Шість місяців терористи і російська армія безуспішно намагаються вибити український спецназ, що окопався в донецькому аеропорту. Півроку безперервних набігів дикої і п'яної орди. І півроку справжньої мужності і відваги українців, кожен з яких заслужив звання героя. За кожну пролиту краплю крові - орден. Півроку.
Напевно, з часів російсько-фінської війни і війни в Афганістані росіяни не зазнавали такої ганьби. Стріляти з житлових будинків, стріляти з житлових секторів і прикриватися цивільними.
Російська армія? Ви - не армія, тому що армія не стріляє в народ. Ви - не офіцери, тому що чоловік ніколи не сховається за спину жінки. Ви навіть не ополчення, бо ополченець ніколи не руйнуватиме власний будинок. Російські солдати, ви - гар.
Ці півроку увійдуть окремою главою в історію російсько-української війни. На прикладі українського спецназу в донецькому аеропорту виросте покоління нових справжніх українських чоловіків і солдат. І нехай тільки якась сволота скаже їм про братні народи. Нехай тільки спробує.