Ім’я молодого українського диригента Артема Лонгінова привернуло увагу декілька років тому. За ініціативи диригентки Оксани Линів та київського композитора Тараса Ященка, який за життя активно популяризував українську музику, у Мюнхені був створений оркестр «Україна». Після переїзду Оксани Линів до Грацу диригентом оркестру став Артем Лонгінов.
Цього року успішно відбувся концерт оркестру «Україна» у залі Карла Орфа. В концерті звучали твори Володимира Скуратовського, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова, Бориса Лятошинського, Тараса Ященка.
Коло діяльності Артема Лонгінова не обмежується симфонічними концертами. Диригент відіграє важливу роль у знаменитому міжнародному оперному фестивалі у Гайденгаймі.
Артем Лонгінов
У програмі Гайденгаймського фестивалю на 2019 рік – дві опери «Пікова дама» Петра Чайковського та «Ернані» Джузеппе Верді. Артем Лонгінов задіяний у постановці «Пікової дами» як асистент інтенданта фестивалю та головного диригента Маркуса Боша. Український диригент Артем Лонгінов стоятиме за пультом фестивального оркестру 25 липня 2019 року.
Напередодні події відбулася наша зустріч у Гайденгаймі. Артем Лонгінов поділився своїм творчім досвідом, мріями і планами на майбутнє.
Артеме, це перша опера, якою ви диригуєте?
Так, це справді для мене перша опера, якою я диригуватиму. Я вже мав досвід роботи зі співаками, працював асистентом в театрі, диригував декілька арій та оперних сцен на концертах та конкурсах, але диригувати цілою виставою буду вперше в житті!
Партитура «Пікової дами» вважається однією з найскладніших у цілому оперному репертуарі. Диригувати нею на німецькому оперному фестивалі –відповідальне завдання. Які відчуття перед виступом?
Так, твір дійсно нелегкий, але я готувався дуже ретельно, та ще й після 6-ти тижнів сценічних репетицій, де я грав усю оперу на фортепіано та диригував, можу з впевненостю сказати, що знаю партитуру напам´ять! До того ж, «Пікова дама» – це одна з моїх улюблених опер. Про такий оперний дебют можна справді мріяти, я неймовірно радий мати таку можливість і вже не можу дочекатися дня вистави!
Ви другий рік поспіль співпрацюєте з оперним фестивалем у Гайденгаймі. Розкажіть, будь ласка, про фестиваль і ваш досвід.
Оперний фестиваль у Гайденгаймі – один з найстаріших у Німеччині, проводиться з 1964 року. Фестиваль є унікальним, враховуючи, що місто має лише 40 тис. мешканців. Бюджет, рівень фестивалю та кількість відвідувачів збільшуються щороку. За гарної погоди вистави та концерти відбуваються на горі у руїнах старовинного замку у неймовірній атмосфері просто неба. Якщо погода не дозволяє, то все відбувається у сучасному Конгресс-Холі, який був побудований, враховуючи усі потреби фестивалю – як акустичні, так і технічні.
За гарної погоди вистави та концерти відбуваються на горі у руїнах старовинного замку
У фестивалі бере участь Чеський Філармонійний хор Брно, який є одним з найкращих у Європі, та два висококласних оркестри – Штутгартський філармонійний оркестр (який цього року грає «Пікову даму») та фестивальний оркестр Cappella Aquileia, який був створений 8 років тому з музикантів з усієї Німеччини.
Як ви отримали нагоду диригувати виставою?
З того часу, як Маркус Бош став професором з диригування у Вищій Школі Музики і театру Мюнхена, студенти отримали постійну можливість протягом двох місяців асистувати йому на фестивалі у Гайденгаймі, тобто проводити репетиції, диригувати, займатися зі співаками. Під час фінальних репетицій з оркестром безпосередньо перед прем’єрою кожен з трьох асистентів отримує приблизно 20-30 хвилин з оркестром і має можливість продиригувати одну зі сцен опери. Потім оркестр колективно вирішує, хто з асистентів найбільш вдало продиригував, та, врешті решт, переможець цього невеличкого «конкурсу» буде диригувати однією виставою.
Звісно, для навчального процесу це безцінний досвід та шанс для подальшого розвитку майбутнього диригента.
