Чотирнадцята за рахунком щорічна «пряма лінія з президентом», яка пройшла 14 квітня на просторах Росії, не принесла жодних сенсацій і сюрпризів. З мільйона заданих громадянами РФ запитань російський правитель торкнувся лише вісімдесяти. При цьому, як зауважило багато користувачів соцмереж та ЗМІ, майже всі відповіді Путіна були з розряду «навкруги».
Як показав досвід минулих років, якщо не брати до уваги одиниці облагодіяних «царем» під телекамери, такі багатогодинні заходи не приносять для країни жодної реальної користі. Вони відволікають сотні тисяч співробітників різних відомств і силовиків від насущних справ, не один мільйон бюджетних коштів витрачаються цілком намарно.
Для чого ж російський «цар» їх проводить?
Взагалі-то такого роду телевізійні зустрічі високого посадовця з народом – не винахід Путіна. Він, звичайно, не зізнається, що скопіював ідею у Бориса Єльцина, але, судячи з усього, це так. Працюючи ще першим секретарем Свердловського обкому КПРС, майбутній перший президент Росії регулярно влаштовував вечори запитань і відповідей в прямому ефірі обласного ТБ. Я жив тоді в Свердловську (нині Єкатеринбурзі) і, як тисячі городян, в такі дні надовго прилипав до «ящика». Дивитися, як гучноголосий Борис Миколайович влаштовував публічні прочуханки різним начальникам було дуже незвично для того часу і потішно.
Треба визнати, телезустрічі з Єльциним приносили місту цілком відчутну користь. У багатьох точках громадського харчування, не чекаючи обіцяних першим секретарем обкому партії (ця посада тоді була головною в будь-якому регіоні) візитів контролюючих органів, починали менше красти, і якість страв хоча б тимчасово поліпшувалося. ЖЕКи ставали більш уважними до мешканців будинків. Незаслужено усунутих з квартирної черги обнадіювали швидким отриманням квартир. Чиновників-хамів виганяли з насиджених місць. Комунальні автобуси, трамваї і тролейбуси починали ходити регулярніше...
Причина такої результативності крилася в тому, як Єльцин проводив таке спілкування з населенням. За бажання і деякої наполегливості будь-який житель міста міг задати запитання телефоном в прямому ефірі або відіслати його заздалегідь за вказаною адресою. Ніхто питань не фільтрував. Єльцин на очах у всіх брав листи навмання із загальної купи, як при розіграші лотереї. Телефонні лінії включалися у випадковому порядку, і попередньо ніхто не допитувався, про що будуть люди питати. Починалися такі телепередачі з відповідей на запитання, які громадяни поставили в попередній раз. Відповіді були конкретними, заходи проти неподобств і недоробок чиновників вживалися швидко і жорстко. В рамках одного міста організувати такий «питально-відповідний конвеєр», виходить, було можливим.
Пам'ятається, городяни були просто в захваті від такої відкритості і можливості без зайвих перешкод усувати різні життєві негаразди. Авторитет і популярність Єльцина, і без того чималі, росли в геометричній прогресії до числа покараних керівників організацій і підприємств. Так тривало кілька років, а потім Єльцина перевели на партроботу в Москву.
Нинішній володар Росії лише зовні скопіював ідею «уральського» Єльцина про відкрите і чесне спілкування представника влади з громадянами. «Прямі лінії» з Путіним, людиною дуже властолюбною, пихатою і не стриманою на язик, спочатку організовувалися під жорстким наглядом його ставлеників на місцях. Живучи на початку 2000-х років в Кузбасі, я був свідком, які воістину колосальні зусилля і бюджетні кошти тамтешні «князьки» витрачали, щоб не допустити до «відкритого мікрофону» громадян, котрі не пройшли чиновницьке сито. Допускали до нього тільки найперевіреніших і найблагонадійніших, з точки зору влади. Всіх їх чиновники ретельно інструктували, про що можна питати президента, а про що – в жодному випадку. Через міліцейські кордони жодна випадкова людина не могла прослизнути.
За минулі роки система відбору учасників «маскарадів в ефірі», здається, була відшліфована до досконалості. У поточному році холуї Путіна, прагнучи захистити свого господаря від будь-яких несподіванок, навіть переплюнули самих себе. Так, як пише московська «Новая газета», буквально напередодні «прямої лінії» на п'ять діб був заарештований будівельник космодрому «Восточный» Антон Тюрішев, який минулого року поставив Путіну незручне запитання про невиплачені зарплати. Про це кореспонденту видання повідомив сам чоловік в телефонному СМС.
