У Львівській опері, попри карантинні обмеження, готуються до прем’єри – 20 та 27 вересня на сцені театру буде представлений балет «Створення світу» Андрія Петрова. Постановку балету, який був репертуарі театру з 1972 року і кілька разів поновлювався, цього разу присвячують 90-річчю з дня народження художника-постановника Євгена Лисика (1930-1991). Саме з його оригінальними декораціями, що входять до Золотого фонду театру, відбудеться новітня прем’єра.
Ім’я Лисика майже невідоме сучасному глядачеві театру, хоча дослідники прирівнюють його талант з Пабло Пікассо та Ренато Гуттузо.
«Своїм мистецтвом він захоплював сучасників, його часто називали шістдесятником, адже його письмо абсолютно відрізнялося від соцреалістичних полотен інших театрів. Сьогодні Лисик – актуальний, сьогодні Лисик – сучасний», – зауважив генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун.
Балет «Створення світу» яскраво відображає творчий метод художника: мазками пензля художник Євген Лисик водночас виявляв глибинний філософський зміст твору, а з іншого боку закладений ним підтекст, глядачі відчитували «між рядками». Адже попри тотальну цензуру, гумористичний зміст і навіть викривальний жартівливий ефект, цей балет на Львівській сцені отримав неочікуване концептуальне втілення, яке вразило самого композитора і сучасників.
Комікс про створення світу чи роздум про долю людства
В основі сюжету цього балету – малюнки французького графіка-карикатуриста Жана Еффеля. Автор сатиричних та політичних карикатур, він створив також популярний цикл на біблійну тематику – близько п’яти тисяч малюнків об’єднав під загальною назвою «Створення світу». Беручи за основу почерговість подій Старого Завіту, художник крізь призму гумору створює комікс, де головними персонажами є Бог, Янголи, Сатана, Адам і Єва. В СРСР комікс Еффеля отримав кілька перевидань. Таке дотепне та легковажне змалювання біблійних історій було прийнятним для радянської ідеології, адже вважалося, що у Еффеля сміх використовувався як засіб боротьби з релігією. Таким чином балет, за начебто біблійним сюжетом, а насправді з веселими і неглибокими персонажами, зміг постати на радянській сцені.
Постановка балету «Створення світу» Андрія Петрова на сцені Львівського академічного театру опери та балету (на той час – імені Івана Франка), відбулася вперше серед інших театрів України, а саме – 30 липня 1972 року. Перша постановка творилася у співпраці хореографа Михайла Заславського, диригента Семена Арбіта та сценографа Євгена Лисика. При чому видозміна основної концепції вистави належала саме Лисику: він одразу відмовився від комедійного аспекту балету, розгортаючи перед глядачем величну картину створення світу та її філософського узагальнення – становлення, випробовування людства і питання про його подальшу долю.
Вже перше зображення Землі, втілене на величезному полотні-декорації – це крихітна планета, покрита польовими квітами, ніжно огорнута крилами ластівок та метеликів, що постає в своїй первозданній красі над безоднею Всесвіту. Це – зерно життя, якому потрібно прорости всупереч гріхам та спокусам, пройти кола пекла (що детально змальовані на сценографічних полотнах вистави) і пізнати цей світ. У фіналі Земля-матір сходить бліда і пустельна наче місяць із дитиною-людством у міцних обіймах. Колосальні враження, які справляли декорації Євгена Лисика на глядачів та його ідеї у трактуванні цього твору (які безумовно вплинули і на диригента та балетмейстера – адже Лисик виступив навіть редактором лібрето) описує товариш Євгена Лисика й відомий львівський митець Любомир Медвідь:
«Матір Лисика притискає до себе найдорожчий скарб із невтішною, безмежною тривогою, непогамованим розпачем. Вона жахається, оскільки бачить навколо надмір сміття, шлаків, ницості, безтямства, озлоблення, не гідних її материнської жертовності. Жартівлива й чисто естетична парабола “Створення світу” Петрова-Еффеля по волі Лисика отримує тривожний, грізний і трагічний сигнал».
Глядач моментально вловлював схожість й узагальнення зображення Землі-матері й лику Богородиці, що притискає до себе найцінніше – немовля, що приречене на страждання. Увесь біль та розпач Матері, яка передбачає катастрофу – виражений лише у погляді її очей, який, за спогадами очевидців, Лисик створював із величезною напругою.
Художник Тадей Риндзак пригадував: «Лисик буквально з пензлем “кидався” на полотно, десятки разів перероблюючи, в несамовитому прагненні досягти такого погляду очей, щоб він міг пронизувати божественним променем тисячі сердець».
Над балетом «Створення світу» Лисик працював не лише у Львові. У 1976 році, через 4 роки після прем’єри у Львівській опері, художник створював декорації цього балету для Державного академічного «Большого» театру опери та балету у Мінську (Білорусь). Сцена Мінського театру, що відзначається винятковими розмірами та глибиною, особливо приваблювала художника. Тут він співпрацював над постановкою з відомим балетмейстером Валентином Єлізар’євим. Балет досі залишається в репертуарі Мінського театру.
Збереження творчості Євгена Лисика
Поновлення балету «Створення світу» на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької у 2020 році із оригінальними декораціями Євгена Лисика приурочене до 90-ліття з дня народження художника. Та це не єдина ініціатива Львівської Національної Опери по вшануванню творчості митця.
Лисик не раз із сумом казав: «Оглядаючись назад, я відчував себе і свою творчість якимсь міфом – багато декорацій безповоротно загинули, зроблене наче йде в пісок». Надзвичайно важливими є збереження, реставрація та експонування робіт художника. Не один рік піднімається питання важливості створення музею Євгена Лисика, де б виставкова площа могла вмістити його полотна величезних розмірів.
На теперішній час готується до друку 3-томне видання із фотографіями декорацій вистав, малюнками художника та ескізами костюмів. Для цього видання на сцені Львівської Національної Опери спеціально відбувалася кількаденна фотофіксація в художньому освітлені більше 40 сценічних полотен Євгена Лисика.
В театрі також планується створення арт-простору, присвяченого Лисикові, та поновлення окремих вистав з його декораціями, зокрема, балету «Лускунчик» Петра Чайковського та опери «Золотий обруч» Бориса Лятошинського.
Фото: Олександр Новіцький, Олена Храмова