Останніми днями російська та білоруська влади прискорили їх повернення до шкідливих звичок, типових для авторитарних режимів у боротьбі із масовими і рішучими акціями протесту, до таких, як ті, що відбуваються щодня в Білорусі після президентських виборів 9 серпня 2020 року, які були оцінені білоруським народом та міжнародним співтовариством, як не вільні та не справедливі.
27 серпня 2020 року російське агентство ТАСС повідомило, що:
«Росія створила резервний підрозділ правоохоронних органів на вимогу діючого Президента Білорусі Олександра Лукашенко, однак він поки що не використовуватиметься, заявив в четвер Президент Росії Володимир Путін в інтерв'ю програмі "60 хвилин" на Телеканалі "Росія-1».
«Олександр Григорович [Лукашенко] попросив мене сформувати резервний підрозділ правоохоронних органів. І я це зробив. Однак ми домовилися також, що він не буде використаний до того часу, поки ситуація не буде виходити з-під контролю," – сказав Президент».
Сам факт того, що російський Президент зробив такі загрозливі заяви, є ще одним випадком явного та відвертого втручання Росії у внутрішні справи іншої країни – цього разу Білорусі.
Тому слід викликати російських послів у Західних демократичних країнах і суворо їх попереджати, що будь-яке фактичне або загрожувальне розгортання підрозділів «правоохоронних органів» Росії у Білорусі буде однозначно санкціоновано, як кричуще порушення територіальної цілісності Білорусі та норм міжнародного права.
Відповідно до нещодавніх повідомлень білоруська влада відкликала акредитацію численної кількості журналістів, а також деяких затримала та депортувала. Такі дії викликають занепокоєння, оскільки вони, як вчить нас історія, є передвісником наступного запланованого приховування більш жорстоких репресій проти протестуючих.
Отже, білоруських послів у Західних демократичних країнах також слід викликати та застерігати щодо цього придушення свободи ЗМІ та повідомляти, що будь-яка подальша агресія проти протестувальників буде не тільки засуджена, але й викличе жорсткі санкції.
30 серпня 2020 року російське агентство ТАСС розповіло, як Президент Путін привітав свого білоруського колегу з днем народження, додавши, що:
«Під час телефонної розмови сторони підтвердили плани подальшого зміцнення російсько-білоруського союзу та розширення взаємовигідного співробітництва у всіх сферах.
[…]
Це шоста розмова Путіна та Лукашенко за останній час. Російський Президент також обговорив ситуацію в країні з Президентом Франції Емманюелем Макроном, Канцлером Німеччини Анґелою Меркель та Президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем».
Принаймні три висновки можна зробити з вищезазначеного повідомлення.
Перший висновок – це те, що російський Президент – знову – використовує кризу для просування російської експансіоністської політики.
По-друге, російський Президент продовжує обговорювати зі Західними лідерами, як представник країн, які, на його думку, є частиною сфери впливу Росії.
По-третє – російський Президент активно бере участь у ситуації в Білорусі.
Західні лідери повинні бути набагато активнішими у захисті демократії та основоположних прав людини. Будь-яка проявлена ними байдужість буде повною мірою використана авторитарними силами, щоб будь-якими способами придушити легітимні прагнення білоруського народу жити в країні, що регулюється верховенством права.