Друге життя стародавнім книгам дають у бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка. Тут працівники реставраційного відділу щороку оновлюють майже сотню стародруків. Деяким із них – по декілька століть.
Реставраторка Анна Галабурда оновлює сторінку польського видання позаминулого століття. Для того, щоби відновити пошкоджені фрагменти, вона з допомогою скальпеля накладає спеціальний папір. Працювати з одним аркушем інколи доводиться по декілька годин.
«Оскільки наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. папір уже робили з деревної маси, він не дуже якісний, здебільшого ламкий. Коли маємо відреставрувати певне видання, то беремо його сторінку за основу і підбираємо папір, який за товщиною такий же, як оригінальний», – пояснила реставраторка.
А от всередині ХVI ст. три книги видав італієць Альд Мануцій. Для того, щоби їх можна було спакувати у торбинку та почитати на лавочці або під деревом, типограф зробив видання компактними. Проте шрифт у них дрібненький.
«Їх можна впізнати за знаками дельфіна та якоря. Світ книги побачили у 1545 році – це середина ХVI ст. Відтак, ви розумієте, якою є їхня цінність. Найімовірншіе, це науковий трактат, є позначки, які людина робила, виписувала щось», – розповіла завідувач відділу реставрації Наукової бібліотеки університету ім. І. Франка Євгенія Рябчун-Кабарівська.
За сім років тут відновили понад 600 стародруків. Спочатку їх фотографують, щоби потім порівняти стан перед і після реставрації. Далі відокремлюють палітурку та сторінки, очищують гумками від пороху та опускають у воду. А після просушки кладуть під прес.
«Кожну сторінку поміщаємо між такі два вовняні сукна, натомість їх кладемо між такі два картони. Вони вже потрапляють під дощечки пресу. Сукно для того, що воно витягує зайву вологу, тим часом картон вирівнює папір. Під пресом сторінка перебуває до повного висихання», – пояснює Євгенія Рябчун-Кабарівська.
Через добу книги зшивають та кладуть у паперовий бокс. Загалом Франкова книгозбірня має десять унікальних збірок зі стародруками.
«Серед них – колекція князів Чарторийських, колекція бібліофілів родини Козібродських. Були такі цікаві донатори, як Антоній Петрушевич – греко-католицький священик, який 1869 року передав унікальну колекцію кириличних рукописів», – розповів директор бібліотеки Василій Кметь.
Франкова книгозбірня поповнює фонди давніх видань ще із 1608 року, тобто із часу свого заснування. Найстаріші рукописи тут із ХІІ ст., а майже 200 тис. документів мають статус національного надбання України.