Знайомий будівельника Дмитро Карпанов розповів, що Тюрішева затримали ввечері в середу, 13 квітня, і помістили в ізолятор тимчасового утримання міста Уссурійська. «Ніби як запросили просто для розмови, але потім оформили протокол, начебто за те, що він використовував нецензурну лексику в громадському місці, відвезли в суд. Антон мені сказав, що протокол переписували чотири рази», – повідав Карпанов.
Як вдалося з'ясувати, приводом для активності російської поліції стала новина про те, що співробітники «Тихоокеанської містобудівельної компанії», в якій працював Тюрішев, планували організувати масові акції протесту в річницю звернення до Путіна. Минулого року Тюрішев розповів президенту про те, що будівельникам не платять зарплату, і Путін пообіцяв взяти ситуацію під особистий контроль. Тим часом зарплату людям досі не виплатили. Щоб не стурбувати «царя» нагадуванням про дану ним обіцянку, «незручного» будівельника, сфабрикувавши неправдиве обвинувачення, запроторили за ґрати. У путінському «Мордорі» такого кшталту інциденти стали, радше, правилом, ніж винятком.
Сам глава «Мордора», судячи з його статечного вигляду під час «прямої лінії», явно насолоджувався атмосферою підконтрольності дійства. Правда, і йому воно, схоже, вже неабияк набридло. У всякому разі, як зауважив відомий російський письменник Дмитро Биков, за останні роки захід помітно деградував. «Питання все більше переходять в розряд шоу, вони все більше збігаються з “Полем чудес”», - Вважає Биков. За його словами, Путін все частіше уникає відповіді, використовує пласкі жарти, він ніби дає зрозуміти громадянам: влада не повинна піклуватися про легітимність і якість відповідей, вона незалежна від думки народу.
Навіщо головному кремлівському брехунові настільки порожній і безглуздий захід? Якщо тому ж Єльцинові, коли той працював партбосом на Середньому Уралі, потрібні були кроки для підвищення популярності, то Путіну це вже давно не потрібно. На відміну від радянського ТБ, яке навіть великих чиновників без особливих на те причин в «телеящик» не пускало, нинішні російські телеканали десятки разів на день показують Путіна, доносять до росіян, здається, кожен порух і слово «царя». Навряд чи у нього є потреба в додатковій телекартинці.
І все ж певний сенс в проведенні «маскарадів у ефірі» може існувати. Наприклад, 14 квітня Путін пафосно говорив, що російський рубль в осяжному майбутньому буде зміцнюватися. Мовляв, економіка країни вже намацала «дно», криза долається. Таким нехитрим способом господар Кремля хотів заспокоїти інвесторів, яких зараз вкрай потребує Росія.
Фахівці відразу ж побачили в цих словах ознаки того, що російську нацвалюту, схоже, готують до подальшого падіння. Воно необхідне путіністам для латання дірок в бюджеті РФ, зокрема, для витрат на освіту й охорону здоров'я. Накачування соціальної сфери знеціненими грошима не дозволить підтримувати її на належному рівні, але забезпечить видимість турботи влади про народ.
Вірити заявам про зміцнення рубля не можна, попереджає Bloomberg. «Інвесторів, які намагаються знайти в словах Володимира Путіна на щорічній “прямій лінії” підказки про майбутнє рубля, попереджаємо: у цього президента не найвдаліший досвід передбачення ситуацій на валютному ринку», – пише оглядач агентства Наташа Дофф і наводить як приклад торішній такий захід . Як відомо, тоді Путін запевняв росіян, що рубль почне зростати після 28-відсоткового падіння за попередній рік, тому що «пік кризи в економіці країни пройдено», а нафтові ціни стабілізувалися. Але замість цього ціни на нафту продовжили падіння, а курс нацвалюти після путінського «передбачення» завалився ще на 25%.
Попередження від авторитетного міжнародного агентства, що спеціалізується на економічній інформації, не повинно нікого дивувати. Путін давно вже зарекомендував себе несусвітнім брехуном і негідником. З урахуванням цього і слід сприймати всі його кривляння перед телекамерами на шоу 14 квітня, яке не тільки близько не нагадувало єльцинських «прямих ліній», а й дискредитувало саму їхню ідею.