Цього тижня багатьох львів’ян схвилювала і обурила новина про так звану «реконструкцію» вілли Бачевських на вулиці Вітовського. До пам'ятки архітектури в стилі класицизму замовник вирішив прибудувати скляну коробку на металевих опорах.
Під час презентації в понеділок, 19 листопада, архітектор цього проекту Ігор Гризлюк провів аналогії з будинком на вул. Єфремова, 26, до проектування якого я мав певний стосунок. Мовляв, є у нас прецеденти втручання в історичний простір.
У цьому блозі я хочу розтлумачити різницю не лише між цими двома проектами, але й пояснити різницю між виправданим і доречним переосмисленням історичного простору та вульгарним вторгненням, яке руйнує саму структуру архітектурних пам’яток.
Про пам’ять і маразм
Перше: вілла на Вітовського – це пам’ятка архітектури, хоча її власники за допомогою юридичних махінацій формально позбавили її цього статусу, змінивши поштовий номер будівлі.
Вілла виконана у стилі класицизму і «ліпити» до її фасаду скляну шпаківню – це вияв маразму та урбаністичного егоїзму замовників і виконавців проекту. Навіть зміна кольору цієї будівлі на графітово-сірий – цілковито невиправдана і непритаманна класицистичному стилеві. Власники вілли заплатили скромний штраф за це свавілля – 17 тис. грн, але так і не повернули будівлю до початкового стану.
Що стосується будинку на вул. Єфремова, 26, то ще до призначення головним архітектором Львова я придумав концепцію цього проекту і наполіг, щоб зберегти фасад старого австрійського будинку, який стояв на цьому місці. Та будівля не була пам’яткою архітектури, була дуже поруйнованою і не мала архітектурної історичної цінності, однак її фасад досі нагадує про минуле цілої вулиці.
Вулиця Єфремова раніше називалася Мулярською і була садибною: там мешкали майстри фабрики знаменитого архітектора Івана Левинського. До речі, саме він та ще один видатний будівничий Юліан Захарієвич були першими девелоперами, які забудовували Львів великими будинками замість окремих вілл та особняків. Тож збережений фасад на Єфремова, 26 нагадує про те, що було колись на цій вулиці.
Про відповідальність
Окремо хотів би сказати про межі відповідальності головного архітектора міста і архітектора проекту. Головний архітектор міста колись мав повноваження наближені до повноважень заступника міського голови. Головний архітектор відповідав за весь цикл погодження проектів і навіть брав участь у введення будівлі в експлуатацію.
Пролобійоване великими будівельними компаніями чинне законодавство значно обмежує сферу впливу і відповідальності головного архітектора міста.
Тепер головні архітектори міст не мають повноважень погоджувати паспорт фасаду, не впливають на введення в експлуатацію і навіть не беруть участь в комісії, яка відповідає за введення в експлуатацію. А ще – не мають впливу на експертизу і не знають, яким насправді є робочий проект.
Ми видаємо лише умови і обмеження: відсоток забудови і гранична відмітка. Ще три роки тому я видавав близько двадцяти обмежень, а зараз місто, наприклад, втратило можливість впливати на вигляд фасадів нових будівель. Натомість за зовнішній вигляд відповідає лише девелопер і архітектор проекту.
Детальніше про хорошу і погану нову архітектуру в історичному середовищі дивіться у випуску мого відеоблогу.