці проблеми дійсно є. Це безпосередньо моя зона відповідальності і я буду рекомендувати керівництву Львівської ОВА жорстко реагувати на усі сигнали про можливі зловживання під час перевірок.
Зараз Львівщина виконує роль опорного тилового регіону і наша головна роль полягає в тому, що ми повинні збирати податки, щоб потім за ці кошти держава могла забезпечувати наші Збройні Сили усім необхідним. Без цього сподіватись на належне забезпечення оборони та національної безпеки ми не можемо. Так, ми вдячні світовій спільноті за підтримку, в тому числі і фінансову, але ми всі повинні усвідомити, що саме від наших податків буде залежати наше успішне майбутнє. Ми не можемо дозволити несумлінним платникам податків все списувати на війну. Навпаки, саме через те, що у нас зараз війна, всі повинні робити все можливе і неможливе, щоб ця війна чимшвидше завершилась.
Так, ви можете справедливо запелювати мені, що для чого платити податки, якщо потім представники влади оголошують якісь незрозумілі тендери, які взагалі не відповідають вимогам воєнного часу. Свої думки щодо того, як правильно витрачати бюджетні кошти, я висловлю вже в наступному своєму блозі.
Як підсумок до першої частини свого блогу (про відновлення перевірок): ми в обласній військовій адміністрації усвідомлюємо, що оця контрольна робота не завжди буває правильно поставлена, тому наша основна місія – запобігти зловживанням і настільки, наскільки ми можемо в межах своїх повноважень, забезпечити справедливість цього процесу. І тут нам буде потрібна підтримка асоціацій, які об'єднують бізнес, бо їхній голос представники бізнесу чують і до нього прислухаються.
А тепер кілька слів про реформу «10-10-10». Про неї знову декілька тижнів тому почали активно говорити. Головна ідея цієї реформи – це зниження до рівня 10% трьох ключових складових системи оподаткування в Україні. Мова йде про податок на прибуток, який сьогодні становить 18%, податок на доходи фізичних осіб – так само 18%, і податок на додану вартість – 20%. Також, в рамках цієї реформи, розглядається варіант зміни податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал, за якого оподатковується не позитивна різниця між витратами та доходами підприємств, а сума, яку власник бізнесу виводить із внутрішнього обороту компанії в якості дивідендів.
Загалом те, що держава зараз активно працює над реформою системи оподаткування – це добре. І реформи – це правильно, особливо, якщо вони скеровані на оптимізацію і легалізацію такої важливої галузі економіки, як податкова система. Але давайте не забувати, що за кожною хорошою реформою може стояти поганий виконавець, а це в свою чергу може не лише не покращити стан справ, а навпаки – його погіршити. Та й не завжди зменшення ставок оподаткування прямо пропорційне з детінізацією сплати податків.
Потрібно відверто сказати, що українська податкова система, особливо в частині спрощеного оподаткування ФОПів, це, напевно, одне із кращих рішень, які були прийняті за роки незалежності. Ці три ключові податки, про які йдеться у реформі «10-10-10», надзвичайно важливі для бюджетів усіх рівнів, а їхні теперішні ставки в порівнянні з країнами Європейського Союзу трохи вищі. Але працездатність податкової системи не напряму залежить від ставки податку, а від того, наскільки чітко виписані техніко-юридичні норми їх нарахування та сплати і наскільки можливо обійти той чи інший податок. Я, мабуть, не відкрию ні для кого жодної таємниці, але в Україні всі фінансисти знають, як можна обійти або мінімізувати нарахування податку на прибуток підприємств. А якщо згадати про проблеми з ПДВ і його поверненням, то можна окремий блог по цьому написати. Більше того, мені як директору департаменту економіки деколи дуже складно пояснити іноземцям, які хочуть інвестувати свої кошти у Львівщину, що таке «повернути ПДВ».
Я веду це до того, що самим зниженням ставок податків проблему ми не вирішимо. І ми знову повертаємось до проблеми виконавців цієї реформи – податкової та митниці, які чи не найбільше відповідають за належне наповнення бюджетів усіх рівнів. Наголошу ще раз, навіть якщо в Україні буде запроваджена ідеальна податкова система, але не будуть перезавантажені підходи цих органів і окремі процедури, то в принципі будь-яка реформа піде під хвіст.
Реформа «10-10-10» також передбачає два важливих моменти. Перший, це збільшення ставки військового збору від 1,5% до 3%. Другий, це повна відмова від всіх податкових пільг та знижених ставок оподаткування і посилення відповідальності за податкові зловживання та махінації. Тут потрібно закцентувати увагу на тому, що податкова служба зможе отримувати доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках, а це, на думку ініціаторів реформи, допоможе запобігти приховуванню прибутків та ухиленню від сплати податків. Ризики, які ми можемо отримати через такі нововведення очевидні і я на них наголошував у цьому блозі неодноразово. Ми повинні працювати не лише над зміною ставок оподаткування, але й на кардинальних змінах підходів до роботи наших контролюючих органів.
Які ж переваги і недоліки цієї реформи бачу я? Якщо ми говоримо про зменшення ставок трьох найбільших податків, то першою і найголовнішою перевагою цієї реформи є виведення з тіні значних обсягів економіки. За різними оцінками у нас в Україні щонайменше 40% економіки перебуває в тіні. Зниження податків повинно призвести до збільшення самої бази оподаткування, тобто збільшення кількості платників податків, які почнуть їх сплачувати через спрощення податкової системи та усунення з неї різноманітних шахрайських схем. Зменшення податків дасть можливість бізнесу збільшити кількість обігових коштів, а це у свою чергу покращить фінансовий стан підприємств і дасть можливість збільшити заробітну платню або перескерувати ці гроші на інвестиції в саме підприємство. Зменшення ставки ПДВ в першу чергу відчують пересічні мешканці, адже вони банально побачать зменшення вартості продуктів харчування та інших товарів ужитку, оскільки, як відомо, ПДВ сплачується саме покупцем.
Більше того, якщо ми врешті решт не почнемо оптимізовувати нашу податкову систему, то рано чи пізно ми зіткнемось із проблемою дефіциту бюджету, а дефіцит бюджету потягне за собою затримки із фінансуванням соціальних виплат, скорочення робочих місць в бюджетній сфері та зростання безробіття чи скорочення компенсаційних витрат. А в таких фінансових умовах нам навряд чи хтось із партнерів захоче допомагати. Тому зменшення податкового тиску має збільшити притік інвестицій в нашу державу.