Яким є ваше ставлення до режисерської опери? Що нового запропонував німецький режисер Тобіас Гайдер?
Це не є таємницею, що в наші часи для режисерів вже майже не залишилося певних правил та обмежень – зараз на сцені може відбуватися практично все. Особисто я не фанат радикальних постановок, де все перегортають догори ногами і від першоджерела практично нічого не залишається. Тому я радий, що наша постановка хоч і сучасна, але все ж персонажі залишаються тими, кими вони є у Чайковського, історія зберігається та подається так, як це передбачає лібретто.
Не дуже переконливими, на мою думку, є хорові сцени, тут ми маємо красиву картинку, але не вистачає змістовності, а інколи, й логіки. Мені дуже шкода, що була скорочена сцена з дитячим хором на початку першого акту.
Загалом, постановка мені подобається, а деякі сцени з освітленням та яскравими костюмами виглядають вражаюче.
Як відбувалася робота над постановкою на оркестрових репетиціях? Адже робота з оркестром для виконання опери Open Air з природною кулісою середньовічної фортеці потребує інших методів ніж для звучання у розкішному фестивальному залі.
Хочу зазначити, що через те, що фестиваль має у своєму розпорядженні дві різні зали з абсолютно протилежними акустичними пріоритетами, в репетиційна робота вимагає подвійного завантаження. Половина репетицій проводиться Open Air у замку, а решта в Конгрес-Холі. У приміщенні оркестр сидить досить глибоко у оркестровій ямі, тож акустика наближена до умови звичайного оперного театру.
У залі на відкритому повітрі оркестр знаходиться ближче до сцени і сидить набагато вище, що з точки зору акустики однозначно легше і приємніше як для співаків, так і для оркестру, але існує небезпека того, що оркестр буде звучати заголосно. Вирівнювання двої різних балансів в одній постановці – це дійсно непроста робота, але Маркус Бош дуже досвідчений маестро. Він знає, як виправити недоліки і ми йому в цьому допомогаємо.
У Мюнхені ви відомі як диригент оркестру «Україна». Судячи з останнього аншлагу на концерті творів українських композиторів, що відбувся у березні 2019 року у Мюнхенській філармонії, цей оркестр має великий успіх не тільки серед української діаспори. Як це вам вдалося? Хто входить до складу оркестру? Хто фінансує репетиції і концерти?
Концерт пройшов дуже успішно, чому я дуже радію. Його відвідали майже 400 осіб. Зроблено відеозапис. Підготовка та планування усього проекту тривали цілих півтора роки – починаючи з пошуку спонсорів та концертної зали, збору музикантів до створення афіш, реклами та безпосередньо репетиційного процесу.
Чесно кажучи, сама підготовка та організація коштували мені навіть більше зусиль та часу, ніж безпосередньо музична складова, проведення репетицій та самого концерту. Незважаючи на всі складнощі та непередбачені ситуації, цей концерт став для мене колосальним досвідом. Я дуже задоволений кінцевим результатом.
Оркестр виконує виключно українську класичну музику в Німеччині
Наразі я розмірковую над майбутнім оркестру. Адже оркестр з молодих українських музикантів з країн Європи, який виконує виключно українську класичну музику в Німеччині – це дійсно унікальне явище. Концепція зібрати у Мюнхені українських музикантів з міст Німеччини та Австрії є винятковою, адже Мюнхен вважається столицею української еміграції і має безліч зв’язків з Україною.
Я переконаний, що оркестр мусить існувати надалі! В майбутньому можна було би розширювати склад оркестру, можливо навіть долучати музикантів не лише струнної групи, але також і духової, тим самим відкривая для оркестру більше можливостей в репертуарі. Хотілося би розширювати географію концертів і виступати не тільки в Мюнхені, а і в інших містах Німеччини. Для того, щоб оркестр розвивався, розширював свій репертуар та готувався до наступних концертів, потрібна фінансова підтримка, адже організація такого великого проекту починається саме з пошуків джерел для його фінансування.
З досвіду минулих концертів мені стало зрозумілим, що знайти кошти в Німеччині на концерт української музики є дуже складним завданням. Я звертався до багатьох фондів та організацій в Україні. Також подавав заявки до КМДА, до МЗС України, писав усім провідним телеканалам заради поширення реклами та резонансу наших концертів, але не отримав жодної відповіді.
