Якщо раніше основна боротьба за вихід у другий тур президентських виборів точилася між трьома кандидатами – Зеленським, Порошенком та Тимошенко, то тепер реальні шанси має четвертий кандидат зі значно меншим негативним бекграундом, аніж головні суперники.
Потенційний електоральний стрибок Гриценка
Після несподіваної відмови мера Львова Андрія Садового від участі у президентських виборах та заклику своїх прихильників підтримати Анатолія Гриценка, суттєво змінився баланс сил між головними суперниками за президентську булаву. Якщо раніше соціологи прогнозували Гриценкові 8%, то за умов, що весь електорат Садового, який становить, за даними соціологічної агенції Fama, 4,4%, підтримає Гриценка, «полковник» зможе отримати сумарно 12,4% голосів виборців. Водночас за Тимошенко готові проголосувати близько 15-16%, що робить Гриценка серйозним кандидатом до другого туру президентських виборів, який здатен посунути когось з наявної трійки лідерів. До того ж Гриценко має імідж «демократичного кандидата» від «демократичної опозиції», маючи й підтримку таких популярних депутатів-антикорупціонерів, як Мустафа Найєм та Світлана Заліщук.
Очевидно, що політика – не математика, і простого додавання відсотків кандидатів недосить, щоб отримати сумарний результат для Гриценка. Синергетичний ефект об’єднання електоральних ресурсів обох кандидатів може не спрацювати на 100%. Але у «полковника» і львівського мера приблизно спільний електорат – люди, які шукають відносно нових фігур у політиці, при цьому без гучних корупційних скандалів, які набули суспільного резонансу і мають переконливий характер. В обох політиках виборці хочуть бачити «нові реформаторські обличчя», тож Гриценка можуть підтримати виборці Садового і ті, хто побачить в їхньому об’єднанні позитив. Українські виборці традиційно позитивно сприймають об’єднання політиків на користь одного лідера, адже це формує образ сильного кандидата, якого підтримують інші кандидати, це може залучити додаткові голоси. Електорат Садового і Гриценка – здебільшого Західна Україна, тобто громадяни з проукраїнськими, патріотичними поглядами з високим запитом до демократичних реформ. Водночас саме в західних областях надіється здобути голоси чинний президент Порошенко, який будує свою кампанію на традиційних для галичан цінностях – мові та вірі. Тож об’єднання Садовий-Гриценко може знизити рівень підтримки Порошенка на Заході. І це підвищує шанси Гриценка на вихід до другого туру. «Для українців, які взагалі не збиралися голосувати, або їм важко визначитися, це об’єднання буде позитивним знаком. Вони вирішать піти і проголосувати», – зазначає соціолог Ірина Бекешкіна.
Результати опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка та Центром «Соціальний моніторинг» у лютому, засвідчують, що у другому турі президентських виборів кандидат Анатолій Гриценко перемагає і нинішнього главу держави Петра Порошенка, і Юлію Тимошенко. У виборчому спарингу «Анатолій Гриценко проти Петра Порошенка» більше голосів набирає Гриценко: 27,7% проти 20,1%. В електоральному двобої з Юлією Тимошенко також перемагає Гриценко: 27,6% проти 23,1%. А поступається «полковник», за результатами опитування, лише коміку Зеленському – 33,1% проти 26,9%, якщо допустити, що у другому турі виборці будуть готові довірити управління країною актору-коміку.
Які в Гриценка шанси?
Якщо до заяви Садового 1 березня здавалося, що у другому турі зустрінуться або Зеленський і Порошенко, або Тимошенко і Порошенко, то ймовірний електоральний підйом «полковника» здатний залишити за бортом другого туру когось з політичних важковаговиків. Адже після корупційного скандалу з «Укроборонпромом», який може знизити рейтинг Порошенка, і появи нових шансів у Гриценка, електоральні симпатії українців можуть переформатуватися. Виборці, які до цього часу обирали «менше зло» серед двох олігархів та актора-коміка, тепер розглядають політичну фігуру армійського полковника з американською військовою освітою та досвідом роботи в аналітичних структурах.
