Ім’я Яцека Куроня урочисто присвоєно одній із площ у Львові, також відкрито відповідну таблицю. Це важлива подія в епоху польсько-української напруженості.
Багато з нас – поляків і українців, які зустрілися 16 і 17 червня у Львові, щоб разом провести особливу церемонію, – вважають, що взяли участь в історичній події. У ситуації, коли три роки на політичному рівні ми спостерігаємо в польсько-українських відносинах політику конфронтації, з польського боку ще й політику диктату, коли багато звинувачень адресовані Львову й Галичині, група з двадцяти семи галицьких інтелектуалів надіслала до Львівської міської ради листа з проханням назвати іменем Яцека Куроня одну з вулиць. Львівська міськрада ініціювала на своєму сайті голосування, аби мешканці Львова визначили для цього відповідну вулицю чи площу. Результатом цієї ініціативи стало рішення львівського мерії, ухвалене 22 березня, про присвоєння імені Куроня площі, розташованій навпроти Консульства Республіки Польща – на перетині вулиць Івана Франка, Паркової, Уласа Самчука, Івана Рутковича й Іларіона Свєнціцького.
Для громадських середовищ з Польщі і Львова, які тісно співпрацювали між собою протягом багатьох років, було очевидним, що церемонія присвоєння імені площі повинна відбутися в чотирнадцяту річницю смерті Яцека, 17 червня. А також, що цього дня ми повинні бути разом у Львові. І це нам вдалося!
Групи з кількох десятків осіб зі Львова та Польщі напередодні церемонії зустрілися на Личаківському цвинтарі, поклали квіти, запалили свічки біля Меморіалу львівських орлят, меморіалу Української галицької армії, могил полеглих у війні з Росією 2014 року львів'ян та меморіалу Небесної Сотні, тобто людей, котрі загинули на київському Майдані 2014 року.
Потім зустріч було продовжено у форматі круглого столу «Спадщина Куроня і польсько-український діалог щодо викликів Європи XXI століття» в Українському католицькому університеті. Зустріч мала стати продовженням традиції таких заходів у Львові під час різних переломних у польсько-українських відносинах моментів, яку започаткував Яцек Куронь. Ще 1 листопада 2002 року під час найбільшого загострення конфлікту навколо реконструкції кладовища львівських орлят Куронь став співініціатором зустрічі у Львові поляків та українців з громадських середовищ. Тоді вперше в історії поляки й українці взяли участь в екуменічних заупокійних молитвах на Личаківському цвинтарі, а також у символічному встановленні хреста на мурі, який відокремлює Меморіал львівських орлят від кладовища вояків Української галицької армії. Яцек, незважаючи на серйозне захворювання, був тоді на урочистостях.
Всіх учасників зустрічі у Львові 16-17 червня поєднувала глибока стурбованість станом польсько-українських відносин, прагнення продовжувати їх в істинному дусі діалогу та взаєморозуміння. Об'єднувало нас також усвідомлення того, що перед обличчям європейських викликів ХХІ століття обидві наші нації повинні тісно співпрацювати одна з одною. Осмислюючи трагічну спільну історію, ми повинні перекувати право на власну історичну пам'ять і досвід, які з неї походять, на позитивні дії, солідарність, співпрацю й діалог, спрямований у майбутнє, а не в минуле. Коли політики зазнають невдачі, тоді в переломних ситуаціях надходить час на гучний голос та заангажованість громадських середовищ. Ця ініціатива повинна виростати з духу мислення про Україну та Польщу і польсько-українські відносини, який подарував нам Куронь. Як з'ясувалося під час спільних обговорень, нині послання Яцека для багатьох з нас є ще актуальнішим, ніж коли він був живим.
Із цієї переконаності і нашої рішучості народилася відозва учасників круглого столу «Спадщина Куроня і польсько-український діалог щодо викликів Європи XXI століття», підписана всіма учасниками, серед них був і близький друг Яцека Куроня та активіст демократичної опозиції в комуністичній Польщі, Богдан Борусевич (Bogdan Borusewicz) – нині віце-спікер польського Сенату.
Усі разом (до нас долучилася також група поляків та українців з Перемишля) ми взяли участь в урочистостях, організованих Львівською міською радою, з нагоди присвоєння площі перед Консульством Польщі імені Яцека Куроня, а також відкриття його пам’ятної таблиці. Усміхнене обличчя Яцека Куроня супроводжувало нас під час цієї церемонії. Оратори (Данута Куронь, мер Львова Андрій Садовий, Богдан Борусевич, Мирослав Маринович і консул РП Рафал Вольський), звертаючись до присутніх на площі, відзначали неоціненний внесок Яцека в розвиток наших взаємин. Ось деякі цитати:
Данута Куронь: «Яцек все життя ніс ідею, що люди повинні зустрічатися, повинні розмовляти один з одним. Тільки із цих зустрічей, цих розмов можуть народитися позитивні речі».
Андрій Садовий: «За волею Божою поляки та українці живуть поруч і разом. І так буде завжди. І тому ми повинні жити в мирі, гармонії та взаєморозумінні. І саме цього Яцек завжди прагнув для нас».
Богдан Борусевич: «Ми, що зібралися тут, на цій площі, розмовляємо один з одним українською та польською мовами. Ми не потребуємо перекладача. Так само, як нам не потрібно, щоб хтось третій тлумачив нам значення нашої історії, значення наших конфліктів. Ми в стані самі їх зрозуміти і зінтерпретувати. Зінтерпретувати, однак, щоб бути разом, щоб подумати про майбутнє і будувати це гарне майбутнє для Польщі та України. Як це робив Яцек».
Мирослав Маринович: «Яцек Куронь належав до тих поляків, котрі найкраще розуміють нашу трагічну історію. Це пояснює, чому голос Яцека Куроня був голосом польського сумління. Для нас, українців, надзвичайно важливо чути і знати, що хтось нас розуміє і намагається підтримати».
Ці виступи доповнили заяву польсько-українських громадських середовищ від 16 червня.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.
Оригінальна назва статті: Symbol pojednania (Nowa Europa Wschodnia)