На жаль, українські політики, міністерства, фонди не виявили зацікавленості подією презентації високопрофесійної академічної культури України в Європі, яку пропонує наш оркестр. Врешті решт, після тривалих пошуків зголосився єдиний спонсор для нашого оркестру – відділ культури міської ради Мюнхена. Кошти були надані за умов, що концерт буде присвячений 30-річчю з моменту підписання угоди про побратимство між Києвом та Мюнхеном.
Сподіваюся, що інтерес до України в світі все-таки буде зростати завдяки високому рівню наших культурних традицій, завдяки класичній музиці, а такі події як концерти українських оркестрів стануть важливим носієм культурної дипломатії у світі!
З якими оркестрами, фестивалями, театрами плануєте працювати в майбутньому? Які проекти зацікавили би Вас в Україні?
Наступного року однозначно планую здійснити декілька цікавих проектів. Серед них можу відзначити концерти дитячого абонементу з Штуттгартським філармонічним оркестром з постановкою балету «Лускунчик» П. Чайковського, концерти з Філармонічним оркестром міста Росток. Також буду брати участь у курсах Форума Диригентів Ассоціації Німецьких музикантів та подавати заявки на різноманітні конкурси.
Так склалося, що останні п’ять років знаходжуся постійно у Німеччині і тому на жаль, не брав участі у культурних подіях України, але ретельно слідкую за всім, що відбувається на Батьківщині. Мене турбує той факт, що з кожним роком кількість музикантів, які залишають Україну збільшується. За останні роки країну залишила рекордна кількість талановитих музикантів через відсутність перспектив розвитку і реалізації у нашій професії. Це дуже сумно, але змінити можна багато колективними зусиллями.
Також треба думати над реформами, які би забезпечили стабільне фінансування музичних проектів з боку держави, відродження та розвиток філармоній, театрів та навчальних закладів. У музичних школах та консерваторіях бракує якісних інструментів, сучасних нотних видань, а Київ вже давно заслуговує на новий сучасний концертний зал європейського рівня на декілька тисяч місць.
Проте тішуся, що багато українців, які поїхали, не забувають про Батьківщину. Завдяки їм в Україні відбуваються таки визначні події, як, наприклад, фестивалі LvivMozArt у Львові та «Музика без меж» у Дніпрі. Особисто я відкритий до участі у будь-яких проектах в Україні і залюбки посприяв би розвитку проектів, спрямованих на розширення культурних зв’язків, створення нових фестивалів, концертів тощо.
Довідка:
Артем Лонгінов – український диригент та скрипаль родом з Дніпра. Закінчив музичне училище при Дніпровській Академії музики ім. М. Глінки та Вищу школу музики і театру в Мюнхені за спеціальностями оркестрове диригування (клас проф. Маркуса Боша та проф. Георга Фрітча) та скрипка (клас проф. Інгольфа Турбана), наразі продовжує своє навчання на магістратурі. Як скрипаль виступав в ролі концертмейстера Молодіжного оркестру Німеччини та Симфонічного оркестру Вищої Школи Музики Мюнхена. Диригував такими оркестрами як Національний симфонічний оркестр Польського Радіо, Мюнхенський камерний оркестр, Грузинський камерний оркестр Інгольштадту, Штуттгартський філармонічний оркестр, Філармонічний оркестр Бад-Райгенгалю, Філармонічний оркестр північної Німеччини Росток, Мюнхенський симфонічний оркестр та Симфонічний оркестр Вищої Школи музики та театру Мюнхена. Брав участь у майстер-класах по скрипці у проф. Сергія Островського, проф. Бориса Кушніра та проф. Інгольфа Турбана, по диригуванню Руперта Губера, Рюдігера Лоттера, проф. Йормі Панули. В якості асистента працював в державному театрі Нюрнберга та на оперному фестивалю у Гайденгаймі. У квітні 2019 року Артем Лонгінов був прийнятий до Форума Диригентів Ассоціації Німецьких музикантів. Є стипендіатом Фонду Орландо ді Лассо і клубу Rotary Munich International.
Фото з архіву Артема Логінова