В арсеналі «полковника» є імідж «чесного і демократичного» кандидата, який, до того ж, здобув підтримку низки громадсько-політичних сил, зокрема об’єднання «Сила людей» та відомого журналіста антикорупційних розслідувань Дмитра Гнапа. Гриценка може підтримати й частина колишніх прихильників грузинського екс-президента Саакашвілі, який робив акцент на боротьбі з корупціонерами у владі. Саме Гриценка сьогодні асоціюють з «єдиним кандидатом від демократичних сил», і за нього готові проголосувати представники громадянського суспільства та молоді, які прагнуть реформ.
Водночас, враховуючи зростання популярності Гриценка, на нього можуть звернути увагу і впливові олігархи, які захочуть профінасувати чи медійно підтримати кандидата, який здатний перемогти Порошенка і Тимошенко. Зокрема, Гриценко інколи спілкується з колись впливовим олігархом, а сьогодні меценатом Віктором Пінчуком, він брав участь в організованих ним конференціях на теми безпеки. А благодійна організація «Фонд Віктора Пінчука – Соціальна ініціатива» перерахувала доньці екс-міністра оборони Анатолія Гриценка Світлані близько 1 млн 400 тис. грн. Тож на Гриценка вже готові робити ставку впливові гравці української політики.
Що зупинить «полковника»?
Водночас нещодавні передвиборчі звинувачення у причетності Анатолія Степановича до розкрадання армії за часів президентства Ющенка чи спроби організації іміджевих скандалів навколо Гриценка не набули великого суспільного резонансу. Гриценкові закидають непрозору діяльність, пов’язану з продажем озброєнь на посаді міністра оборони у 2005–2007 роках. Хоча звинувачення опонентів, що нібито саме через діяльність Гриценка у 2005-му українська армія не мала чим воювати у 2014-му, виглядають для виборців недостатньо обґрунтованими, адже навряд чи за Гриценка з армії зникло більше, аніж за міністерства російських ставлеників Януковича. Однак підпорядкована чинному президентові прокуратура вже займається «справою Гриценка» і, цілком можливо, уже в березні оприлюднить очікувано негативні висновки, що також може «збити полковника на злеті». Зокрема, йдеться про розслідування Військової прокуратури Київського гарнізону, яка підозрює можливу причетність екс-міністра оборони Анатолія Гриценка до справи про продаж майна розформованої військової частини в Києві.
Цілком закономірно для передвиборчої кампанії, що після об’єднання зі Садовим на «полковника» оприлюднять ще низку «компроматів» та скандальних звинувачень, аби знизити рейтинг нового серйозного конкурента. З одного боку, переконливість «компромату» залежатиме від рівня вірогідності доказів. З іншого боку, як засвідчує практика виборчих кампаній, якщо за три дні до виборів на кандидата озвучити скандальний компромат – незалежно від того, правдивий чи вигаданий, такі звинувачення зазвичай неможливо швидко спростувати. Виправдання та контраргументи кандидата поширяться не так швидко соцмережами і телеканалами, як «сенсаційний скандал». До того ж виправдання політика можуть вийти в останній «глухий» день до виборів, коли в пресі заборонена політична агітація і медіа уникатимуть висвітлення діяльності кандидатів. Гіркий післясмак перегляду новин у виборців залишиться і з ним потенційні прихильники Гриценка підуть до виборчих дільниць.
Отримавши за місяць до дати виборів перспективний електоральний імпульс, Гриценко здобув шанс увійти до числа (списку) найрейтинговіших кандидатів, а отже й гіпотетичні перспективи президентства. Проте успіх «полковника» залежатиме насамперед від того, чи зможе він за останній місяць виборчої кампанії зберегти імідж «чесного та демократичного» кандидата, завдяки якому ціла низка громадських об’єднань делегувала йому статус «єдиного кандидата від демократичних сил».